Публікації

Іванофранківці обурені «впорядкуванням» їхніх двориків «фахівцями» ЄРЦ

Люди не проти комунальних змін, особливо якщо ті зміни на краще. Ще навесні жителі багатоповерхівок у так званих спальних мікрорайонах Івано-Франківська зауважили, що комунальники взялися наводити лад із зеленими парканчиками під вікнами у міських двориках, які свого часу облаштували новосели і які віддавна були окрайчиками природи серед кам’яного засилля новобудов.

Межа виживання

Межа в стосунках між двома українцями — це той поріг, який ти не можеш переходити, не порушуючи чужої власності, чужого простору та прав особистості. На іншому рівні — коли йдеться про відносини держави і громадян — це те місце, де мали б зустрічатись українці зі своєю державою: не можна призначати мінімальну заробітну плату нижчою, ніж та, яка дає можливість прогодувати сім’ю та не створювати боргів перед тією ж державою. Втім, реалії в Україні зовсім інші.

Поминки геотермальної ідеї. Яка доля геотермальної котельні, котру обіцяли франківцям?

У 2010 році в Івано-Франківську всерйоз заговорили про геотермальну котельню. Через два роки тисячі мешканців уже мали грітися теплою водою з-під землі, а міський голова Віктор Анушкевичус заявляв, що проект на фінішній прямій.

Хто в домі управитель. Франківці мають право визначати, хто обслуговуватиме їхній будинок

Франківці не втомлюються скаржитися на ЄРЦ, на сайті міської влади навіть з’явилася електронна петиція з вимогою розформувати це підприємство і повернутися до ЖЕО.

М’яч круглий, та цегла квадратна

У час швидких темпів розвитку комп’ютерних технологій небайдужі мешканці Івано-Франківська не забувають стежити за будівлями, які є пам’ятками архітектури, нехай і місцевого значення.

Пішки до раю. Як прикарпатець влаштував велопаломництво до Афону

У кожного власний шлях до духовного катарсису. Іван Максилевич долав цю дорогу спершу велосипедом, а потім на своїх двох. 3000 км за 25 днів з невпинною молитвою на вустах. Вісім ночей на Афоні відкрили чоловікові істину людського життя, про яку варто розповісти.

На вулиці виходять капрали. Як виглядатиме поліція Франківщини

Нещодавно в Україні запрацювала національна поліція. У зв’язку з цим відбулося чимало кадрових змін, зокрема й на Прикарпатті.

Ми просто йшли...

1970-го, після п’яти років таборів за статтею 62 Кримінального кодексу УРСР, побувавши спершу в Косові, Опанас Заливаха вдруге і назавжди приїздить до Івано-Франківська. Тут він не мав житла. Не мав роботи. Не мав жодних доходів. Його друзі згадують: деякі колеги по художньому цехові переходили на другий бік вулиці, коли здалека їм назустріч прямував «неблагонадійний» Заливаха. Першим його прихистком став «вірменський костел», де він обладнав майстерню...

А Миколай уже збирається. У Франківську відбувається акція «Святий Миколай іде до сиріт»

Надворі сльотава осіння погода, народ на вулиці закутаний у теплі куртки та шарфи, кожен намагається якнайшвидше заховатися у тепло. Від першого снігу, який встиг нагадати про свята, лишилися лиш одинокі бурі плями.

Естетичне дикунство чи стилістика часу?

Все частіше в Івано-Франківську можна побачити нові архітектурні вкраплення у міському ландшафті. Мешканці нерідко бездумно, без почуття смаку і міри застосовують сучасні технології утеплення будинків та перефарбовують фасади, чим псують вигляд міста. При цьому вони вважають, що зробили «файно», і не переймаються тим, що погіршили вигляд цілого будинку.

В’язничний щоденник ІІ. Неймовірні свідчення в’язня про станиславівську Діброву

Продовжуємо друкувати мемуари Василя Маковського. З початком Першої світової війни його за підозрою у шпіонажі на користь росіян запроторили до тюрми «Діброва».

Легенди Станиславова. Морфологічне кафе

На внутрішній майданчик фортечної галереї «Бастіон» виходять три споруди, які колись мали стосунок до єзуїтів. Насамперед – це тильний бік єзуїтського костелу, що нині відомий як катедра.