Цього року витрати на наймолодших учнів на Прикарпатті зросли на 200 гривень
1 вересня уже не за горами, школи очікують на своє поповнення — допитливих першокласників. Їхні батьки тим часом ретельно готуючись до шкільних буднів своїх діток, дбають про гардероб і канцелярське приладдя для них. Отож з’ясуємо, у скільки цього року обійдеться люблячим батькам підготовка до школи їхньої кровинки, а також, що потрібно знати, йдучи в перший клас, дітям і дорослим.
Обережно, першачки!
Напевно, саме таку засторогу потрібно написати перед входом у гуртівні та великі магазини канцелярського приладдя. Зайшовши туди, уважно дивіться під ноги, адже найменші школярики — майбутні першокласники ретельно обирають собі зошити, щоденник, пенал, ручки, пластилін, олівці, фломастери і, звичайно, наплічник. А вибирати є із чого. Насамперед новоспечених учнів приваблюють яскраві обкладинки. Головне — зображення улюбленого мультиплікаційного чи казкового героя. З виконанням цих побажань проблем немає, адже виробники шкільного приладдя ретельно стежать за дитячими уподобаннями та модними кольорами. Батьки ж звертають увагу на якість канцтоварів, з острахом запитують у продавця, чи є у них неотруйний пластилін. Таке запитання тут уже нікого не дивує, почувши його, просто показують потрібний товар. Гаяти час ніколи.
Ціна свята
Торік канцелярські приладдя для учнів першого класу та доброякісний ортопедичний портфелик «потягнули» 658 гривень, святкове вбрання на лінійку до Дня знань — 800 гривень. Цікаво, а в яку суму обійдеться підготовка до школи цього року?
Асортимент ранців вражає: як-то кажуть, до вибору, до кольору. В продажі навіть з’явилася новинка — набір, який складається з модного портфеля-валізи на коліщатках, міні-рюкзака, наборів простих, кольорових та воскових олівців, пеналу-косметички, чотирьох румок, двох лінійок, стругачки для олівців на три отвори, ножиців, двох блокнотів та навіть пластмасової пляшки для води. Все одного стилю: для дівчаток — рожевого кольору з принцесами, для хлопчиків — синього з машинками та мотоциклами. Така супермодна новинка коштує 624 гривні. Ціни на звичайні наплічники без «прибамбасів» коливаються від 117 до 479 грн.
Ясна річ, порожній ранець до школи нести не годиться. Отже, шкільне приладдя: зошити (0,49—1,60), щоденник (8,73—25,20), кольоровий папір (3,81—7,79), кольоровий картон (3,03—9,35), клей (1,32—1,67), пластилін (5,62—19,95), дошка для пластиліну (2,72—4,85), ножиці (3,61—4,27), фарби акварельні (6,02—8,47), пензлик (0,89—1,47), альбом для малювання (2,50—12,25), нотний зошит (3,27), чорнильна ручка (12,72—33,71), фіолетове чорнило (7,35), пенал (4,97—42,25), набір лінійок (2,42—7,43), румка (0,88—4,50), стругачка для олівців (0,42—3,20), кольорові олівці (9,26—16,57), фломастери (9,46—13,15), простий олівець (0,53—1,38), папка для зошитів (6,46—23,50), набір обкладинок для зошитів 10 шт. (2,49—3,49), набір обкладинок для підручників 10 шт. (3,76—7,80), підставка для книги (6,63—16,56).
Тож озброююсь калькулятором і підраховую вартість потрібних канцтоварів. Думаю, попервах вистачить по 10 зошитів у клітинку та в косу лінійку. Товари вибираю на свій смак, ціною як нижче середньої, так і вище. Після знаку «дорівнює» у мене вималювалася кругленька сума в 400 гривень — на 100 грн. більше, ніж торік. Разом із ранцем з ортопедичною спинкою вже витратили 708 гривень.
Попереду найдорожчі покупки — одяг та взуття. Адже з переходом вашої дитини в статус школяра його доведеться змінити чи не кардинально. Форма — обов’язковий предмет дрес-коду школярика. Її ціна як для хлопчиків, так і для дівчаток — від 250 до 600 гривень. і далі за списком: спортивний костюм — 130—380, кросівки — 150—350, туфельки — 150—350, сорочка — 110—130, блузочка — 110—180, колготки — 25—40, бантики — 20—40, краватка — 40 грн.
Знову озброююсь калькулятором та рахую витрати. Лише на одяг для святкової лінійки вийшло 950 гривень. До них додаємо 708 грн. на шкільне приладдя з ранцем. Отож щоб зібрати першокласника до школи, щоправда лише на 1 вересня, треба викласти 1 658 грн. Нинішнього року ці ж витрати зросли на 200 гривень.
