Зупинись, інвесторе!


В Івано-Франківську є проблема. Бо місць, де зупиняються автобуси, багато, а от повноцінних зупинок бракує. Департамент комунального господарства двічі готував програму їх облаштування.

Другий варіант, врешті, затвердили. Міські депутати пропонують підприємцям будувати цілі зупинкові комплекси: для пасажирів — навіс і лавочки, а для бізнесу — магазини.

Найкращі вже розібрали

Як каже заступник начальника відділу транспорту та телекомунікацій Володимир Чих, вони спільно із працівниками департаменту містобудування та архітектури провели аудит усіх міських зупинок. Нарахували 222. У список ввійшли і діючі зупинки, і формальні. Облаштованих є лише декілька, решту треба робити. Адже кожна зупинка повинна мати відповідну розмітку, дорожній знак, кишеню, освітлення, навіс, лавочки, сміттєві урни. Натомість 44 із того переліку мають навіси, 90 — лавки, а 109 — дорожні знаки…

За словами заступника директора департаменту комунального господарства Михайла Смушака, кожна зупинка потребує окремого підходу. Десь облаштування коштуватиме 30 тис. грн., а десь лише заїзна кишеня може обійтися в 80 тис. грн. Робити це можна й за бюджетний кошт. Але, каже Смушак, краще таки за гроші інвестора, адже бюджетні доречніше витрачати там, куди інвестора не затягнеш. А зупинки можуть бути привабливими, якщо дати можливість підприємцям будувати там магазини.

Перша програма була вузькою. Вона пропонувала «в якості пілотного проекту» облаштувати сім зупинок — на Галицькій (дві), Вовчинецькій, Коновальця, Мазепи, Бельведерській і Медичній. Виконком її не прийняв, мовляв, підхід — несистемний. А Смушаку порадили написати програму, яка вирішить проблему комплексно. Він переписав. Правда, й нову зараз складно назвати комплексною.

Чому? Напевно, тому, що акцент там не так на потребі поставити зупинку, як на бажанні підприємців збудувати зупинковий комплекс. «Є перелік зупинок, — пояснює Михайло Смушак. — Якщо зупинка вже побудована, то туди запхатися неможливо. Якщо ж ні, то будь-хто із підприємців може звернутися в міськвиконком і сказати: от є зупинка, і там нема нічого — ні знака, ні кишені, а я готовий усе це зробити за умови, що поставлю павільйон».

Смушак вважає: не варто перейматися тим, що найпривабливіші зупинки розберуть, а невигідні залишаться. Підкреслює, що найкраще давно розібрали. «Раніше підприємці просили дозвіл і будували, — додає він. — Але брали дозвіл на кіоск 3х4 м, натомість будували дев’ять поверхів. Зараз зробити таке не можна. Береш на п’ять років в оренду і зможеш продовжити, тільки якщо сумлінно працював. Адже це не буде будівництво, їх завжди можна буде розібрати».

Конкурс чи без нього?

Втім, міському бюджету також доведеться витратитися, зазначає Михайло Смушак — на не дуже популярні місця. Щороку місто затверджуватиме перелік робіт, які будуть фінансувати, — знак, заїзну кишеню, а вже інвестор створюватиме там зупинковий комплекс, буде ставити навіс, лавки, смітники.

«Цього року затвердимо титульний список, погодимо на комісіях, і будемо робити облаштування, — каже Смушак. — А підприємці зможуть заявлятися. Якщо буде дві пропозиції на одне місце, то вирішуватиме виконком. Я вважаю, що це справедливо».

За словами Михайла Смушака, визначити рівень привабливості зупинки важко. Щоб не наробити зараз помилок, вважає він, кожне місце треба розглядати індивідуально: без конкурсу, гучних слів і підозр у корупції, але публічно — на виконкомі.

А от заступник міського голови Микола Саєвич стосовно цього питання має іншу думку. Каже, починати треба із непривабливих зупинок, тих, що на околицях. І не наступати на «старі граблі», коли, наприклад, перевізники розібрали найпривабливіші рейси, а на збиткових зараз ніхто не хоче їздити.

«У програмі треба було вказати, що підприємець будує мінімум два павільйони, — наполягає Саєвич. — При цьому перший він повинен поставити на околиці, або здати обидва разом. Документально обидва мусять бути поєднані, і підприємець має знати про це зобов’язання. Інакше ми ніколи не поставимо зупинки у неприваб­ливих місяцях».

Крім того, переконаний Саєвич, треба врахувати, що кінцеві зупинки повинні мати туалети. І додає: якщо не передбачити такі нюанси, то результат може бути зовсім іншим. «Я розумію, що в когось є бажання наставити в центрі «будок», — зазначає віце-мер. — Раніше ми прийняли рішення більше не ставити МАФів у центрі міста, а таким чином його можна обійти».

Є ще один нюанс, з яким Микола Саєвич категорично не згідний. Він вважає, що конкурс таки має бути. Адже це покаже реальну привабливість пропозицій.

«От наприклад є питання, скільки підприємець має платити за літник: тисячу гривень чи десять? — міркує Саєвич. — Кажуть, ми тиснемо на підприємців, бо важко заплатити і т. д. А от коли виносимо на аукціон окремі місця для продажу лише одного морозива, то фірма платить 90 тис. грн. за три роки й не каже, що дорого. Цікаво?».

Холодильник з морозивом і магазин — різні речі, акцентує віце-мер. Бо якщо ставлять магазин, то він зазвичай уже стоїть довго. А отже підхід до нього має бути ґрунтовнішим. І додає: практика показала, що тільки завдяки конкуренції можна дати справжню оцінку.

Місто починається з туалетів

Як каже головний спеціаліст відділу транспорту Володимир Чих, у Івано-Франківську є проблема і з заїзними кишенями. «Бачимо приклади ДТП, коли автобус чи машина виїжджають на зупинку, — говорить Чих. — Якщо ж побудувати усе згідно з нормами, то таких випадків не буде. Треба робити, навіть попри те, що дорого. Життя людей дорожче».

Умови будівництва зупинок будуть погоджувати з ДАІ. І однією з тих умов мав би бути туалет — болюче питання і для пасажирів, і для водіїв. «Ми навіть у програмі на ремонт та експлуатацію доріг планували встановлення туалетів, — зізнається Володимир Чих. — Бо це велика проблема всюди, де багато людей — на Каскаді, біля обласної лікарні та онкодиспансера».

Але з туалетами може бути непросто, бо його замало спорудити. Там має бути працівник, інакше громадська вбиральня без догляду дуже скоро перетвориться на щось страшне та смердюче. Чи кожен підприємець-інвестор зможе (схоче) взяти на себе ще й обслуговування туалету?

У будь-якому разі програма є. Справа за реалізацією.

 

Репортер