Прикарпатець судиться з міськрадою через міжбудинковий проїзд, що перетворився на дорогу

Програвши судовий спір з Надвірнянською міськрадою, чоловік звинувачує владу в беззаконні та корупції

Історія відносин жителя м. Надвірної пенсіонера Дмитра Круп’яка і Надвірнянської міської ради не вчорашня — вже років зо п’ять сторони не можуть дійти порозуміння через міжбудинковий проїзд. На думку Д. Круп’яка, те, що міжбудинкове сполучення через велику завантаженість автотранспортом фактично стало вулицею, обмежує його законні права громадянина і жителя міста. А міська влада переконана, що рішення суду правомірне і не можна вирішувати банальну людську забаганку необдуманими діями, які можуть призвести до соціального неспокою в мікрорайоні міста.

Проїзд чи вулиця?

Йдеться про ситуацію навколо міжбудинкового проїзду в дворі багатоповерхівок на вулицях Михайла Грушевського, івана Котляревського та Володимира Великого, що поряд із зупинкою автобусів маршрутного сполучення на Бистрицькому напрямку.
Дмитро КРУП’ЯК, пенсіонер, житель вул. Михайла Грушевського, 8, кв. 9:

— Наш будинок №8 на вулиці Грушевського здали в експлуатацію ще 1971 року, тож під’їзд з боку автобусної зупинки був лише до цього будинку. Відтак через чотири роки здали будинок №5 на вулиці Ковпака, тепер Котляревського, який мав, згідно з проектом, свій під’їзд відповідно з вулиці Котляревського. і цим під’їздом люди користувалися до 1980 року, коли звели і будинок №2 на вулиці Володимира Великого і тим відкрили жителям будинку на вулиці Котляревського можливість користуватися міжбудинковою дорогою з виїздом на  вул. Грушевського. Відтак у 80-х роках бетонними тумбами-квітниками частину дороги перекрили і мешканці половини будинку №5 почали вже їздити до свого двору через нашу вулицю — Грушевського, а не Котляревського, зазначену в проекті забудови. У будинку на вул. Михайла Грушевського, 8 — 16 квартир. На першому поверсі є кілька підприємницьких приміщень та магазинних. Тож кількість автотранспорту, який щодень почав їздити під нашими вікнами, і без врахування автовласників з вулиці Котляревського, відчутно зросла. Але згідно зі знаком «Пішохідна зона» при в’їзді на вулицю Грушевського, через проїзд повз наш будинок мали б їхати лише мешканці будинків і ті, хто обслуговує будинки та працює у цій зоні. Натомість їдуть всі, хто хоче, а нам під під’їздом, який фактично став вулицею, увесь день все шумить і гуде. У дворі — дитячий і спортивний майданчики, зелена відпочинкова зона тощо. Та ніхто на це не зважає. Тож ще п’ять років тому ми почали бити на сполох і звертатися до міського голови Зіновія Андрійовича. Спочатку він обіцяв це питання вичерпати, а відтак сказав, що вирішуватиме виконком міськради. і виконком не задовольнив наше колективне звернення — відмовив, а з метою обмеження проїзду транспорту біля нашого житлового будинку доручив КП «Надвірнакомунсервіс» встановити при в’їзді у двір знак «Рух заборонено». Ще раз я звертався у міськраду минулого року, і того разу проблему також не вирішили, а натомість комунальному підприємству доручили встановити вже інший дорожній знак — «Пішохідна зона» та декоративну огорожу уздовж під’їзду нашого будинку. А в прокуратурі порадили звернутися до суду. Але й у липні цього року Надвірнянський районний суд в задоволенні позову мені відмовив. Не врахували, по-перше, що не можна змінювати організацію транспортного руху на шкоду мешканцям, по-друге, не врахували правил дорожнього руху  щодо пішохідної зони і, по-третє, — закон про недоторканність житла. Що нам далі робити? Адже, як на мене, є всі ознаки неправомірності таких діянь і міської влади, і суду. Ми ж не можемо самотужки перекрити проїзд.

