Що продають на франківських прилавках підприємці, яких не перевіряють
Коли поріг редакційного кабінету переступив літній інвалід, спираючись однією рукою на паличку, а в другій тримаючи целофановий пакет, я й уявити не міг, що у ньому він приніс до «Галичини» зняту з кухонної плити алюмінієву каструльку зі звареними пластівцями. А на додаток — ще не розпочатий кульок з маркуванням магазину: «Пластівці вівсяні. Запаковані 28.02.2015 р. Вага — 2,166 кг. Сума — 21,42 грн.».
«Швидше помру, ніж дочекаюся відповіді...»
До редакції Володимир Шафоростов звернувся після того, як побував в інспекції з питань захисту прав споживачів в Івано-Франківській області.
— Продукти, зокрема й ці пластівці, купую у двох закладах — у магазині, що біля мого будинку на вул. Пулюя, що навпроти базарчика через дорогу, та в універсамі на вул. Хоткевича (універсам «Дарницький». — Авт.). Коли відкрили один із запакованих у магазині кульків, зварили кашу і почали їсти, то відчули, як на зуби разом з пластівцями потрапляють і якісь маленькі тверді шматочки. Що це — не знаю. Єдине, що розумію: то не пластівці, а інородні предмети в харчовому продукті, — пояснив суть свого звернення В. Шафоростов.
Йдучи з пластівцями до інспекції, пенсіонер-інвалід малював собі в уяві картину про те, що представники служби захисту прав споживачів відразу ж виїдуть на перевірку. Але молодий працівник, який прийняв його, пояснив, що В. Шафоростов спочатку мусить написати заяву. Тоді на підставі його звернення інспекція з питань захисту прав споживачів в області звернеться у Київ, до Держспоживінспекції України, аби отримати дозвіл на проведення перевірки за викладеними у скарзі фактами.
— Зрозумів, що я швидше помру, ніж дочекаюся відповіді, — безнадійно зітхнувши зауважив літній інвалід, пояснюючи, чому не став писати скарги, а вирішив піти до редакції. — А перед цим я звертався ще до продавців магазину, де купив пластівці. У відповідь почув лише: «Купуйте пластівці у пачках, тоді у каші точно нічого не хрустітиме». Але я живу на пенсію. З дочкою, теж інвалідом. Аби вистачило на прожиття, намагаюся купувати найдешевші продукти. Часто — відразу по декілька упаковок, поки маю гроші та поки продукти знову не подорожчали.
За низькою ціною — на край міста
Те, чому В. Шафоростов за продуктами їздить з вул. Пулюя аж край міста — на вул. Хоткевича, стало зрозуміло, коли сам побував в універсамі «Дарницькому». Ціни на багато товарів тут нижчі, ніж в інших крамницях і супермаркетах івано-Франківська. На окремі товари — набагато нижчі. Наприклад, пляцки у «Дарницькому» коштують від 59 грн. за кілограм, тоді як в одній з популярних крамниць на «Майзлях» вони стартують від 80 грн., а в середньому коштують 90—100 грн. Печиво з вигляду, як відома ще з радянських часів «Ромашка», тут продають по 39 грн. Як мовиться, з такою ціною його ще треба пошукати в торговельних закладах міста.
Але особливу увагу, звісно, звернули на пластівці. Найдешевші були в одному з дерев’яних ящиків, з яких покупці могли набрати собі товар, запакувати і зважити. Що цікаво: тепер, у жовтні, в універсамі «Дарницький» вони коштують навіть дешевше, ніж ті, які В. Шафоростов купив у лютому, — 8,60 грн., а тоді він заплатив по 9,89 грн. за кілограм, що засвідчував приклеєний на пакеті касовий чек. Єдине, що в «Дарницькому» над ящиком з пластівцями, як і над ще трьома іншими з сипкими продуктами, висіла лишень ціна. Без «деталізації» — сорту, відповідності держстандарту чи технічним умовам, дати виготовлення і терміну зберігання та інформації про виробника. Але зауважимо, що і в багатьох інших торговельних закладах івано-Франківська, навіть популярних у покупців «Арсені» та «Велесі», сипкі продукти чомусь продають саме так — на паперових аркушах, вивішених над бочками з товаром, значаться лише назва товару й ціна. Ще, можливо, — оголошення про знижку, якщо продукт підпадає під акцію.
Водночас у «Дарницькому», як радив хтось із продавців пенсіонерові, є чималий вибір пластівців в упаковці. Проте коштують вони значно дорожче. Найдешевше, по 7,15 грн., тут можна придбати пластівці торгової марки «Літа» — виробника з Хмельниччини. Але у м’якій целофановій упаковці за цю ціну — лише півкілограма продукту. А у твердій картонній упаковці вівсяні пластівці коштують аж 19,55 грн. за 800 грамів. Для сім’ї, в якій двоє інвалідів, за нинішніх цін на продукти, комунальні послуги, домашній телефон, це, очевидно, недешево.
Спочатку — мораторій, а тепер — реорганізація
За коментарями з приводу звернення В. Шафоростова та загалом стану контролю за якістю продуктів харчування в обласному центрі редакція звернулася до керівників відповідних служб.
