«Життя зупиняється на одному слові — чекати»: У Франківську відкрили Алею віри та надії

У вівторок, 24 лютого, у четверту річницю початку повномасштабного вторгнення, на площі Соборності в Івано-Франківську відкрили «Алею віри і надії».

На Алеї розміщена інформація та портрети 96 полонених та зниклих безвісти захисників з Івано-Франківської громади, чия доля невідома ще з 2014 року та з початку повномасштабної агресії росії у 2022-му, інформує кореспондентка Бліц-Інфо.

Дружина зниклого безвісти під Бахмутом воїна Тараса Грабовецького Надія з дітьми прийшли сьогодні на відкриття Алеї. Жінка каже, що вже більше ніж три роки вони живуть в очікуванні.

"Ми живемо з надією з вірою в те, що ми зможемо обійняти нашого Тараса, щоб він повернувся живим. Відкриття цієї Алеї надзвичайно важливо для нас. І дуже символічно, що це відбувається саме сьогодні, в річницю повномасштабного вторгнення. Це пам'ять для мене, для моїх дітей, для моїх рідних, для всіх, хто пам'ятає і цінує. Це доводить, що їхній вчинок гідний, що діти мають чим гордитися, мають ким гордитися, що він недаремно це зробив",- переконана жінка.

Чекає на повернення з полону чоловіка і франківка Ольга Луців. Її чоловік Ярослав, зник безвісти біля Часового Яру у жовтні 2024 року.

"Уже рік і п'ять місяців ми не знаємо де він є. Ми знаємо, що хлопці були на позиції і та територія уже окупована. Два побратими мого чоловіка в полоні, а про нього немає жодної інформації. Але дуже надіємося і віримо, що він живий і повернеться. Дякую міській владі, що зробили таку Алею, тому що загиблих пам'ятають, а про наших рідних чомусь забувають. Надіємося, що колись ці всі герої, які на цій алеї зможуть повернутися до своїх рідних які їх шукають і чекають",- каже пані Ольга.

Вірить у повернення з полону і мати військовослужбовця 80 ДШВ Тараса Воробчука пані Оксана. Мати зі сльозами пригадує, як у вересні 2023 року їй прийшло сповіщення, що бліндаж розбитий, а її син з пʼятьма побратимами зник безвісти.

"Надіємося, що він живий. Мені здається, що я його бачила серед полонених. Я на це надіюсь. Він пішов добровольцем на початку війни. Я намагалась його зупинити. Але він сказав: "Навіть мене не позорте. Я йду за Україну, за дітей, за жінок. Я відомщу",- пригадує матір.

Організацію та облаштування Алеї віри і надії забезпечила Івано-Франківська міська рада у співпраці з родинами військовослужбовців, які вважаються зниклими безвісти або перебувають у полоні. 

"Поки у тебе не зникне твоя рідна кров, ти не знаєш, що таке жити між небом і землею. У родин зниклих безвісті інший світ. У них немає святкових днів, у них немає звичайних днів. У нас усі дні однакові: дні пошуку, віри, надії і чекання. Життя зупиняється на одному слові - чекати. Чекати звістки і заповітного дзвінка зі словами: "Я повернувся додому",- ділиться мати зниклого безвісти захисника Леся Федорів.

Саме вона була серед ініціаторів створення 19-метрового прапора з 320 світлинами зниклих безвісти захисників Івано-Франківської громади.

"19 метрів віри, надії і чекання. 19 метрів нашого життя, яке зупинилося в той момент, коли ми отримали звістку: ваш рідний зниклий безвісті. Але я надіюся, що доля все ж таки подарує нам день, коли ми зустрінемо наших рідних, зможемо міцно обійняти і поцілувати",- каже пані Леся.

Як зауважив під час відкриття міський голова Руслан Марцінків, це перша черга Алеї, адже з 2014 року в громаді нараховується понад 400 зниклих безвісти воїнів.

"Я вдячний рідним, які працювали над створенням такої Алеї віри і надії. Дуже важливо мати таке місце, де буде постійна згадка якою ціною дається українська державність, не тільки на акціях, не тільки на заходах, а постійно. Ми сьогодні відкриваємо цю Алею, тому що ми віримо і надіємося, що хлопці повернуться, що вони в полоні, що вони дадуть вісточку, що вони знайдуться. Я дуже прошу, щоб ми по можливості не ставили тут квіти, не ставили свічки, тому що це алея віри і надії, що вони живі",- закликав мер.

Своєю чергою представник уповноваженого з прав людини в області Віталій Вербовий наголосив, що майже 50% людей яких повертають з полону, достеменно не було відомо їхній статус, чи вони в полоні, чи що з ними.

"Ми ідентифікуємо їх безпосередньо в автобусі і тоді встановлюємо їхнє повернення. Всі без виключення до цього моменту вважаються безвісти зниклими. Навіть якщо підтверджений полон, навіть якщо ймовірний полон. Є надія, що наступний обмін буде дуже швидко і що будуть повернуті наші герої і героїні",- анонсував Вербовий.

На Алеї також встановили синьо-чорний і чорно-білий прапори.

Синьо-чорний прапор в Україні є символом пам'яті про зниклих безвісти військових та цивільних, що символізує поєднання надії (блакитний — небо) та невідомості/тривоги (чорний — морок). Чорно-білий прапор в Україні — це символ пам’яті, скорботи та боротьби за повернення військовополонених і зниклих безвісти під час російсько-української війни (чорна смуга - символ полону та втрат, біла - надія на визволення).

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!