Психолог патрульних Ольга Кукло про найважчі моменти у роботі поліцейських

news-image: Психолог патрульних Ольга Кукло про найважчі моменти у роботі поліцейських
Вже минуло півтори роки, як на вулиці Івано-Франківська вийшла патрульна поліція.

За цей час було безліч, як позитивних так і негативних випадків за участі патрульних. Про це кореспондент Бліц-Інфо розмовляв з психологом патрульної поліції Ольгою Кукло.

Ольга Кукло, кандидат психологічних наук, консультант з методів позитивної психотерапії і має спеціалізацію попередження суїцидів, переживань і травм. За сумісництвом працює у національному університеті внутрішніх прав, практикуючий психолог.

Робота в Ольги Кукло дуже цікава. Вона діагностує психологічний стан поліцейських при призначенні на посаду чи переміщенні, проводить службову підготовку, тематичні лекції і тренінги, консультує керівників кого куди краще перемістити, як формувати екіпажі, як вирішити конфлікти.

- Пані Оля, чому люди побоюються психологів? Як патрульні відносяться до вашої роботи? Приходять обговорювати те, що їх хвилює? На що скаржаться?

- Не всі знають, що робить психолог і їм страшно піти на консультацію. Я з цим стикалась і на початку практики і зараз. Люди думають, що з ними щось не так, якщо їх відправили до психолога. Проте, як правило психолог в організації оптимізує діяльність, допомагає людині найбільш швидко і оптимально прийняти рішення, щоб зекономити час та енергію.

Люди не завжди доходять до психологів усвідомлюючи свої проблеми. У нас прийнято поговорити з подружкою за кавою. Чому? Бо буває соромно, буває усвідомлення проблеми, але відсутність внутрішньої готовності це змінювати. Проте загалом динаміка позитивна. Зараз з’являється більша потреба у психологах, адже наше життя настільки насичене, що найкраща подруга не завжди має час тебе вислухати. Окрім того люди дуже націлені на саморозвиток і вони розуміють, що це буде швидше і якісніше, ніж просто поговорити з другом. Тому попит зростає.

Патрульні часто приходять самі. Якщо це якісь особисті труднощі, чи проблеми з прийняттям рішення, наприклад, чи переводитись з одного відділу в інший. Для них це важкі рішення, адже люди сюди йшли щось змінити тож переживають, як буде краще. Часто ми працюємо над тим, щоб приймати правильні рішення в екстремальних ситуаціях, або як взаємодіями з громадянами. Наприклад, як вчиняти правильно, коли я їх вчу бути ввічливими, толерантними, а люди на це реагують зверхньо і ображають. Оскільки патрульні працюють в основному з не дуже «хорошими» верствами населення, це забирає сили. Ми обговорюємо, як ці сили зберегти, поповнити і як максимально продуктивно використовувати. Знаходимо якісь пріоритетні напрямки і пускаємо енергію туди щоб не розтрачуватися.

В мої обов’язки входить і психологічна допомога сім’ям поліцейських, проте таких звернень ще не було. Були випадки коли народжується маленька дитина, а батьки мають нести службу. Тоді проговорюємо, як зберегти сили, адаптуватися до того, що є маленька дитина. Адже коли вночі чергуєш і не спиш, а потім приходиш додому і знову не виходить поспати, починаються сімейні неполадки. Я пояснюю, що будь-якій людині потрібен особистий простір. Тому раджу домовлятися з другою половинкою, що у вихідний день ти даєш їй кілька годин на себе, а вона дає вільний час тобі. Будь яка людина мусить мати час на себе, не залежно від професії. От в такому контексті ми і вирішуємо сімейні проблеми.

- В соцмережах люди нарікають, що патрульних понабирали з вулиці і вони нічого не вміють.  Як копи на це реагують? Чи для них важливе схвалення людей?

- Нам дорікають тим, що ці люди не достатньо навчені, в них мало кваліфікації. Проте ми ж хотіли змінити систему, влити свіжу кров і додати нової мотиваційної спрямованості, іншої психології, а для цього мусіла бути якась жертва. Якби ми цих працівників готували по 3-5 років, то наскільки б затягнулась реформа… А люди які вмотивовані, в процесі роботи дуже гарно покращують свій професійний рівень. І якщо подивитись динаміку, то варто відмітити їх особистісний і професійний ріст.

Що ж стосується ставлення до коментарів людей, то позитивне підкріплення ніколи зайвим не буває. І якби його було більше, то патрульним працювалося б легше. Кожній людині приємно коли її роботу добре оцінюють. Стосовно негативу, то на початку патрульним було важко слухати критику і образи, проте зараз вони вже звикли і сприймають це як особисту думку окремої людини. Їм неприємно, проте вони на цьому не зациклюються.

