"Найважче - втрачати своїх". Історія піхотинця "Бороди" з Франківська

Петро з позивним "Борода" - піхотинець із Івано-Франківська, який уже третій рік поспіль служить у лавах Збройних сил України.

Чоловік самостійно прийшов до військкомату на початку повномасштабного вторгнення й відтоді безперервно перебуває на передовій, розповідають історію військового у Силах тероборони.

«Сам пішов до військкомату. Коли ворог прийшов - не міг стояти осторонь», - згадує військовий.

Петро служить у 5 батальйоні 104 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Він воював на Куп’янському напрямку, брав участь у протидії іранським дронам-«шахедам» на півдні, нині ж виконує завдання на Сумщині. За його словами, відпочинок на війні - умовність.

«Ротації бувають, але відпочинку як такого нема. Постійно щось робимо. Так легше, що ти зайнятий. Відновлюватися встигаю», - пояснює боєць.

Особливо важко Петро переживає втрату свого побратима.

«Ми були разом. Він не вижив. Ми тіло не змогли забрати… Ледь самі вийшли. Його досі вважають зниклим безвісти», - ділиться військовий.

За словами піхотинця, найважче на війні — це не холод чи страх, а втрати.

«Найважче — втрачати своїх. Бо життя триває, а втрати залишаються з тобою», — каже він.

Тримають його на фронті побратими та родина.

«Командир у нас хороший. І мої діти… Старший каже: “Тату, повертайся живим. Просто повертайся”», - розповідає воїн.

Під час короткої відпустки він зрозумів, що вдома поки що не може знайти себе.

«Розмови не ті, люди - інші. Повернувся - і знову серед своїх», - зізнається «Борода».

Попри всі труднощі, Петро має одне просте побажання: «Хочу, щоб ця війна була останньою. Щоб ті, хто прийдуть після нас, не бачили того, що бачили ми».

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!