Місяць шопінгу
Без сумніву, першокласник у родині — це радісна та водночас вартісна турбота. Адже після святкової лінійки в дитини розпочинаються нові для неї шкільні будні, які вимагають нового гардероба. «Нове життя — новий гардероб. На нашу першокласницю потрібно все те, що й на будь-якого клерка. З довільного одягу перейшли на строгіший, щоби не виходити за рамки дрес-коду школи. Форму ми шили на замовлення. Вона нам обійшлася в 600 гривень. Перед тим, як зважитися на такий крок, вивчили весь ринок, проте в результаті зійшлися на тому, що ця форма варта тих грошей, адже вона з натуральної тканини та красива», — каже батько першокласниці Ігор Кравчук з Івано-Франківська.
До підготовки Софійки до першого класу родина Кравчуків підійшла комплексно, адже розуміє, що цей відповідальний період в їхньому житті, вимагає не лише зошитів, нового портфеля та форми. Розпочали з медогляду, на якому в дівчинки виявили вади зору. «Спочатку для нас це був великий стрес, — ділиться тато. — По тому довідалися статистику: щодня в одному із відомих в місті центрів зору проходить обстеження десь 80 дітей. В зв’язку з комп’ютеризацією тепер це проблема номер один. Багато дітей мають йти в перший клас в окулярах, просто батьки можуть недогледіти того чи проігнорувати, і діти замість того, щоб виправити зір у початкових класах, будуть змушені носити окуляри протягом усього свого життя. Ми пройшли всі необхідні обстеження та відразу замовили окуляри — сучасні, модні і красиві. За них заплатили 510 гривень».
Відповідальна операція під кодовою назвою «Йдемо в перший клас» для сім’ї Кравчуків влетіла в добру копійку: приблизно в 5—6 тисяч гривень. Ця сума охоплює все: наплічник, канцелярське приладдя, дизайнерська учнівська форма, новий гардероб школярки, зимовий плащик, кілька пар взуття, окуляри, прикраси для волосся та ще багато чого. Під час покупок зважали на ціни, проте все ж акцент робили на якості та смаку своєї донечки. Щоб не відбити в неї охоту йти до школи, купували лише ті речі, котрі їй подобаються.
— Я думаю, що це як робити ремонт у квартирі, тобто не відомо, коли закінчаться ці витрати. Ми постійно щось докуповуємо, — констатує батько першокласниці Ігор Кравчук. — Передшкільний шопінг у нас тривав місяць з паузами на вихідні. Кожного дня ми щось купували. Бо нам розповідали, що завжди перед 1 вересня асортименту як такого нема і ажіотаж такий, що купуєш вже хоч щось. Нині ми вже маємо все, окрім чешок, тож до школи можемо йти хоч завтра.
Мама першокласника Світлана Томашівська зізнається, що вони ще не мають усіх потрібних речей до школи та не підраховували витрати. Наразі вже придбали форму за 390 гривень, спортивний костюм — за 380, портфелик з Міккі Маусом залишився в спадок від сестрички, а багато одягу та навіть взуття — від старшого братика Миколки.
— Витрати на першокласника великі, — констатує пані Світлана. — Першокласник вийшов дорожчим, аніж восьмикласник, бо той вже дещо має: і книжки, і форму. А цьому ще всього треба. Щоб відправити одну дитину до школи, в середньому потрібно дві-три тисячі гривень. Ці витрати, напевно, виправдані, тому що всі батьки стараються, щоби їхня дитина була гарно вдягнена, забезпечена гарними зошитами, гарною ручкою, щоби взуття та одяг були зручними. Якщо вкладати в дитину з дитинства, то в наступних періодах можна пожинати позитивні результати. Ми стараємося своїм дітям дати якнайкраще.
Вітаю, ви йдете в перший клас!
— У першому класі найважливішим є вчитель, котрий любить тих дітей, яких до нього приведуть, — наголошує директор Івано-Франківської загальноосвітньої школи-садка I ст. ім. Софії Русової Марія Ільків. — А потім уже все решта — психологічна готовність дитини до навчання, готовність батьків до навчання їхньої дитини, форма і приладдяѕ Батьки мають зрозуміти, що навчання — то є велика праця, що їхня дитина починає працювати, виконувати не легшу роботу, як їхня праця. Вони мають їй допомагати і вкладати багато любові. Це найперше і найнеобхідніше.
Страшний Держстандарт. Торік початкова школа почала працювати за новим Держстандартом, з’явилися нові предмети — англійська мова та сходинки до інформатики, а «старі» дисципліни почали викладати по-новому. Вчитель початкових класів школи-садка ім. Софії Русової Любов Трощинська наголошує, що це не повинно лякати батьків, адже немає складної науки, є складне її викладання. Будь-яку науку можна пояснити так, що дитині буде зрозуміло, звичайно, це є творчий підхід вчителя.
