Командувач ДШВ, Герой України Олег Апостол з Франківська: "Готую одразу два сюрпризи росіянам, вони будуть вмирати пачками"

Видання Телеграф опублікувало перше інтерв’ю Олега Апостола на посаді командувача ДШВ. Жива легенда, бригадний генерал, Герой України Олег Апостол, відомий за позивним "Формоза", під час російсько-української війни командував 95 окремою десантно-штурмовою Поліською бригадою ДШВ. Її підрозділи били ворога на Донбасі та досягали успіху в наступі на Курську область РФ.

В інтерв’ю говорили не лише про успіхи, а й про складні для війська та країни теми - як-от мобілізація, СЗЧ та невивчені уроки історії, пише Телеграф.

"Зі своєю професією я вгадав на 100%"

– Ви пройшли непростий героїчний шлях у своїй кар’єрі. У читачів виникне логічне запитання: чому обрали для себе шлях в ДШВ?

– Цю професію я обрав сам. Хоча у батьків були інші плани. Вийшло дещо спонтанно — я зайшов до свого хорошого друга і побачив на столі газету з надписом "Одеса ВДВ". Прочитав оголошення і прийняв остаточне рішення піти навчатись в одеську академію.

Ввечері прийшов і сказав: "Мамо, все, я хочу бути військовим". Пішов не на юридичний, не на менеджмент, не на туризм, як тоді було модним. Зараз можу сказати, що зі своєю професією я вгадав на 100%. Багато військових свого часу шукали місце, де було б легше. Хтось їхав за кордон, хтось пробував себе в бізнесі. Але з часом повертались до війська. Знаю багато таких випадків, люди дійсно знаходили себе в армії. Особливо в часи такої великої та страшної війни — не уявляю себе десь в іншому місці.

– Які зміни очікують ДШВ під вашим командуванням? Які пріоритети для себе визначили?

– ДШВ – це такий рід військ, який завжди відрізнявся власними підходами, нестандартністю, методами застосування. Про якісь кардинальні зміни наразі не йдеться. Ми говоримо про модернізацію та покращення – там, де це можливо. У нас невеликий колектив, який має власні славні традиції.

Дійсно, є моменти, які я хочу допрацювати та вкласти власний досвід для поліпшення ситуації. Однак загалом система працює, вона потужна, одна з найкращих в наших Силах оборони. Наша ключова задача – щоб ця система продовжувала працювати як годинник.

В ДШВ дуже серйозно ставляться до навчання та підготовки. Також в нас потужна командна ланка. Можемо твердо сказати: як би не було важко, десантники не біжать з позицій. Вони довіряють своїм командирам, відчувають свою підтримку і воюють до кінця. Це дуже важливий момент, на який ми звертаємо увагу, і цим перемелюємо пі*арів (так у війську називають окупантів. — Авт.) та не даємо пройти противнику. Я так можу навести у приклад усі бригади ДШВ.

"У наступі ти зазнаєш менших втрат, ніж в обороні"

– ДШВ — це наступальний компонент Сил оборони. В одному зі своїх інтерв’ю ви говорили, що наступ на Курщині був для вас ковтком свіжого повітря, який дуже зарядив і вас, і особовий склад. Однак зараз ми більшою мірою обороняємось і змушені відбивати постійні атаки ворога. Як в такій ситуації зберігати мотивацію особового складу?

– Наведу приклад 95-ї бригади під час боїв за Торецьк (Олег Апостол тоді командував бригадою. — Авт.). Було дуже складно, особливо в перші три тижні. Це був напрямок основного удару противника. Справді тяжкі бої. Мої підлеглі самих лише вагнерів "Ветерани" близько 500 вбили там, а добили їх на Курщині. Потім мене вивели, а вже через п’ять днів ми почали наступати на Курщині. І досягли великих успіхів. Підрозділи ДШВ завжди готуються, тому для нас немає великої проблеми перейти з оборони в наступ. Як тільки є така можливість і наказ командування — ми наступаємо і звільняємо нашу землю. Коли я вийшов з Торецька, я мав п’ять днів, і набрав головнокомандувача, щоб дав більше часу на підготовку. ГК (головком. — Авт.) спитав, чи знаю я, хто такий Фенікс. Я відповів, що так, тоді він сказав: "Відродишся в бою!" (Сміється.) І таке було, він довіряв мені та моїй бригаді. І ми впевнено пішли та багато захопили території противника.

Не буду приховувати – ми можемо стояти в обороні, але наше призначення — наступати. Знаходити слабкі місця в обороні противника і робити прориви. Це те, в чому ДШВ немає рівних. Власне наступ — це вже гарна мотивація для наших підрозділів. Особисто мені наступати легше, ніж стояти в обороні. Попри поширену думку, в наступі ти зазнаєш менших втрат, ніж в обороні. І більше відчуваєш динаміку на полі бою.

"Наші стосунки з Сирським — результат досягнень на полі бою"

– Наскільки мені відомо, у вас хороші стосунки з Олександром Сирським. На останній нашій з ним зустрічі Сирський дуже схвально про вас відгукувався. Як часто ви з ним спілкуєтесь? Як взагалі оцінюєте комунікацію з головкомом? Чи змінилась вона з переходом на нову посаду?

– Ми з головкомом спілкуємось мінімум двічі на день. У нас з ним дійсно є розуміння, але слід звернути увагу на одну деталь. Ми з ним не родичі, не служили в одній частині, жодних зв’язків.

