Оригінальне дівчаче хобі, або як мешканка Печеніжина гачкує українські мотиви

У 20-річної Іри з Печеніжина багато захоплень. Будучи студенткою журналістики, вона встигає вивчати та викладати німецьку мову, багато подорожує і займається в’язанням, водночас поступово перетворює власне хобі на прибуткове діло.

Два роки тому Іра Палійчук повернулась до справи, яку вподобала ще в десятирічному віці, але цього разу вже надовго. За цей час вона встигла створити власний бренд, популяризувати його та зловити справжнісінький дзен. Так і виник Ethno Motok, де Іра створює стильні елементи декору для дому з гуцульськими мотивами.

«Я з Івано-Франківщини, містечка Печеніжин, а це історична Гуцульщина, де досі плекають народні традиції. Мені завжди подобались всі ці візерунки на вишиванках і узори чи цікаві килими. І я вирішила це якось осучаснити. І з цього почав виростати мій проєкт», – розповідає вона ІА Дивись.info.

Зараз дівчина може зв’язати будь-яку оздобу — від кошичка до килимка, однак, зізнається майстриня, гачкування для неї радше спосіб розслабитись, проте це той випадок, коли приємне з корисним — дійсно вдале поєднання.

Любити те, чим займаєшся

Часто за маленьким виробом стоїть ціла історія та дуже багато праці.

«Це не просто корзинка із ромбиками. В кожен виріб я справді вкладаю душу: розробляю спеціально візерунок для кожної роботи, підбираю кольори за значенням, який настрі хочу передати — все враховується і поєднюється. Також має значення, чи там буде трикутник, ромбик чи квадратик — усе має свою історію. Планую невдовзі створити такий собі «довідничок» для клієнтів, де вони матимуть змогу зрозуміти, що означає кожен візерунок і який настрій він передає», – розповідає юнка.

От візерунки, які згодом з’являться на в’язанні, є унікальними та не схожими на інші: Іра їх малює на аркуші чи в спеціальній програмі, а згодом цю ідею реалізовує під час роботи.

Дівчина  ділиться, що шлях до готового виробу триває у кілька процесів. Саме в’язання невеличкого елемента займає приблизно чотири години.

«Однак це суто в’язання. Окремо потрібно зв’язати одну частину, яку потрібно спеціально обробити, залишити на 12 годин під пресом, потім це обробляється спеціальним матеріалом, пришиваються бірки тощо. Якщо йдеться про створення індивідуального візерунку, то на це необхідно виділити ще більше часу. Загалом на створення стандартного виробу потрібна мінімум доба. Сісти та зв’язати – це супер, проте деталі — дуже копітке заняття», – каже майстриня.

Усе виконується згідно зі стандартними техніками, але секрет успіху в поєднанні та комбінуванні цих стилів. До речі, Іра метикує над створенням своєї особистої техніки в’язання і вже навіть встигла зробила кілька маленьких зразків. Ще однією підводною течією, зізнається дівчина, є вибір матеріалів, бо ниток хоч — греблю гати, але не всі вони якісні, а часто справді добротні — вартують дуже дорого.

«Пошук матеріалу – це, мабуть, мій найбільший клопіт. Раніше я ще не знала, що матеріали можуть так кардинально відрізнятися. Наприклад, перший мій виріб став моїм дебютом у провалах. Я згачкувала тоді килимок із мордочкою ведмедя: загалом все виглядала симпатично, однак насправді — максимально непрофесійно. Його я виготовила з порівняно недорогих ниток і, як результат, в’язання вийшло неохайним: нитка в одному місці була вужча, в іншому — ширша, а десь взагалі були дірочки».

Мар’яна КОВАЛЕНКО

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!