Таким чином, на переконання Д. Круп’яка, треба дві бетонні тумби, колись призначені для квітів, якими віддавна перекритий проїзд біля будинку №5 на вулиці Котляревського, перенести ближче — до смітників, на кут вулиці Володимира Великого, і тим перекрити проїзд для мешканців 105-квартирного будинку. Мовляв, нехай користуються лише своїм під’їздом з вулиці Котляревського, а їздити біля будинку №8 на вулиці Грушевського — зась.

Тумби «високої напруги»

У Надвірній міжбудинковий проїзд на вулицю Грушевського для частини жителів вулиці Котляревського перекрито двома старезними бетонними клумбами. Вони пересувні, колись були доглянуті і в квітах, а тепер — взірець комунальної ганьби і людської байдужості. А з’явилися вони з десяток років тому, чим вдвоє зменшили потік транспорту не лише біля під’їзду будинку №5 на вулиці Котляревського, а й біля будинку №8 на вулиці Грушевського, де, власне, мешкає Д. Круп’як. Керівництво міськради вважає, що зі свого боку, вони почули скаржника і зробили кроки до порозуміння, проте Дмитро Круп’як вперто, навіть попри програний суд, наполягає, що ті тумби треба встановити в іншому місці і тим цілком перекрити проїзд вул. Грушевського для мешканців будинку №5 на вул. Котляревського.
 

Василь ВАСИЛЕНКО, заступник міського голови Надвірної:

— Цю проблему неодноразово обговорювали на виконкомі міськради і розглядали у суді. Але Дмитро Круп’як чомусь вважає, що кожен будинок повинен мати індивідуальний заїзд. Хоч жодні нормативно-правові документи цього не передбачають. Наскрізний проїзд з вулиці Котляревського на вулицю Грушевського перекритий двома тумбами, щоб не було «прохідного двору» для автолюбителів скорочувати дорогу. Поруч — дитсадок, дитячий і спортивний майданчики. А головно — категорично проти рушати і переносити тумби та перекривати проїзд в іншому місці мешканці будинку №5 на вулиці Котляревського, від яких ми також маємо колективне звернення. Тож ми добре розуміємо, що такі наші дії спровокували б соціальний неспокій серед людей. Тим більше, повірте, що великого транспортного навантаження проїзд біля будинку №8 на вулиці Грушевського не має. Єдине, що можна зробити — демонтувати тумби і зробити заїзд до будинку №5 і з вулиці Котляревського, і з вулиці Грушевського. Але це збільшить потік транспорту через міжбудинковий проїзд. Зі свого боку міськрада зробила свої кроки для розв’язання цієї проблеми: розглядала на засіданні виконкому звернення людей, проїзд біля будинку №8 на вулиці Грушевського відгородили спеціальними стовпчиками, встановили дорожні знаки і т. д. Зрештою, є рішення суду на користь міськради, яке треба виконувати. Якщо перекрити проїзд так, як хоче Круп’як, то територія біля сміттєвого майданчика і весь отой тупик перетворяться на стихійний паркінг. Адже поряд — ринок, зупинка автотранспорту і т. д.
На наш погляд, проблема, про яку йдеться, з одного боку, не варта навіть того паперу, на якому ми її описали. А з другого, демонструє діалог влади і громади в Надвірній. Наприклад, від керівництва міста я не почув жодного емоційного епітета щодо жителя Надвірної Дмитра Круп’яка, який не один рік є  хронічним подразником для влади. Натомість Дмитро Миколайович, звернення якого двічі не задовольнили виконавчі комітети Надвірнянської міської ради — 2010 і 2014 років, а також Надвірнянський районний суд 2015 року, у своїх оцінках ситуації не добирав слів для характеристики як керівництва міста, так і головуючого судді.

Що ж до можливості перекриття міжбудинкового проїзду, то, видається, керівництво міста прийняло правомірне і виважене рішення — бетонні тумби не рухати з місця, а залишити там, де вони були не один рік. Бо через ті кілька десятків кроків відтак  довелося б «гасити» соціальну напругу. А ще було б добре, якби міжбудинковому проїздові між вулицями Котляревського і Грушевського, вкритому ямами і ямиськами, комунальні служби Надвірної надали належного вигляду, а тумби-перекриття засипали грунтом і засіяли квітами.

газета Галичина