"В армії вихідних немає": франківський ветеран Олег Отиопич

Захисник України Олег Отиопич, після важкого поранення і ампутації проходить реабілітацію в ЦМКЛ.

Чоловік родом з Івано-Франківська, йому 51 рік. Одружений, має дорослих доньку і сина. Історію воїна розповіли у КНП "Центральна міська клінічна лікарня Івано-Франківської міської ради".

До повномасштабної війни працював водієм, будучи перевізником продуктових товарів. Далі став на військовий облік і був визнаний обмежено придатним до служби. 

«Тобто я продовжував працювати та постійно перебував на обліку в ТЦК. В 2024 році був призваний до лав ЗСУ. Рішення піти воювати не було для мене тяжким. Пощастило, що потрапив тоді саме в Івано-Франківську 102 бригаду (Військова частина А7030), бо тут у мене є багато друзів і товаришів. У нас служать і артилеристи, і піхотинці, я відносився до бригади логістики, де був водієм. Водіїв-професіоналів у війську дуже потрібно. Їздив на різноманітних видах автомобільних засобів, доставляючи харчі, дрова для опалення та будівництва бліндажів», - розповідає Олег Отиопич. 

В армії вихідних немає, каже захисник. Якщо не був задіяний як водій, то виконував інше бойове розпорядження. 

Отримав поранення 23 березня 2025 року в селі Заливне Запорізької області. 

«Тоді охороняв військовий об’єкт, який мав важливе стратегічне значення. Був приліт ракети неподалік. Можливо, ворог і знав, що там знаходиться. Зі мною був тільки мій товариш-побратим, який власне і врятував мені життя, наклавши турнікет. В мене дуже сильно постраждала ліва рука і нога. Евакуювали нас, дуже швидко, десь до двох годин часу. Я до кінця надіявся, що ногу мені збережуть, але прокинувся у Запоріжжі уже після ампутації», - пригадує Олег Отиопич. 

Сьогодні майже 5 місяців з дня після цього важкого поранення. Втім, за цей час захисник України Олег Отиопич здобув неабияких значних результатів для свого відновлення і повноцінного життя. 

В ЦМКЛ над його реабілітацією та відновленням функцій ходьби почали працювати у червні. 

«Здійснювали підготовку до протезування. Ми працювали над силою м’язів кукси. Проблем із балансом у військового майже не було. Трохи тяжко було на милицях ходити тільки через поранення руки. Пробували ходити на навчальному протезі і всі сильно здивувались, коли він дуже швидко самостійно зміг піти. Бо на другий день він з допомогою однієї милиці вийшов з лікарні, сів у машину і поїхав до своєї дружини на роботу. Таке дуже рідко трапляється, щоб пацієнт фактично сам одразу пішов. Він великий молодець», - каже фізичний терапевт Сергій Полівода. 

Потім був певний час так званої «відпустки», коли пацієнт самостійно «звикав» до протезу, а сьогодні захисник України проходить другий цикл реабілітації в ЦМКЛ. 

«Зараз у нього є незначні відхилення при ходьбі, кульгавість. Ми працюємо над тим, щоб сформувати так звану «довіру до протезу», яка не завжди набувається одразу. Не все йому завжди легко дається. Залишився і больовий синдром, тому протез постійно корегують і підлаштовують в компанії протезистів, з якими ми співпрацюємо, щоб пацієнтові було максимально зручно ходити. Але загалом його ходьба внормується», - говорить Сергій Полівода. 

Цілеспрямованість – це та риса характеру, яка допомагає Олегу Отиопичу. 

«Ставлю перед собою реальні цілі. Мене дуже сильно підтримує сім’я. Заради них я і пішов… бо не хотів їм бути тягарем. Коли вони після мого поранення приїхали до мене в Львів, де я лікувався, то плакали, але я їх заспокоював, бо радів, що залишився живим…», - говорить Олег Отиопич.

Захисник України з твердим і сильним характером, справедливий, в чомусь навіть і строгий. На грудях носить хрест козака характерника. 

«Це мені минулого року подарував мій син на моє День Народження, 14 жовтня. Тоді на той короткий час вдалось побути вдома з рідними», - говорить захисник України. 

А от на протезі у Олега Отиопича -  іграшкова капібара. Це подарунок від його фізичного терапевта Сергія Поліводи.

«Мабуть, цю строгість протезу військові таким чином роблять милішою. Я показав тоді Олегу Петровичу, що таке є. Йому сподобалось і він навіть зацікавився. Цих капібарів дуже багато на будь-який смак (білочки, єноти, пандочки та інше). Я йому обрав сірого хаскі, бо це, мабуть, і відображає характер нашого захисника», - говорить Сергій Полівода. 

Фізичний терапевт запевняє, що з подальшою наполегливістю Олегу Отиопичу вдасться фактично повністю повернути здатність ходьби. 

Олег Отиопич зараз хоче повернутись до своєї минулої професійної діяльності і надалі бути перевізником. 

Про ситуацію в Україні захисник говорить так: 

«Хто вже був безпосередньо на війні, той змінює свою свідомість. Там – все чітко. Ти знаєш свої обов’язки, все поділено на чорне і біле. Там в любий момент контролюєш ситуацію, щоб ні ти, ні хтось із побратимів не постраждав і не втратив життя. А тут – ніби інша держава. Це тяжко усвідомлювати. Люди святкують, живуть безтурботно. Так, я розумію, що життя продовжується, але, для прикладу хвилину мовчання о 9:00 в пам’ять про загиблих слід дотримуватись.  Боляче бачити, коли люди не зупиняються…».

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!