Підготовка до школи все ж не повинна зводитися лише до оновлення гардероба та шкільного приладдя. За словами Любові Трощинської, дитина не так має вміти читати, писати, рахувати, як має бути готовою робити це. «Дитина повинна бути психологічно налаштована на навчання, на те, що вона прийде до школи, буде мати багато нових друзів, нових вражень, буде вчитися», — наголошує педагог.
Психологічна готовність дитини до школи народжується в щоденному спілкуванні дитини з батьками. «Батьки повинні в дитини розвивати фантазію, спостереження, увагу, — наголошує пані Люба. — Будь-яка людина, а особливо така маленька, не сприймає «сухий» матеріал, їй треба подати його у вигляді казки, подорожі. Я завжди рекомендую батькам розвивати дитячу увагу. Розставити іграшки, ті, якими дитина завжди грається, небагато — до десяти, і якусь замінити чи переставити. Це розвиває пам’ять і увагу».
Не вчіть писати. Саме це часто повторює батькам Любов Трощинська. Першокласника варто вчити лише друкувати, адже правильно писати її навчать у школі.
Правильний рахунок. Частенько можна почути, як батьки хваляться своїм знайомим, родичам чи сусідам: «А моя донечка вміє рахувати до 100». Проте, як з’ясувалося, це не настільки важливо. Важливіше, щоб дитина розуміла склад числа, знала, що десять — це п’ять і п’ять, чи сім і три,
і т. д.
Раннє навчання. Ще кілька років тому дітлахи починали ходити до школи, коли їм виповнювалось сім років. Нині школяриками стають шестилітки. і цей рік є дуже важливим для дітей, тому вивчення навчального матеріалу в школі має відбуватися виключно в ігровій формі, вдома також потрібно навчатися граючись. Якщо дитина на пропозицію мами чи тата: «Почитаймо!» відповідає: «Не хочу», батькам варто придумати будь-яку гру, в якій дитина буде читати. А ще Любов Трощинська наголошує, що першокласника треба хвалити, знайти одну-дві кривульки рівніші, красивіші — і похвалити, тоді він буде старатися набагато більше.
Допоможи собі сам. Окрім азів знань, батьки мають навчити своє чадо самостійно одягатися, взуватися, защіпати рудзики, зашнуровувати туфельки чи кросівкиѕ Адже усвідомте, що вас поруч не буде. «Був у мене такий випадок, — розповідає Любов Трощинська. — Перший урок — фізкультури, дитина переодягається, одягла такий красивий костюмчик, взула кросівки, підійшла до мене, наставила ногу і каже: «Зашнуруй». Дитинка має «дружити» з рудзиками, шнурками, взуттям».
Також важливо привчити свого школярика з перших днів навчання складати свого портфелика самому. «Батьки не складають самі портфель, а разом з дитиною, — наголошує вчителька. — Хай навіть вона сама складе, а коли дитина засне, перевірте. Бо я батькам завжди кажу: якщо дитина прийшла без ручки, без книжки на урок, то картати треба не дитину, а себе, бо ви мали проконтролювати її, адже в перший клас йдете разом».
Що було нового в школі? Саме це запитання батьки повинні ставити щодня своєму найдорожчому школярику. Тому що кожного дня в школі ваше дитя робить якесь відкриття, і з радістю поділиться ним з вами.
Святковий день. 1 вересня люблячі батьки повинні влаштувати своїм школярам справжнє свято, щоб цей день був для них особливим і запам’ятався на все життя.
Шкільні мрії
Своїми думками-здогадками про школу та навчання поділилися найменші та найпочесніші учні — першачки.
Софійка КРАВЧУК, першокласниця:
— Школа — це там, де вчителі вчать дітей. Першокласник — це дитина, яка йде в перший клас. Я буду вчитися, більше знати, більше розуміти. Я йду в перший клас, щоб навчитись того, чого ще не знаю. В наплічник поставлю книжку, ручку, зошит, іграшки не буду брати, бо в школі не буду гратися. Чекаю від школи, щоб мені там було комфортно. Дискомфорт може бути, якщо діти може будуть мене ображати. Думаю, що хлопчики будуть тільки за мною бігати і смикати мене за коси. Не хочу, щоби вони це робили.
Максимко ТОМАШІВСЬКИЙ, першокласник:
— Хочу йти до школи, бо хочу вчитися на 100 балів, як мій братик Миколка в першій гімназії. Тільки на 100, навіть не на 99. В школі вчаться, граються з дітками, там є уроки фізкультури, вчать писати. Мені подобається в школі.