Ярослав ЛАВРУШКО, начальник інспекції з питань захисту прав споживачів в Івано-Франківській області:
— Впродовж року — з 1 липня 2014 р. — діяв урядовий мораторій на перевірки службою з питань захисту прав споживачів закладів торгівлі. Отож розглядати такі звернення, як В. Шафоростова, було просто неможливо. У липні, коли мораторій зняли, справді, як і пояснив наш фахівець у громадській приймальні, перевірки суб’єктів підприємницької діяльності, які продають товари людям, стали можливими, але з дотриманням такої процедури: споживач зобов’язаний звернутися до інспекції з письмовою скаргою. Її ми надсилаємо до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів, яка протягом 10 днів має надати нам дозвіл на проведення перевірки. Лише після цього можемо діяти.
Отож після скасування мораторію ми десь можемо впливати на ситуацію. Звісно, відбирати зразки продуктів не зможемо, бо інспекції не надають коштів на оплату аналізів. Та отримавши дозвіл, маємо право піти в магазин на перевірку. Скажімо, на бірці мали б бути зазначені найменування виробника, дата виготовлення товару, термін придатності та ін. Якщо цього немає, то це вже порушення.
Проте буквально недавно обставини знову змінилися. із 20 вересня фахівцям Держспоживінспекції України заборонили перевіряти якість продуктів харчування, бо надалі це мають робити спеціалісти нової служби, яку буде створено на базі трьох нинішніх, — нашої, Держсанепідемслужби та Держветфітослужби. Але наразі вона ще не діє. і знову виникають проблеми...
Поки «вікно», яке дозволяло працівникам інспекції проводити перевірки, було, образно кажучи, прочиненим, вони, як розповів Я. Лаврушко, подали в Київ запити й отримали дозволи на проведення близько 10 перевірок. З огляду на обсяги збуту одних лише продуктів харчування в івано-Франківську, це крапля в морі. Додамо також, що сама інспекція не має власної лабораторної бази, яка б дозволяла проводити експертизу якості продуктів. Це, власне, не така велика біда, бо, як пояснив Я. Лаврушко, відібрані взірці раніше вони передавали для досліджень фахівцям держпідприємства «івано-Франківськстандартметрологія». і базуючись на їхніх висновках, вже ухвалювали свої рішення. Однак те, що уряд не виділяє коштів на проведення експертиз споживчих товарів, є дуже великою проблемою.
Річний мораторій на перевірку суб’єктів господарювання, зокрема закладів торгівлі, ініціював, як відомо, особисто прем’єр-міністр України А. Яценюк. Власне, уряд, безсилий очистити державні контрольні органи від корупціонерів та перевірників з великим апетитом до хабарів, вирішив рубонути з плеча і вивів бізнес у такий собі «офшор» без контролю. Ніяк не переймаючись тим, що цим самим залишив беззахисною другу велику категорію — споживачів. Один із моїх співбесідників, до речі, так і сказав, що, як йому видається, уряду глибоко байдуже, що серед них є не лише, так би мовити, мажори на крутих BMW, а й мільйони пенсіонерів, інвалідів, багатодітних родин, які змушені виживати на малі пенсії та соціальні допомоги.
газета Галичина
«Людину в біді не кинемо...»
Олег ГАНЧАК, начальник управління торгівлі Івано-Франківського міськвиконкому:
— Ми якраз підготували для затвердження на сесії міської ради проект нового положення про контроль у сфері торгівлі, бо старому — вже майже вісім років і за цей час відбулися зміни у законодавчому полі та ін. Але мушу наголосити, що, на жаль, визначення якості продукції, а це наріжний камінь у справі захисту прав споживачів, і за проектом нового положення не входитиме до повноважень управління торгівлі. Спробую пояснити, чому.
Є один, найважливіший момент — кожен із нас візуально може оцінити той чи інший товар, навіть перевірити його смакові якості. Проте без досліджень, без фахової експертизи наші висновки не мають ваги. Ми ж поставлені в такі умови, що якби навіть виявили ініціативу і спробували замовити експертизу, наприклад, тих же пластівців, з якими прийшов ваш читач, то постане запитання: хто нам дасть гроші на оплату лабораторних досліджень? Причому впиратиметься все навіть не у те, що необхідних коштів у бюджеті міста немає, а у компетенцію. Нас найперше запитають: «Чи у ваші повноваження входить такий контроль?». і я не зможу сказати «так», бо цього насправді немає. Це по-перше. По-друге, дублювання повноважень — нами тих, які наразі належать органам Держспоживінспекції, суперечить політиці уряду. і тому, — а на цьому нині прем’єр-міністр України робить особливий акцент — бізнес повинен працювати відкрито і його не мають «діставати» перевірками.
Раніше ми тісно взаємодіяли з інспекцією з питань захисту прав споживачів в області. Якщо зверталися зі скаргами жителі міста, то ми обов’язково домовлялися з фахівцями інспекції і спільно їх перевіряли. Пригадую, якось навіть розглядали звернення, що потребувало проведення експертизи купленого взуття, і це робили. Наша спільна праця справді була ефективною і дієвою.
