У Франківську презентували соціально-мистецький проєкт «ГОЛОСИ: жінки, діти та інвалідність»

Минулої суботи в Івано-Франківську команда громадської організації Disability Rights International Ukraine презентувала результат проєкту «ГОЛОСИ: жінки, діти та інвалідність».

Камерна презентація та відкриття виставки об’єднали учасниць проєкту, команду, яка над ним працювала, а також фахівчинь у сфері захисту прав людей з інвалідністю. 

«ГОЛОСИ: жінки, діти та інвалідність» – це проєкт-рефлексія від першої особи, присвячений різноманіттю досвіду жінок, який складається із каталогу та виставкових холстів з арт-портретами 12-ти жінок з різних куточків України, які мають досвід материнства та інвалідності – власної, або своїх дітей. 

«У суспільстві досі існує стереотип: «хворі» діти народжуються переважно в неблагополучних сім’ях, особливо у таких матерів. Лікарі з «добрих намірів» переконують, що «таку» дитину потрібно залишити в спеціалізованому закладі і народити «здорову», – говорить Галина Курило, авторка проєкту та очільниця Disability Rights International Ukraine. – Сім’ї дітей з інвалідністю часто залишаються сам на сам з більшістю нових викликів, ще й в інформаційному вакуумі. Медична модель бачить інвалідність, як хворобу, і культивує у жінки почуття провини, яке штовхає її на пошук безкінечних реабілітацій та способів привести свою дитину до «норми». Це породжує постійне відчуття «поганої мами». Тільки перехід до Тільки перехід до правозахисного підходу до інвалідності, який ставить в центр людину та її права – єдина можливість забезпечити справді демократичне суспільство. Комфортне та безпечне для всіх».  

В межах проєкту кожну з героїнь запитали, як змінилося їхнє життя після народження дітей, як виглядає їхній типовий день, які у них мрії, що для них підтримка і чого їм бракує. Поговорили також про бар’єри, з якими вони зіштовхуються, та про прийняття інвалідності. В інтерв’ю фокусувалися на досвіді самої жінки, хоча всі героїні на запитання про себе неодмінно спершу згадували дітей.

Текстова частина колажу не є класичним інтерв’ю – це мозаїка цитат, які зберігають автентичне звучання кожної жінки (повна версія інтерв’ю також доступна за QR-кодами, розміщеними біля кожної історії). А в ілюстраціях вдалися до рішення від’ємного колажу (з особистих фото учасниць прибрали їхні обличчя), щоб проявити такі мотиви: 

на місці героїнь може опинитися кожна жінка;

під зовнішнім тиском жінки ризикують «зникнути» – звузити свою ідентичність лише до ролі доглядальниці;

досвід жінок, які мають інвалідність самі та/або виховують дитину з інвалідністю, досі невидимий і для суспільства, і для держави.

Така об’єднана тканина досвіду показує ту невидиму щоденну боротьбу, яку жінки ведуть за право на власний час, на свій простір, на свій голос. Як повертають собі себе. Вона підсвічує також і те, що інвалідність не властива людині, а виникає на межі її контакту з середовищем.

Переглянути віртуальну версію каталогу можна за посиланням.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!