Чому Різдво святкують 25 грудня та що наука знає про дату народження Ісуса

З історичної точки зору Ісус із Назарета був єврейським проповідником і релігійним діячем І століття. В ісламі його вважають пророком, а християни вірять, що він є втіленим Сином Божим і Месією, прихід якого був передбачений у Єврейській Біблії. Саме це переконання закріпило за ним ім’я Христос.

Сьогодні християни по всьому світу святкують народження Ісуса 25 грудня, а сучасне літочислення умовно відраховує роки від дати його народження. Водночас історики та релігієзнавці зазначають: прямих доказів того, що Ісус народився саме цього дня, не існує, розповідає доктор Альфредо Карпінеті на сторінках популярного наукового блогу IFL Science.

Без «нульового року» і без точної дати

У календарній системі, якою користується сучасний світ, не було «нульового року». Але навіть якби він існував, народження Ісуса не можна було б прив’язати саме до нього.

Канонічні Євангелія від Матвія та Луки, написані через десятиліття після подій, подають різні історичні орієнтири. Матвій пов’язує народження Ісуса з правлінням царя Ірода Великого, тоді як Лука — з переписом населення за намісника Сирії Квирінія.

Проблема в тому, що перепис відбувся у 6 році нашої ери, тоді як Ірод помер щонайменше за сім років до цього. Через цю невідповідність більшість дослідників вважає згадку про Ірода більш надійною. У результаті найімовірніший період народження Ісуса датують між 6 і 4 роками до нашої ери.

Існує й астрономічна гіпотеза, пов’язана з Вифлеємською зіркою. Якщо йдеться про комету, то народження Христа могло відбутися навесні — приблизно у квітні 5 року до н.е.

Звідки взялося 25 грудня

Перші християни не святкували Різдво. Упродовж кількох століть головним святом залишався Великдень, а згодом — Богоявлення. Найдавніша відома згадка про 25 грудня як день народження Ісуса з’являється лише у III столітті нашої ери в працях Іполита Римського.

Лише з часом Різдво стало частиною християнської традиції. Відтоді точаться суперечки, чи могла подія відбутися взимку, чи радше навесні. Водночас жодне з канонічних або апокрифічних євангелій не називає конкретної дати.

Свято Сонця і дохристиянські традиції

Починаючи з XIII століття, дослідники звертають увагу на збіг 25 грудня з римським святом Dies Natalis Solis Invicti — Днем народження Непереможного Сонця, який відзначали після зимового сонцестояння, коли світловий день починає збільшуватися. Саме слово natale й досі означає Різдво в італійській мові.

Ця дата також близька до ширшого кола дохристиянських свят зимового сонцестояння, поширених у Європі та на Близькому Сході. Багато культур сприймали найкоротший день року як момент «відродження» сонця і початку нового життєвого циклу. Святкові бенкети, вогні та пісні були типовими елементами цих обрядів.

Германські народи святкували Йоль, а кельтські та середземноморські культури надавали сонцестоянню космічного й аграрного значення.

Новий зміст знайомої дати

Раннє християнство формувалося в середовищі, де сезонні язичницькі свята були глибоко вкорінені. Тому замість повного їх знищення Церква часто переосмислювала вже відомі дати й символи, наповнюючи їх новим богословським змістом.

Саме так 25 грудня закріпилося як дата Різдва Христового — не як підтверджений історичний день народження Ісуса, а як символічна дата, пов’язана з ідеєю світла, оновлення і надії.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!