У Франківську вшанували пам'ять Героїв Небесної Сотні та вручили відзнаки імені Романа Гурика

20 лютого, у 10 роковини трагічних подій на Майдані, в Івано-Франківську вшанували пам'ять Небесної Сотні. Віче та молебень за всіх невинно убитих борців за гідність України провели біля могили франківського воїна Небесної сотні Романа Гурика.

Так, у Меморіальному сквері зібралися мешканці міста, студентство та духовенство. Міською відзнакою імені Романа Гурика нагородили молодь, яка працює на благо України. Ті, хто отримали нагороди, відзначилися у сфері освіти, техніки, спорту, волонтерства та духовенства. Усього 12 хлопців та дівчат, які зараз розбудовують країну.

«Для мене це є дуже велика честь. Направду. Знаєте, колись, коли він ще був малий, виховуєш дитину, ніколи ж собі не думаєш, що буде так. І коли ти розумієш, що його ім’я буде продовжуватися далі у таких речах, це направду, для мене як мами, це дуже важливо. Я на 100% знаю, що кожен орден, який був подарований, це однозначно заслужено. Бо коли починають про дитину читати і там текст просто не закінчується: і світові олімпіади, і в Європі перші місця, це дуже високий рівень», - розповідає про молодь, яка отримала відзнаки мати Романа Гурика Ірина Гурик.

Один з них - виробник портативних джерел живлення для ЗСУ, співзасновник ТОВ «ТехПроект ІФ» Артур Шкрібляк. 

«Нагорода для мене має дуже велику вагу, тому що Роман, по перше, є символом цієї революції для мене особисто, я думаю, для багатьох українців теж, для нашого міста. Розповіли історію, що Роман хотів придумати вічний двигун. І ми теж тут маємо справу з енергією, то для мене це дуже близько і дуже приємно, що саме нас відзначили», - каже виробник портативних джерел живлення для ЗСУ Артур Шкрібляк.

Бліц-Інфо поіменно пригадує прикарпатців - Героїв Небесної Сотні, які поклали своє життя за Українську незалежність.

- Роман Гурик – 19-річний студент з Івано-Франківська, від початку був на столичних барикадах. «Юнак з очима, які дуже хотіли жити», - сказав про Романа хірург, котрому принесли пораненого хлопця. Перед боєм, який став для хлопця останнім, Роман написав на прапорі слова: «Борітеся – поборете!». Загинув юнак 20 лютого на вулиці Інститутській від кулі снайпера у скроню.

- Сергій Дідич – 44-річний підприємець. Проживав у селі Стрільче Городенківського району. Був активним громадсько-політичним діячем: депутатом районної ради та очільником ВО «Свобода» на Городенківщині. На революцію Сергій поїхав ще у грудні разом з дружиною, сам був на передовій, а дружина - на Майдані. Побратими Сергія кажуть як сотник Івано-Франківської сотні він умів підтримувати дисципліну, оберігав своїх підопічних. Загинув Дідич 18 лютого від гранати, яка розірвала сонну артерію.

- Ігор Дмитрів – громадський активіст, 30 років. Мешканець села Копанки Калуського району. Також був «свободівцем».  На Майдан їздив двічі, весь час ставав на передову. Вдруге приїхав на Майдан 18 лютого і відразу кинувся у бій на передні барикади, не маючи навіть бронежилета. Загинув Ігор 20 лютого – куля снайпера прострелила йому легеню.

- Богдан Калиняк – 52 роки, приватний підприємець. Стояв на Майдані безперервно два місяці, залишався в строю і після важкої простуди від крижаних струменів водомета. Помер Богдан 28 січня у лікарні від пневмонії і гострої серцевої недостатності.

- Ігор Ткачук – 38 років, був будівельником. Уродженець Знам’янська Калінінградської області Росії мешкав в селі Велика Кам’янка Коломийського району Івано-Франківської області. Щоб утримувати багатодітну сім’ї час від часу їздив за кордон на заробітки. Спокійний і товариський, він не терпів, коли принижували людську гідність, не міг змиритись зі свавіллям влади. На Майдан Ігор вирушив, щоб відстоювати майбутнє дітей. Їздив двічі. Перший раз повернувся на святкування першого дня народження найменшого сина. Невдовзі поїхав вдруге, коли силовики пішли зі зброєю на протестувальників. Загинув 20 лютого від вогнепального поранення.

- Василь Шеремет – 64 роки. На Майдан у столиці був з перших днів революції. Разом із земляками із Прикарпаття споруджував барикади, допомагав облаштуватися новоприбулим, вселяв у них віру в перемогу. Помер 7 березня в лікарні: потрапив під крижані струмені водомета, отримав важкі травми – серце не витримало.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!