Коли генерал Сирський був командувачем ОСУВ "Хортиця", я був в його резерві. Тоді ми силами десантно-штурмової бригади виконали всі покладені на нас задачі. А задач було багато, і доволі непростих. Неважливо, були ми в обороні чи в наступі — визначені нам задачі виконувались. Ми показували результат. Тому наші стосунки — це першочергово результат досягнень на полі бою. Головком знає мій стиль роботи, він мені довіряє, і я стараюсь його не підвести й виконати всі покладені ним завдання.

– Подейкують, що він любить безпосередньо керувати операціями. Чи маєте ви автономію при виконанні завдань?

– Дивлячись якими операціями, якого вони значення та якого напрямку: Харківська чи Курська — головком має бути впевнений, що, маючи потрібні ресурси, ми виконуємо ту чи іншу задачу. Можу зробити це по-своєму, але попередньо затвердити це рішення у нього. Він незалежно від підпорядкованості завжди подзвонить в ту чи іншу бригаду для уточнення стану справ і допомоги.

Але головне — результат. Тут у мене є автономія. Для мене важливо, що мене — і як командира бригади, і зараз як командувача ДШВ — чують. Наприклад, я захожу в певний сектор на позиції бригади, яка посипалась. І розумію, що одного чи двох батальйонів, які ми планували розмістити, буде недостатньо. Я можу напряму сказати головкому, що ситуація складніша, ніж ми собі уявляли. Треба додати ще підрозділи. І він їх додає.

"Люблю, коли головком приїздить "в гості" особисто"

– Одна з важливих проблем, про яку прямо говорять військові на всіх рівнях: інформація на шляху знизу догори сильно трансформується. І Генштаб може подекуди отримувати не зовсім релевантну інформацію. Десь втратили позицію — не доповіли в надії, що відіб’ємо. А командування про це не знає і приймає рішення згідно з наявною в них інформацією. Як ви з цим боретесь?

– Підлеглі чітко знають — мені краще дати гірку правду, ніж солодку брехню. Маючи достовірну інформацію, я буду думати, що з цим робити. Ми матимемо розуміння, які дії треба зробити для виправлення ситуації. І чи можливо це взагалі. Якщо ж я бачу, що якихось ресурсів в мене нема, але вони можуть покращити обстановку, виходжу на головкома і грамотно йому пояснюю зі своїми пропозиціями. А він вже реагує і приймає рішення.

– Але керівники різних ланок бояться доповідати негативну інформацію, бо їх можуть зняти з посади…

– Розвиток ситуації на полі бою — це спільна робота. І головкома, і Генерального штабу, і безпосередніх керівників корпусів і різних нижчих ланок. Без достовірної інформації ця система працювати не буде. Наразі в ДШВ або в УВ "Курськ" я знаю про кожну втрату позиції, якщо таке відбувається, про будь-які штурмові дії. І виходячи з обстановки, я можу зробити висновок — чому склалась та чи інша ситуація, де були підрозділи, або чому їх там не було. Якщо відбувається якась неприємна ситуація, то про це знає все угруповання. Це не треба приховувати. Досвід є як позитивний, так і негативний, але це досвід, і головне, щоб командири зробили правильний висновок.

При цьому слід розуміти, що ресурси в нас не безмежні. Ми виходимо з того, що в нас є і що ми можемо дістати. Масштаб війни дуже великий. Багато в чому ми залежимо — від виробництва зброї, від партнерських поставок. В цьому плані я люблю, коли головком приїздить "в гості" особисто.

– Як опишете ситуацію на Сумщині та Курщині станом на другу половину липня 2025 року?

– Я керуюсь таким правилом: щастя любить тишу. В загальному — на цей час ситуація частково стабілізована. Звісно, є розуміння, де нам треба посилитись або наростити зусилля. Населений пункт Андріївка вже звільнений, ще один звільнимо найближчим часом. Ведеться активна робота. (Після того, як було записано це інтерв'ю, військові частини та підрозділи Сил оборони України звільнили селище Кіндратівка. – Авт.)

Ми постійно працюємо не лише над кількісною компонентою, а й над якісним зростанням. Наприклад, змінили принцип ведення вогню і маємо гарні результати. Є деякі інші технологічні новинки, однак не буду розкривати їх ворогу. Ми ж розуміємо, що окупанти будуть детально вивчати це інтерв’ю.

Можу сказати так: наразі я готую одразу два сюрпризи окупантам. Для одного в мене вже все є, для другого треба трохи ресурсів і часу, але ми це плануємо от-от реалізувати. Якщо все вдасться, ворогу буде дуже важко. Це стосується і технологічного, і інженерного покращення наших позицій. Ми зробимо росіянам такі кілл-зони (зони ураження, в яких особовий склад не може вижити і не може їх пройти. — Авт.), що вони будуть вмирати пачками. Якщо дійдуть туди, то сьогоднішні втрати покажуться їм мінімальними.

Більше читайте за посиланням.

Додамо, командувачем Десантно-штурмових військ Збройних Сил України Олега Апостола призначили 3 червня. 

Олег Апостол раніше командував 95 окремою десантно-штурмовою Поліською бригадою, був заступником Головнокомандувача Збройних Сил України, Герой України, кавалер відзнаки «Хрест бойових заслуг», повний кавалер ордена Богдана Хмельницького.

Він родом з Івано-Франківська. Закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Пройшов бої за Слов’янськ та Луганський аеропорт, звільняв Миколаївську ТЕЦ, що на Донеччині, а з початку широкомасштабного вторгнення й населені пункти на Миколаївщині.

З призначенням на посаду командира 95 бригади ДШВ полковник Апостол керував боями в Серебрянському та Куп’янському лісництві, а зараз організовував оборонні та наступальні дії на Донеччині та Луганщині. Брав участь в операції Сил оборони України на території Курської області.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!