- Всім відомі випадки коли порушники погрожували поліціянтам, ображали, або й проклинали. Як вони з цим справляються? Що роблять, щоб не нести негатив додому?

- Перше, що я говорю в таких випадках - коли проклинають, то вони проклинають людину в формі, а не особисто Олега, Петра чи Таню. Тобто раджу не брати на себе це як на особистість і спілкуватися в рамках правопорушення. Бо дуже часто люди, щоб образити сходять на особистість. Я завжди їм наголошую не потрапляти на цей гачок, а говорити про порушення. Не давати себе затягнути в словесну перепалку на рівні особистості.

Дуже багато патрульних займається спортом і їм це допомагає, комусь допомагає обговорити з напарником. Окрім того, патрульні можуть переглянути відео і проаналізувати свої помилки. Якщо дійсно була помилка, тоді ми обговорюємо, як розширювати напрямки взаємодії, щоб більше таких ситуацій не повторювалося. Також я раджу поліцейським знайти собі хобі, щоб відволікатись від негативу.

Люди завжди сприймають правоохоронні органи через призму покарання і в якійсь мірі можна зрозуміти їх негативний настрій. Як би сильно ми себе не позиціонували, як ті хто намагаються допомогти, стереотипи беруть верх. Поліція заставляє мене відповідати за порушення. І якщо спочатку люди перевіряли чи можна якось уникнути покарання, то зараз є стійке розуміння того, що «відмазатись» не вийде. Під час стресу людина намагається будь-якими методами уникнути покарання, зокрема і зробити винними патрульних. Адже якщо вони покажуть, що патрульні погані, то значить вони добрі і невинні. Це в якійсь мірі очікуваний супротив, бо ми багато років жили в одній системі і люди до неї звикли і зараз їм важко прийняти зміни.

- Деколи патрульні потрапляють в неприємні ситуації, наприклад нещодавнє ДТП. Як решту колективу поводиться у таких випадках?

- Всі ми люди і кожен може помилитись. Проте патрульні переживають один за одного. У нас досить згуртований колектив і моменти підтримки у нас працюють. Я вважаю, що на ситуацію з ДТП колег відреагували достойно. Вчинок засудили і переконані, що вони мають понести покарання, проте самих хлопців підтримали. Адже всі ми люди і розуміємо, що графік роботи не простий і допустити помилку може кожен. Понести покарання ти повинен, бо ти поліцейський, але від цього знівелювати тебе як людину і відректися від тебе не варто. Хоча, скажу чесно, цей вчинок хлопців вразив усіх нас.

Значок додає людині колосальної відповідальності перед усіма. За рахунок цього, рішення людини мають бути продумані на три кроки наперед. Відповідальність для цивільної людини набагато менша ніж для патрульного.

Під час роботи патрульні стикаються з різними жахливими ситуаціями: вбивства, побої, грабежі. Що для них є найважчим?

Найважчі з моментів, які мені описують, це насильство в сім’ї: коли дітей залишають самих, або коли чоловік побив жінку до напівсмерті, а вона не хоче писати заяву. Особливо важко переживають такі випадки дівчата, які мають своїх дітей. Тоді ми намагаємося зробити все, щоб допомогти таким людям.

- Порівняно з іншими регіонами у нас мало звільнень серед патрульних. Проте вони все ж є. В чому основні причини звільнень?

- Найчастіше звільняються через недостатність зарплати, адже ціни зросли і тепер 8 тисяч не є такими великими грошима. Деякі дівчата звільнились, бо хотіли завести дітей і сім’ю. Є і поодинокі випадки коли людина усвідомлює, що це не моє і бачить себе в іншій справі.

Це природньо і добре коли люди це вчасно розуміють і приймають правильні рішення. Будь-які взаємовідносини проходять етап розчарування. Так само і тут, реклама була дуже яскрава, а реальність трішки інша. Звичайно якесь розчарування є, але ці розчарування мають і позивний момент. Переживши розчарування і залишившись в структурі ти її сприймаєш більш тверезо і працюєш у відповідності з реальністю без призми розових окулярів. 

Найбільшою помилкою людей, є вважати патрульних "чарівною паличкою», за помахом якої у нас все зміниться. Патрульні не чарівники. Вони роблять все, що у їх силах. Проте доки кожен не змінить своє відношення до оточуючих, не почне дотримуватись правил, не можна сподіватись, що чарівним чином у нас все стане прекрасно», - підсувала психолог.


Якщо Ви помітили помилку, виділіть її мишкою і натисніть ctrl+Enter
Опубліковано: 21.08.2017 06:17