На жаль, нині ми маємо проблему незахищеності споживачів. На моє переконання, можна забороняти перевірки, що стосуються інших сфер діяльності суб’єктів господарювання, але не можна залишати поза контролем питання дотримання санітарних вимог, якості продукції, найперше — продуктів харчування. Так само, на мій погляд, неприпустимо погоджувати перевірки впродовж 10 днів, бо за цей час всю партію товару вже можуть й продати.
Ситуація складна. Наприклад, ми визначили три ключові питання роботи колективу управління, одне з яких — виявлення у торгових закладах продукції, термін придатності якої минув. Однак наші спеціалісти стикнулися з тим, що, виявивши такий товар, з цими фактами нині йти нікуди. Бо нема того, хто мав би вжити заходів, щоб домогтися аби їх прибрали з полиць магазинів і не продали покупцям. Адже інспекція з питань захисту прав споживачів не працює, перебуває, образно кажучи, у підвішеному стані.
Але, незважаючи на такі обставини, ми людину, яка звернулася до нас із заявою, у біді, так би мовити, не залишимо. і не відішлемо до інших інстанцій. У кожному випадку стараємося допомогти і зробити це швидко і дієво. Що саме робимо? Насамперед із заявою споживача йдемо у заклад торгівлі і проводимо профілактичні бесіди з його керівником і персоналом, залучаємо до такого діалогу і власників крамниць. Намагаємося переконати їх у тому, що бізнес мав би бути солідарним і розуміти, що коли хтось з наших підприємців купує недоброякісне і продає його українцеві, то цим самим підриває довіру не лише до самого товару, а й людини до людини.
Права перевіряти крамниці і супермаркети ми не маємо, але в особливо складних випадках проводимо їх обстеження. З’ясовуємо, зокрема, чи є куток споживача, книга скарг і пропозицій. До речі, вашому читачеві порадив би описати суть свого звернення у книзі скарг і пропозицій магазину, в якому він купив пластівці. Переконаний, що рано чи пізно ця інформація дійде до контрольних органів і буде вжито відповідних заходів.
Нещодавно у ДП «Івано-Франківськстандартметрологія» відбувся круглий стіл, присвячений питанням дотримання вимог стандартів, в тому числі і у закладах торгівлі. Я брав у ньому участь і якраз ставив запитання про те, як ми можемо захистити споживачів, які стикаються з недоброякісною продукцією та продукцією із простроченим терміном зберігання. Адже вона може загрожувати здоров’ю людей. У ході дискусії висловлювали пропозицію звернутися до облдержадміністрації з проханням, аби з обласного бюджету були виділені кошти на проведення експертиз споживчих товарів у лабораторії ДП «Івано-Франківськстандартметрологія». На мій погляд, це слушна ідея. Меморандум, до якого ця пропозиція ввійшла, готували, але, на жаль, не знаю, чи він підписаний. Бо такі експертизи, як розумію, не є дешевими. і навіть якщо хтось з споживачів наважиться замовити її і виявиться правим, то хто йому компенсує її вартість? Хіба що через суд. Але це малоймовірно, бо людині, можливо, на адвоката доведеться витратити значно більше.
— Олегу Васильовичу, чи у правила торгівлі, так би мовити, вписується практика, коли заклади торгівлі продають сипкі продукти без докладного інформування покупців про їхнє походження, відповідність держстандарту, термін придатності?
— На жаль, буває так, що цієї інформації немає. Водночас зауважу, що супермаркети та крамниці продають товар, який був упакований, і на упаковці ця інформація містилася. Можливо, ви звернули увагу на те, що в торговій мережі «Вопак» практикують продаж, наприклад, цукру прямо з мішків, на яких зазначені і виробник, і дата виготовлення, і відповідність товару держстандарту. Та окремо хотів би наголосити на тому, що покупці, якщо цієї інформації немає, мають право її вимагати. Більше того, радив би це і іванофранківцям, і гостям міста неодмінно робити.
У нашій розмові О. Ганчак згадав про те, що у 90-х роках минулого століття в структурі управління торгівлі виконкому івано-Франківської міськради діяв окремий відділ, який займався захистом прав споживачів. В облдержадміністрації також працював відділ цін, якого вже нема. Активно працювали управління у справах захисту прав споживачів, при якому, до речі, наш колега журналіст Василь Добрянський навіть видавав якийсь час газету «Споживач», а також обласна санітарно-епідемічна станція та її міські й районні підрозділи. Нині ж маємо ситуацію, коли, наприклад, власники нових крамниць так само, як і раніше, мусять отримувати «Книгу скарг і пропозицій» і її управління торгівлі видає, однак інституції, яка була б зобов’язана заглядати до неї і реагувати на записи споживачів, по суті, нема.
Через, так би мовити, «заморожений» урядом контроль за якістю товарів, всі ми, купуючи хліб, пластівці й інші продукти, можемо покладатися лише на сумлінність та відповідальність виробників і продавців. Бо незалежного контролю їх якості в Івано-Франківську з чвертьмільйонним населенням або немає взагалі, або ж він пересічному жителеві не по кишені.
