«Поцілуйте їх у ср...»

Саме так перед телекамерами порадив зробити намiсникові Києво-Печерської лаври владиці Павлу Лебедю (УПЦ МП) прес-секретар Володимир-Волинської єпархії протодиякон Віктор Мартиненко (УПЦ МП).

А почалася ця неприваблива історія з того, що на урочистому молебні з нагоди Дня соборності України в Успенському соборі Києво-Печерської лаври її намісник митрополит Павел, який і до цього вже прославився скандальною поведінкою, порівняв В. Януковича з Господом Ісусом Христом і запевнив його в підтримці всієї Церкви (Gazeta.ua). Отож за таке явне блюзнірство волинський о.-протодиякон попросив предстоятеля УПЦ і синод дати відповідну канонічну оцінку діям митрополита Павла і виклав свою позицію на власній сторінці «Фейсбуку».

Отож отець-протодиякон Віктор Мартиненко в рапорті єпископу Володимир-Волинському і Ковельському Володимирові написав таке:«Смиренно доповідаю Вашому Преосвященству про події та суспільний резонанс, що виник навколо мого запису на власній сторінці у соціальній мережі «Фейсбук». Вночі 23 січня у повідомленнях інформаційних агенцій з’явилася інформація про те, що на урочистому молебні з нагоди Дня соборності України в Успенському соборі Києво-Печерської лаври її намісник Високопреосвященний митрополит Павел порівняв В. Януковича з Господом Ісусом Христом і запевнив у підтримці всієї Церкви. Коментуючи цю інформацію, я поділився своїми думками з друзями на власній сторінці у соціальній мережі «Фейсбук».

Наводжу свій допис дослівно: «Я не знаю, чи точно ЗМІ передають слова митрополита Павла, сказані сьогодні Януковичу, але те, що наші церковні ресурси розміщують інформацію про «молитву» тих потвор і їхні відвідини Лаври — це спонукає мене до глибокого сорому. Сьогодні спілкувався з багатьма своїми друзями — простими волинськими священиками — від усіх чув слова обурення.

Владико Павел! Будь ласка, не говоріть від усієї Церкви. Ми розуміємо, що у вас спільні фінансові інтереси — просто станьте і у черговий раз на камери поцілуйте їх у сраку. А від усіх говорити не треба!!!»

Повною несподіванкою для мене стало те, що вже на ранок 23 січня публікація отримала кілька сотень лайків та репостів, За два наступних дні на мій коментар посилалися понад півтори сотні інтернет-ресурсів, а у «Фейсбуці» повідомлення про це на різних сторінках набрали до десяти тисяч лайків. Інформація про невдалу метафору митрополита Павла і моє висловлювання прозвучала також у ефірі всеукраїнських телеканалів.
Пояснюю Вашому Преосвященству свою позицію.

Спершу зазначу, що слово «срака», вжите мною, не є нецензурним, лайливим чи недрукованим. Це підтверджує те, що абсолютно всі видання процитували цей вислів повністю, не замінивши літери крапками. («Галичина» попри це все ж дотримується давньої традиції. — Ред.).  Це слово міститься у словниках української мови. Наприклад, Словарь української мови. Б. Грінченко: в 4-х т.; Великий тлумачний словник сучасної української мови. Cлово «срака» є українським аналогом російського слова «жопа», яке теж є вживаним навіть у літературній мові і міститься у Толковом словаре русского языка Ожегова...
Згідно зі «Словарем архаизмов русского языка» і «Словарем русских синонимов» слово «срака» є простомовним синонімом слова «афедрон», яке вживають у Святому Євангелії від Матфея (15:17). А «Большой словарь русских поговорок» (В. М. Мокиенко, Т. Г. Никитина. 2007) наводить вираз «Целовать/поцеловать в жопу» і подає його значення: «Пресмыкаться, угодничать перед кем-л., подлизываться к кому-л.».

Відтак, вжита мною конструкція «поцілуйте його в сраку» є простомовним ідіоматичним виразом, що означає підлабузництво, підлизництво і плазування, що, на мою думку, надзвичайно точно характеризує цей інцидент.

Слід зазначити: звинувачення мене, що я нібито висловився від особи єпархії, не мають жодної підстави. Ця фраза прозвучала як особиста думка — щира та емоційна реакція на кощунство, висловлена у колі друзів — на власній сторінці у соцмережі. Я говорив це не як речник єпархії, а як приватна особа. До речі, на моїй сторінці у «Фейсбуку» немає жодної вказівки на мій сан і роботу прес-секретарем Володимир-Волинської єпархії. Щоденник, приватна сторінка у соціальній мережі є моєю особистою власністю, територією, де я можу висловлювати будь-які думки та судження, що не протирічать чинному законодавству.

