«Все кидаємо — і біжимо». Репортаж із села, яке найпершим зустрічає автобуси з полоненими (ВІДЕО)
Жителі Нових Яриловичів, села на Чернігівщині за 6 кілометрів від кордону, першими зустрічають звільнених із полону українців, яких повертають через Білорусь.
Наприкінці 2024 року місцеві помітили, що саме цим маршрутом їдуть автобуси, і почали виходити вздовж дороги з прапорами. Тепер десятки селян у вишиванках, із прапорами та під звуки гімну годинами чекають на автобуси попри зливи чи холод, йдеться у репортажі Громадського.
Напередодні Великодня, 11 квітня, у селі готувалися до «великого обміну». Попри свята та домашні клопоти, люди залишили городи та господарство, щоб вийти до траси. Пані Наталя, яка приїхала на велосипеді, зізнається, що не пропускає жодної зустрічі, хоча після кожної плаче від емоцій.
«Все кидаємо — і біжимо. Ми найперші їх тут зустрічаємо. Стараємося не проґавити й зустріти, тому що вони захищають нас», — розповідає жінка.
Організацією зборів займається місцева активістка Тетяна, яка сповіщає односельців про наближення колон. Цього разу до акції долучилися й мешканці сусідньої Добрянки. Юрій, один із учасників, привіз музичну колонку та прапори. Він каже, що люди кидають навіть доїння корів, аби встигнути до дороги, бо сприймають кожного звільненого як рідного батька чи сина.
Серед тих, хто чекає біля траси, — Ірина. Вона щоразу вдивляється в обличчя за склом, сподіваючись побачити племінника Сергія, який зник безвісти ще навесні 2022 року. Для місцевих ці короткі хвилини, коли автобуси проїжджають повз, є найважливішими.
Коли колона нарешті з’являється, Юрій вмикає гімн на повну потужність, а люди здіймають стяги. Зі звільненими українцями, які виснаженими очима дивляться у вікна, селян розділяє лише скло, але емоційний зв’язок у цей момент є нерозривним.
«Заради цього ми всі й приходимо сюди. Ось ця мить, розумієте? А коли все закінчиться, ми тут таку «поляну» накриємо, що всю трасу перекриємо», — запевняє Юрій.
Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!
