Співали, не знаючи, хто автор. Секрет популярності пісень Богдана Весоловського
30 травня минає 110-років з дня народження Богдана Весоловського – українського композитора, акардеоніста, юриста – непересічої особистості.
Перші пісні маестро «Бонді» народилися у Львові, вагомий творчий доробок був створений на чужині і через роки повернувся у новому звучанні до України.
Міжвоєнний Львів, 20-30 роки. В повітрі пахне легкістю, свободою, ледь вловимим ароматом парфумів і новими віяннями. Молоді львів’яни тягнуться до західної культури і безтурботного проводження свого дозвілля. За останніми тенденціями моди, молоді хібстери збираються на «дансінги», «балі», «ревії», де знайомляться, фліртують і слухають джаз. Саме тоді, джаз досягає піку своєї популярності. Проте домінують, ясна річ, польські джаз-бенди, кавери на італійські та німецькі хіти. Галицька прогресивна молодь захоплюється цим музичним різноманіттям, але хоче чогось якісного, сучасного, проте українського музичного продукту.
І ось на цьому ґрунті у 1930 році виростають перші справжні поп-зірки України — джаз-капела Леоніда Яблонського, відома також як «Ябцьо-джаз». Її учасники: Леонід Яблонський «Ябцьо» — засновник, керівник та скрипаль, Анатолій Кос-Анатольський «Тацьо» — піаніст, згодом відомий композитор, Степан Гумінілович – виконавець, композитор і Богдан Весоловський «Бонді»– композитор та мозковий центр гурту.
Паралельно з музичними практиками Богдан Весоловський здобував юридичну освіту і теж готувався до політичної кар'єри. До капели Яблонського «Бонді» приєднується трішки пізніше, уже з кількома зошитами власних пісень, і стає головним композитором. Перший шлягер «Ябцьо-джазу» належить саме йому — меланхолійне танго «Прийде ще час». У 1937 р. ця пісня виходить на папері (у модній на той час формі «метелика»-розкладачки) і моментально стає хітом продажів та одним з перших україномовних танцювальних хітів. До того часу українською співали переважно фольклорні або ж стрілецькі пісні. “Люди думали, що “Прийде ще час” – це українська народна пісня, – розповідає автор книги “Бонді, або Повернення Богдана Весоловського” Ігор Осташ. – Навіть було багато варіантів текстів, різних награвань. Її співали, не знаючи, що це пісня Богдана Весоловського”. Ще у 1934 році вийшов його перший шлягер “Чорні очі” – це була вже та якісна музика, якої була спрагла тогочасна галицька музична культура. Кілька хітів і, популярність Богдана Весоловського стає небаченою.
Гурт «Ябцьо-джаз» грав у клубах та народних домах, а влітку підробляв на курортах, де відпочивала українська інтелігенція. Саме на таких курортних гастролях до “Ябцьо-джазу” у 1937 року приєдналася як вокалістка співачка Ірина Яросевич – (в майбутньому дружина польського генерала Владислава Андерса). Красуня з небесним мецо-сопрано “Рена” стає спражньою окрасою гурту та особистою музою «Бонді».
У 1938 році Богдан відклав музичну кар’єру і брав участь у творені Карпатської України. Юрист за освітою, він хотів допомогти її становленню і нарешті реалізувати свої правничі знання, що було не так просто здійснити в умовах польського панування. Після поразки Карпатської України Богдан Весоловський не мав можливості повернутися до Львова. Розпочинається період вимушеної еміграції – спочатку Відень (місто де і сам народився, а згодом і створив власну сім’ю), згодом Шердінг і омріяна Канада – де у нього з’являється українське оточення і можливість знову творити як музикант.