Також зауважу, що певна емоційність згаданого коментаря була зумовлена дією, що його спричинила. Високопреосвященний митрополит Павел в ейфорії вітальної промови порівняв громадянина В. Януковича з Господом Ісусом Христом. І хоча прес-служба лаври наступного дня спробувала знівелювати вислови митрополита Павла, проте аудіозапис підтверджує, що митрополит таки порівняв В. Януковича з Господом...

Урочистий прийом чиновників, які остаточно дискредитували себе, заплямувавши кров’ю своїх громадян, у храмах, єлейні промови та запевнення їх у підтримці викликають у мене стійку огиду, а метафоричне порівняння громадянина Януковича з Господом, на моє переконання, є блюзнірством і грубо ображає мої релігійні почуття...

Стосовно публічності мого висловлювання зауважу: пишучи свій коментар, я не міг здогадатися, що моя душевна репліка набуде такого резонансу, але дев’ять тисяч лайків, сотні репостів свідчать, що так думаю не лише я. Понад чотириста листів, дзвінків і повідомлень, майже тисяча коментарів, сотні особистих звернень зі словами подяки і підтримки від архієреїв, священиків, монахів та мирян нашої Церкви утверджують мене у правильності мого вчинку. Офіційний коментар речника УПЦ, що прозвучав в ефірі телеканалу «1+1», побічно підтвердив мою позицію. Відтак християнське сумління і сан диякона Христової Церкви спонукають мене й надалі правдиво та нелицемірно заперечувати слова кощунства, зганьблення імені Божого та Святої Його Церкви, від кого б вони не звучали.

Також смиренно доводжу до відома Вашого Преосвященства, що увечері 23 січня мені зателефонував Високопреосвященний митрополит Павел. У грубій формі, з образами, лайкою і погрозами він сказав, що забороняє мені у священнослужінні. Усна заборона клірика іншої єпархії без жодних канонічних підстав є канонічним нонсенсом. Не хочеться вірити, що митрополит, член Священного Синоду УПЦ може не знати засад еклезіології, основ канонічного права, а також Статуту УПЦ. Відтак, сподіваюся, що слова про заборону були сказані Високопреосвященним митрополитом Павлом у стані емоційного збудження.

На завершення розмови Високопреосвященний митрополит Павел виголосив: «Будь ти проклят, во імя Отца і Сина і Святаро Духа. Амінь». Не маючи жодного сумніву у нікчемності та марності цих безглуздих слів, втім, смиренно прошу Ваше Преосвященство просити предстоятеля УПЦ та Священний Синод дати канонічну оцінку таким діям Високопреосвященного митрополита Павла. Регулярні публікації у пресі та відеозаписи свідчать, що прокльони і образи є своєрідною звичкою Високопреосвященного митрополита Павла.

На мою думку, прокляття, супроводжене виголошенням тріадологічної формули, є неприйнятним і дає підстави сумніватися у християнській вірі особи, що дозволяє собі такі формулювання, або в її психічній адекватності». Взагалі-то виголошення анафем стало «родимою плямою» Московської Церкви. Прокльони російське православіє роздавало в минулому не тільки гетьману України Мазепі. І сьогодні шельмують «нєугодних» не лише чільні «паші-мерседеси» із проросійського крила УПЦ МП. Подібно ж до цього моляться люттю і прокляттями до Господа і менші павліки морозови. Вони «спасают от хаоса» українських громадян.

Ось колишній львів’янин протоієрей Андрій Ткачов на проповіді в храмі Києва по закінченні богослужіння в день покровительки студентів св. Тетяни звернувся до студентів, «коториє вмєсто тово, чтоб сідєть за кнігамі, питаются вліять на історію, глупиє, даром погібнут», і до всіх «майданівців» зі страшними прокляттями: «Молюсь, штоб Господь послал в сєрца людєй страх і штоб Бог послал ім болєзнь і в домє і на уліце, страх на уліце і страх дома, чтоб оні сожралі друр друра, пусть рад сожрьот рада — я жалєть о ніх нє буду. Ето страшниє врагі нашево будущєво і страшниє врагі сєгодняшнєго, нинєшнєво. Я іх нє жалєю, я о ніх нє молюсь...», — заявив цей батюшка-українофоб із УПЦ МП, батько чотирьох дітей.

Але і цього йому було замало, бо далі він закликав своїх прихожан молитися, щоб Господь «успокоіл когда-то спокойний город Кієв, а сєводня уже нє знаю, как єво назвать: святой у нас город Кієв ілі нє святой... Панаєхало усякіх раскольніков і єрєтіков со всєх крайов, окупіровалі центр города, воют свої молітви на своєм нєпонятном язикє. Я нє знаю, как теперь єво називать — бєдний нєщасний город Кієв» (http://www.youtube.com/watch?v =94GO3rp1jbI).
Словом, хай Господь боронить від таких «душпастирів».