Роман Байляк – вояк трьох армій

Хочемо познайомити читача з постаттю нашого краянинна, який встиг побувати у трьох різних арміях, але усе життя боровся проти комунізму. Мова піде про уродженця села Павлівки – Романа Байляка, який народився 3 серпня 1925 року в родині колишнього вояка Української Галицької армії.

В липні 1943, у 18-річному віці, Байляк вступає до лав дивізії СС «Галичина». В складі новобранців він прибуває до вишкільного табору, обладнаного командуванням дивізії на околиці містечка Орлово, що під Гдинею (північ Польщі).

На теренах Холмщини в тому часі діяли польські партизани, більшовицькі загони партизан та відділи УПА. Роман Байляк з сімома товаришами вирішують скористатися ситуацією і переходять до УПА, використовуючи набуті зв’язки. Його рішення було передбачливим. До 3 000 дивізійників перейшли до УПА.

Перебування в дивізії дало можливість набути військового досвіду. Досвідченого вояка призначають ройовим в сотню УПА «Тигри» під командуванням «Голуба». Де він отримує псевдонім «Богун». Стратегічним завданням сотні «Тигри» на теренах Рави-Руської (Львівщина) було протидіяти радянським партизанським загонам та боївкам НКВД. Сотнею проведено біля десяти успішних боїв, зокрема під Посадовом, Ріплином та Дібровою (Львівщина). Під час переходу річки Буг сотня «Тигри» була розбита.

На зламі 1944-1945 років «Богун» стає охоронцем окружного провідника «Мілька», а потім референтом Служби безпеки ОУН у надрайоні «Лиман».

Весною 1948 року Роман Байляк в складі відділу УПА перейшов на територію Чехословаччини, звідти в Австрію та прибув в Західну Німеччину, виконавши наказ командування про відхід на Захід. Перебуваючи у таборі для переміщених осіб в м. Регенсбург, записується на професійні курси, які закінчив у березні 1949 року зі свідоцтвом електротехніка.

У 1950 році Байляк переїжджає до Нью-Йорка. Початок трудового життя був непростим. Вдень важко працював на фабриці «Зінгер», на залізниці, в ливарні, на меблевій фабриці, в цукроварні, а ввечері – відвідував лекції професора Петришина для вдосконалення англійської мови. Бере активну участь у культурному житті української діаспори.

У червні 1952 р. розпочинає службу в американській армії. У 1953-1954 роках у складі інженерного батальйону в званні капрала, згодом сержанта, бере участь у Корейській війні: будує дороги, мости, летовища. За службу нагороджений корейською владою медаллю «Корейська війна».

Медаль "Корейська війна"

Повернувшись до цивільного життя у 1954 р., він скористався пільгами на навчання, що їх надав американський уряд ветеранам корейської війни і вступив до університету. Невдовзі, отримавши диплом інженера, працює на керівних посадах у будівельних фірмах Америки. На новій землі Р. Байляк зустрічає Анну Карванську – активну діячку національно-визвольного руху, з якою одружується у 1968 році. На еміграції подружжя Байляків активно працювало у багатьох українських громадських організаціях, провадили меценатську, культурно-просвітницьку роботу, займались видавничою справою.

Після смерті чоловіка (2011 р.) Анна Байляк передає значну частину фотографій, речей та документів з сімейного архіву, які розповідають про Романа Байляка як непересічну особистість та вояка трьох армій: 14-ої гренадерської дивізії військ СС «Галичина», УПА та Збройних сил США до колекції у Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби ім. С. Бандери. Що надало змогу сформувати окремий фонд Романа та Анни Байляків (українських емігрантів в США) – активних учасників українського національно-визвольного руху, меценатів. Тож запрошуємо усіх до Музею, щоб відкривати для себе маловідомі сторінки нашої історії.

Науковий співробітник Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби Наталія Гаврилишин

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!