У 1949 році в новому будинку Весоловських ще не було меблів, але вже стояло фортепіано. Не бувало такого дня, щоб 34-річний Богдан не писав музики. У канадських Судобурах він швидко став знаним музикантом, хоч доводилося до самого ранку грати на весіллях та по кілька тижнів поспіль не знімати акордеона з плечей. Проте, Весоловському вдалося знайти канадського спонсора, зібрати найкращих музикантів, з якими він записав свої платівки, які враз стали популярними й розлетілися у книгарні “Арка”. Попит був такий, що несподівано в газеті “Свобода” з’явилася стаття “Пересторога”. У ній йшлося про те, що у Нью-Йорку продають “лівий” тираж за значно нижчою ціною. Якщо з’явилися підробки, то це означало тільки одне: це була дуже популярна і продавана музика. Cпочатку його платівки були на 78 обертів, тобто одна пісня – з одного боку. У 1960-х за участю групи канадських українців записує повноцінні лонгплеї на 33 оберти, так звані “гіганти”. Він видав кілька таких альбомів: “Верба”, “Як тебе не любити”, “Мрії”. Саме в альбомі «Мрії» одну із пісень на вірш української поетеси Ганни Чубач «Я знов тобі» виконує Ірина Яросевич – споріднена душа з тих далеких юних днів, а на той час відома співачка та перша леді польської еміграції - Ірена Андерс.
Де б не жив, і де б не працював, Богдан Весоловський – змістом його життя була музика. Він організовував оркестри, сам брав участь у них як акордеоніст, піаніст, співак, вчив молодь, видавав ноти і займався грамзаписом власних творів. І, звичайно, писав пісні - душевні, зворушливі, з влучним добором текстів від О.Олеся, М.Рильського, П.Тичини, В. Симоненка, П.Воронька. Особливо йому припала до душі лірика Володимира Сосюри, на поезію якого він написав майже 20 романсів. Весоловський був чи не єдиним українським композитором, який записав понад 20 альбомів власних творів. Його твори ставали танцювальними шлягерами. Вони звучали на найпрестижніших сценах світу в США, Аргентині, Австралії та багатьох країнах Європи у виконанні Володимира Луціва, Василя Тисяка, солістів «Метрополітен-Опера» в Нью-Йорку Іванки Мигаль і Андрія Добрянського.
У чому ж феномен пісень Богдана Весоловського? Пісенна спадщина композитора нараховує понад 100 композицій. Спочатку це танцювальні ритми танґо, фокстроту, вальсу, де присутня нотка безжурності та легкого флірту і де переважає любовна лірика. Згодом його твори стають глибшими, соціально активнішими, проте не втрачають душевності та глибини внутрішнього світу автора. Такими піснями є, зокрема, "Лети, тужлива пісне" - своєрідний гімн української повоєнної еміґрації в Канаді та "Чар карпатських гір" – ода красі батьківської землі. Перебуваючи у вимушеній еміґрації Богдан Весоловський мислив себе тільки у духовному контексті України, продовжуючи працювати і далі для рідної землі. Пісенний доробок Богдана Весоловського, хоч і в неповному обсязі, але ніколи не покидав Україну. Його авторські пісні 30-років міжвоєнного Львова та Стрия, залишилися тут в усній традиції і залюбки співалися у домівках української інтелігенції. Лунали вони зрідка і зі сцени, але при цьому, прізвище автора через відомі політичні обставини не називалося. Це спостерігалося і в 50-70 роках. Лише в другій половині 80-х років ім’я маестро «Бонді», завдяки гурту "Львівське ретро", отримало визнання, як носія та новатора масової культури довоєнного Львова та посіло заслужене місце у сучасній культурній спадщині України.
Одним із популяризаторів спадку «Бонді» є Олег Скрипка. Він записав два сольних альбоми, повністю складених з пісень Весоловського: «Серце у мене вразливе...» (2009) і «Жоржина» (2011), на основі знайдених у Торонто музичних матеріалів.
Автор: наукова співробітниця Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби ім. С. Бандери – Гаврилишин Наталія
Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!
