Токсичний позитивізм чи трагічний оптимізм?

У важкий період життя видавлювання з себе посмішки може здатися найкращим механізмом подолання проблем. Однак такий підхід може бути шкідливим – але, на щастя, є й інший шлях.

Звичайно, підтримувати бадьорість і бути вдячним навряд чи є шкідливою практикою, але цей невпинний оптимізм – відомий як «токсичний позитивізм» – зображає негативні емоції як провал чи слабкість. До того ж, коли ти стикаєшся з похмурою реальністю, зустріч з токсичним позитивістом може здатися тортурою.

Але якщо не визнати труднощів, це може згубно позначитися на нашому психічному здоров’ї. Дослідження показують, що постійні нагадування собі про те, що все не так вже й погано навіть в умовах невдач і проблем, насправді не можуть змусити розсіятися нашому смутку, страху чи тривозі. Більш того, придушення негативних емоцій може привести до погіршення душевного стану.

Але існує інший підхід до життя, який може похвалитися більш реалістичним обрамленням. «Трагічний оптимізм» стверджує, що в житті можна знайти надію та сенс, в той самий час визнаючи існування втрат, болю та страждань. Експерти припускають, що такий тип філософії може бути саме тим, що допоможе ефективно впоратися з життєвими негараздами, як глобальними, так і особистими.

Трагічний оптимізм пропонує таке ставлення до невдач та проблем, яке допомагає людям переносити кризи з більшою стійкістю і вчитися на них. Він визнає труднощі, біль і страждання від того, що відбувається, і водночас дає здатність зберігати надію. Фелікс Шнайдерс, член онлайн команди PokerStars Team, зізнається, що його секрет щастя, мотивації та впевненості в собі незалежно від того, як пройшла попередня покерна сесія полягає в тому, що він завжди вдячний за те, що з ним відбувається. Його хронічні проблеми зі шлунком спричинили чимало болісних переживань за останні 12 років. Але щодня перед тим, як він починає трансляцію, запис відео чи гру за покерним столом, він каже собі, що навіть після поганих новин, хороша полягає в тому, що він почувається достатньо здоровим, аби робити те, що йому подобається. Це допомагає йому визнати труднощі або й біль і водночас дозволяє зберігати надію, що все буде добре.

Наріжним каменем даної філософії є здатність знаходити сенс та мету серед проблем та невдач. Страждання – це частина життя, і питання полягає в тому, як ви з цим впораєтеся? Багато людей будуть заперечувати або ігнорувати свої страждання, а деякі будуть цілком пригнічені через них. Бути трагічно оптимістичним – це щасливе середовище, де замість того, щоб зруйнувати наш дух, труднощі та виклики навчають нас, як переосмислити стрес і бачити його як виклик, а не як загрозу.

Люди, які переживають травматичну подію, важко справляються з нею і можуть навіть заробити посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – основне занепокоєння багатьох фахівців із психічного здоров'я. Це особливо загрожує тим, хто покладається на токсичну позитивність. Заохочення людей бути оптимістами та вдячними, коли вони переживають дуже важкі часи, не стимулює розвитку особистості. І хоча позитив може в потрібних кількостях мати переваги, якщо він доведений до крайності, то також може викликати почуття провини, сорому або заперечення своїх справжніх почуттів.

На відміну від цього, інші вважають, що така травматична подія дає їм можливість поглянути на життя по-новому, з іншої перспективи, що відомо як посттравматичний розвиток. Трагічний оптимізм допомагає полегшити переживання: приймаючи та уживаючись з неприємними почуттями, які викликала та чи інша негативна подія, ми можемо використовувати їх як ґрунт для особистого розвитку.

Шлях до цієї трансформації може бути незручним, оскільки життя в даний час непросте. Нормально почуватися самотнім. Нормально почуватися погано, відчувати тривогу. Ласкаво просимо у доросле життя, де потрібно вирішувати проблеми, нести відповідальність і виконувати обов'язки. Але замість того, щоб дозволити негативним почуттям цілком поглинути нас, або ж натомість повністю їх ігнорувати, як це часто роблять токсичні позитивісти, трагічний оптимізм передбачає щоденні зусилля, щоб почувати себе комфортно і на самоті, і у тривожному стані. У ці моменти ми можемо відкрити для себе, що насправді нам подобається бути на самоті та ми насолоджуємось тишею, або ж навпаки, що високо цінуємо соціум. Прийняття своїх почуттів та переживань також може допомогти зрозуміти, ким ми хочемо бути та що собою являти у майбутньому.

Отже, хоча іноді може здатися спокусливим просто посміхнутися і забути про невдачі та проблеми, краще все ж таки обрати хоч і більш незручний, проте ефективний шлях трагічного оптиміста. Саме таке світосприйняття може допомогти нам побачити, що в кінці тунелю є світло і дати час перевести подих, поки ми не наблизимось до нього.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!