Сепаратизм «іноземного походження»

Останні події на Півдні та Сході нашої держави все чіткіше окреслюють контури так званого «права на самовизначення» місцевого населення, виливаючись у створення «народних республік» під загальним знаменником «Новоросія».

Все чіткіше перед нами постають основні замовники, координатори, дійові особи, а також їх роль та місце в довготривалому спектаклі, сценарій якого писався далеко не в штольнях Донбасу, а в просторих кабінетах органів безпеки нашого північно-східного сусіда.

Інформаційна війна, яка на протязі останніх років планомірно, виважено та впевнено велася в країні, виявилася ні чим іншим як чітко збудованою і доволі продуманою комбінацією розколу України і створенню на базі південно-східних регіонів нашої Батьківщини певного анклаву за образом і подобою Абхазії, Північної Осетії та Придністров’я.

Російська «зомбувальна машина», для більшої переконливості народних мас у адекватності дій Кремля та виправдання прямої військової агресії, обрала в якості основного інструменту маніпулювання суспільною думкою далеко не новий та завжди актуальний лозунг боротьби з «фашизмом», який уособлює в собі все населення України, яке не бажає повертатися у «ведмежі» обійми Москви. 

Продумані інформаційні провокації, постійне перекручування подій та фактів, зображення видатних українських історичних постатей та борців за волю України в якості ворогів нашої держави – все це сплановані піар технології, основною метою яких є створення родючого підґрунтя для пророщування зерна міжусобних протиріч, історичних чвар, розхитування національно-патріотичних основ нашого суспільства для подальшого зрощування паростків сепаратизму в усіх регіонах нашої Батьківщини.

Дестабілізація суспільно-політичної ситуації в західних регіонах України, загалом, та на Прикарпатті, зокрема, для російських піар-технологів була б ідеальним варіантом для створення необхідної їм «інформаційної картинки», яка б могла стати більш ніж переконливим аргументом для решти населення нашої держави у тому, що український народ як нація не відбувся, а розмови про нашу національну ідентичність не більше ніж слова.

Тому, перед тим, як в черговий раз сліпо довіряти словам профінансованих закордонних ораторів про необхідність створення чергової, нехай і «Галицької» народної республіки, або перед тим, як починати чергову сварку на національно-історичному ґрунті зі своїм сусідом по сходовій клітці, задумайтесь чи не граєте ви часом роль у замовленому імпортному спектаклі, з наперед визначеним та аж ніяк не вигідним для вас і для ваших нащадків фіналом.