Військовий поет з Прикарпаття потрапив у довгий список Премії імені Юрія Шевельова 2025 року
Військовослужбовець та поет з Прикарпаття Артур Дронь потрапив до довгого списку Премії імені Юрія Шевельова за найкращу українську книжку есеїстики 2025 року.
До довгого списку ввійшли 13 видань. Про це повідомила комунікаційна команда Українського ПЕН, пише Детектор медіа.
Серед номінантів у довгому списку:
- Віра Агеєва, «Проти культурної амнезії. Есеї про національну пам’ять та ідентичність»;
- Гліб Бітюков, «Моїй донечці. Записки тата з війни»;
- Артур Дронь, «Гемінґвей нічого не знає»;
- Богдан Журавель, «Букурія»;
- Ольга Карі, «Твоє, моє, нічиє та інше»;
- Василь Карпʼюк, «Ще літо, але все вже зрозуміло»;
- Богдан Коломійчук, «Хороші передчуття»;
- Дмитро Крапивенко, «Усе на три літери»;
- Дмитро Кулеба, Володимир Ярославський, «Дипломатична кухня воєнного часу»;
- Мирослава Пінковська, «Портрет в інтер'єрі долі»;
- Артем Чапай, «Не народжені для війни»;
- Артем Чех, «Гра в перевдягання»;
- Оксана Щур, «Кассандра помиляється раз».
За умовами Премії, короткий список номінантів на здобуття Премії буде опубліковано не пізніше 10 грудня.
Нагадаємо, Премія імені Юрія Шевельова була заснована 2013 року PEN Ukraine, Києво-Могилянською бізнес-школою, видавництвом «Дух і Літера», Центром юдаїки та Українським науковим інститутом Гарвардського університету. Вона присуджується раз на рік українському авторові за художню та наукову есеїстику. Вручення Премії відбувається щороку в Києві в день народження Юрія Шевельова, 17 грудня. Тоді ж у рамках Премії вручатиметься Спеціальна відзнака радіо «Культура». Також за рішенням Капітули може вручатися спецвідзнака за внесок у розвиток та популяризацію есеїстики.
Артур Дронь — один із найпомітніших голосів нової воєнної літератури. Після важкого поранення 2024 року та тривалої реабілітації він написав книжку короткої прози, аби більше і глибше розповісти про пережите. Книга «Гемінґвей нічого не знає» виростає з цієї потреби фіксувати правду війни без пафосу й посередників. Ця книга короткої прози — свідчення солдата про досвід великої війни. Віра на фронті, братерство між військовими, страх і надія, смерть і Любов. Автор пропрацьовує власні травматичні спогади, але текст може стати психотерапією не лише для нього, а й для читачів. Автор говорить про себе, переповідає реальність та сни, але передовсім фіксує життя на межі. Розповідає про людей великої Любові, на яких все й тримається.
Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!
