Євген Курило - станіславський пластун та актор, що знявся у великому кіно

Пластун Євген Ярослав Курило був знаним актором не тільки українських театрів, але й потрапив у велике кіно. Курило народився на Тернопільщині, але всі юнацькі та молоді роки провів саме в Станиславові

Історію пластуна-актора розповів у мережі франківський пластун Тарас Зень.

"Досліджуючи вихованців Пласту Станиславівщини потрапив на цікавого персонажа. Виявляється наш станиславчанин (хоч і уродженець Тернопільщини, але всі юнацькі та молоді роки провів саме в Станиславові), що проживав на вулиці Зосиної Волі, 167 (нині вул. Коновальця), Євген Курило був знаним актором не тільки українських театрів, але й потрапив у велике кіно. Цікавим є те, що будучи під наглядом польської поліції у підозрі в приналежності до ОУН актор зіграв за перших совітів ролі у двох повнометражних стрічках. А потрапити в 1940 році у кіно, коли кінематограф в Україні тільки формувався, погодьтесь, було не простим ділом. Тож подам коротку біографію нашого земляка", - написав Зень.

Євген Курило, cин Лева, народився 18 жовтня 1912 року у місті Чортків на Тернопільщині. Згодом оселився у Станиславові. Доєднався до Пласту.

Провідник гуртка «Тур», 16 куреня імені Короля Данила. Присягу склав 17 березня 1929 року. Викреслений з Пласту 9.07.1929 за борги по сплаті членських внесків. Згодом захотів знову відновитися в Пласті, провід 16 куреня схвалив його повернення. З 17 липня 1930 року  стає членом 5 куреня старших пластунів «Довбушівці».

Провідник драматичного гуртка. Актор українського народного театру імені Тобілевича. Співав у хорі «Думка». Типографник. Працював у театрах: Українському народному театрі ім. І. Тобілевича (м. Станиславів, 1928–35), мандрівному театрі «Заграва» (1935–1938); Станіславівському театрі ім. І. Франка (1939–1940), Львівському ім. Лесі Українки українському музично-драматичному театрах (1940–1941), Львівському оперному театрі (1941–44). В 30-х роках був таємно під наглядом польської поліції за підозру в приналежності до ОУН в Станиславові. З приходом перших совітів у 1940-41 роках знявся у двох радянських повнометражних фільмах київської кіностудії. Зокрема «Вітер зі сходу» (знімався в Корпоці Тернопільщина, мав там роль «Андрія», його роль російською озвучена Марком Бернесом) та «Довбуш».

Під час нацистської окупації Галичини очолював Спілку українських акторів у Львові (1942–1943). В 1944, щоб уникнути репресій від більшовиків емігрує на захід. Працював артистом і режисером Ансамблю українських акторів під керівництвом В. Блавацького у Німеччині (1945–1949). Виїхав до США (1949).

Співзасновник Об’єднання митців української сцени (1949), його секретар. Голова Бінґемтонського осередку Організації оборони чотирьох свобід України (1956–1984). Від 1961 — член Освітнього комітету Спілки української молоді (СУМ) Америки. Спогади Курила про театральне життя «Теплий кожух, тільки шкода: не на мене шитий» опубліковано в «Альманасі УНС на рік 1987» (Джерзі Ситі; Ню-Йорк, 1987). Грав ролі коханців та героїв в історичних виставах.

Помер 16 жовтня 1984 року, в місті Бінґемтон, США.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!