Не готові бігти марафон? Чому прикарпатці стали менше донатити на ЗСУ


Повномаштабна війна триває майже півроку, проте чи продовжують люди донатити на армію стільки ж, як у перші дні і місяці?

За даними Опендатабот, у червні українці перевели на допомогу армії на рахунок в Національному банку пів мільярда гривень, що значно менше, ніж у попередні місяці. Зменшення сум донатів пояснюють як втомленістю українців від війни, загальним зменшенням доходів та неодноразовим випадкам шахрайства, так і донатами на інші масштабні волонтерські або державні ініціативи на допомогу армії.

Кореспондентка Бліц-Інфо вирішила дізнатись у прикарпатських громадських та благодійних організацій, чи справді люди стали жертвувати на ЗСУ менше та чому це сталось.

Голова правління ГО "Громадська ініціатива Галичини" Леся Качурова зауважує, що люди помітно менше жертвують на допомогу армії з травня. Каже, таке проходили й у 2014 році. Франківка переконана, що українці не готові "бігти марафон". Мовляв, його може пробігти тільки той, хто витривалий і не здається на пів дорозі.

"Фраза "втомились від війни" - це штамп для відмовок. У нас війна за існування держави та нас як нації, а не благодійна акція по порятунку рідкісних комашок в Африці. Я не розумію цього формулювання. Щодо шахраїв - є організації, які працюють роками, з хорошою репутацією. Якщо є бажання, то можна знайти кому допомогти. Навіть сусіду чи родичу, який воює",- переконана Леся Качурова.

Волонтер з Бурштина Ігор Харів також визнає, що допомога від прикарпатців справді помітно зменшується. Причиною цього може бути як збільшення випадків з шахрайством, так і фінансова нестабільність людей.

"Нацбанк правий, зараз набагато менше коштів люди стали кидати на допомогу. І мова не тільки про прикарпатців, але й допомоги з-за кордону стало значно менше. Напевно,  це пов'язано з тим, що вже шостий місяць війни, люди втомились чи надіслали на ЗСУ всі свої заощадження. Або навпаки - починають заощаджувати, адже, як ми бачимо, ціни ростуть на все. Я сподіваюсь, що це не пов'язано з тим, що люди звикли до війни і діють по принципу "моя хата з краю". Я цього боявся, що прийде війна у 2014 році, потім конфлікт заморозиться і люди стануть менше допомагати. А ще це може бути через шахраїв, які під виглядом волонтерів присвоюють гроші. Тому й зараз люди не обирають маловідомих волонтерів, а кидають гроші більшим фондам, як до прикладу Притулі на "Байрактари",- обмірковує волонтер.

Харів також підкреслює, що зменшилась не тільки матеріальна допомога, а й фізична. Якщо у перші місяці війни плести сітки приходило стільки людей, що їм буквально бракувало місця, то тепер приходять одиниці. Цю ж саму проблему, за словами Харіва, визнають і його друзі-волонтери. Прикарпатець зазначає, що потрібно проаналізувати в чому головна причина зменшення допомоги від людей, пропрацювати її, щоб й надалі продовжувати спільно працювати на перемогу.

Бурштинці плетуть маскувальні сітки

Психологиня Наталія Чаплинська вважає, що люди продовжують на високому рівні підтримувати ЗСУ. Просто зараз допомагають тільки тим, кого добре знають. І одна з причин - випадки шахрайства від псевдоволонтерів.

"Сьогодні, коли люди дізнаються, що не завжди кошти, які вони переводять на рахунки, потрапляють до вояків, то допомагають дуже цільово - знайомим та тим, кому довіряють. Я не скажу, що зменшується потік допомоги. До прикладу я щомісяця переказую кошти, але я знаю і можу перевірити куди вони пішли. А на незнайомі рахунки, навіть якщо це дуже блага справа, люди не хочуть давати гроші, бо зараз дуже багато махінацій",- пояснює психологиня.

Наголошує на тому, що потік донатів не зменшився і представниця благодійного штабу "Свобода Гідність Перемога" та волонтерського штабу 4.5.0 міста Надвірна Вікторія Торес. На її думку, люди ще більше згуртувались та продовжують активно підтримувати захисників.

"Я б не сказала, що прикарпатці та й загалом українці стали менше допомагати ЗСУ. Є з чим порівняти і навпаки, мені здається, що саме зараз, на 5 місяць війни, українці стали великим єдиним механізмом і дуже активно працює тил. Я абсолютно не люблю коли говорять, що десь там хтось "втомився". Особисто я не відчуваю цієї втоми, не відчувають її наші волонтери та благодійники. Щоразу я переконуюсь в цьому, коли відкриваю черговий збір на потреби того чи іншого підрозділу",- ділиться волонтерка.

За її словами, Нацбанк справді говорить про те, що спала кількість донатів, але треба врахувати те, що крім офіційних фондів, люди знаходять кому допомогти в соціальних мережах.

"Два тижні тому я втратила друга і відкрила збір на допомогу його родині, адже це молодий хлопець з багатодітної сім'ї, в якого залишились батьки та 9 молодших братів та сестер. Менш ніж за добу матері на рахунок прийшло близько 40-ка тисяч гривень. А за декілька днів, я не буду озвучувати суму, але це була справді сума, в яку неможливо повірити. Захват та захоплення нашими людьми. Також мій друг з центральної України два місяці тому втратив у війні кінцівки. Йому ампутували обидві ноги. В рідному місті для нього влаштували збір коштів, все це було також через соціальну мережу. За дуже короткий термін вони зібрали близько 300 тисяч гривень",- розповідає Торес.

За словами прикарпатки, згуртованість українців надалі допомагати Збройним Силам зумовлена тим, що хаос страху та нерозуміння, який був на початку війни, минув і кожен знайшов для себе перевірених людей, через яких можна підтримати воїнів.

"У перші два місяці війни були суцільні непорозуміння, не було чітко видно де біле, а де чорне. Вже зараз ми помічаємо скільки бруду та обману було. А тоді дуже важко було зорієнтуватись, яким волонтерам чи фондам можна допомогти. Військові кричали: "Ми голі та босі", а волонтери говорили, що потрібно все. Хаос страху, неусвідомлення і несприйняття поглинав шалені ресурси. І ті ресурси осідали невідомо де і губились. Зараз все чітко. Люди для себе визначили тих волонтерів, через яких вони хочуть допомагати і кому саме. Є стабільні благодійники як в нашого фонду, так і в друзів з інших організацій",- наголошує Торес.

Волонтерка підсумувала, що війна торкнулась кожного і права втомлюватись, опускати руки чи говорити, що нема можливості допомогти - недоцільно. Потрібно разом наближувати країну до перемоги.

"Кожен допомагає тим, чим може. Хто не має фінансової можливості, той плете сітки. До нас багато долучились дівчат, які безплатно шиють, малюють картини, вишивають, роблять речі з бісеру чи ляльки мотанки, а потім продають їх задля ЗСУ. Важливу роль відіграє зацікавлення в допомозі армії та демонстрація результату, адже спільна праця гуртує людей і додає бажання робити пожертви й разом таким чином наближати перемогу",- зауважує Вікторія Торес.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!