Франківець запропонував, як можна преобразити Тринітарську площу

Франківець Василь Лукащук на своїй сторінці в соцмережі запропонував варіант, як можна змінити площу під "П'ятачком", передає Бліц-Інфо.

 

 

Якось син шахтаря приніс додому великий чорний камінь, знайдений в полі. Тато, не побачивши у ньому якоїсь цінності, понад десять років підпирав ним двері. А тоді камінь майже за безцінь потрапив до рук професійного ювеліра і отримав нове життя. Після складного процесу огранки цей кристал вже оцінювали в сто мільйонів доларів. Для родини ювеліра камінь, яким підпирали двері, приніс удачу, славу і багатство. І це справжня історія відомого чорного сапфіра «Чорна зірка Квінслнеда». Такі приховані дорогоцінні камені щодня оточують нас, і я хочу показати вам один з них.

Цей скарб вже багато років стереже для нас і наших нащадків ринок «П’ятачок». Під обдертими палатками і сміттям, обгороджена кривим парканом прихована одна з найстаріших і найбільших площ нашого міста. Саме завдяки неоковирному базарчику величезна Тринітарська площа в самому серці міста досі не забудована. Саме наше покоління має шанс видобути з неї справжній діамант. І саме на нас лежить відповідальність не втратити її.

 

 

Ця площа є ровесником палацу Потоцьких, лежить на місці розібраної північної куртини та бастіонів. На площі ніколи не було капітальних споруд, хіба дерев’яні возівня та стайня. Натомість нею йшла головна дорога від Галицької брами до палацу. Тринітарську площу бачили гості магнатів, коли прогулювались палацовим парком чи виїжджали до ратуші. Саме тому власники міста відповідально ставились до її облаштування – на всіх давніх зображеннях площі бачимо акуратні хідники, дерева, а на пізніших - і ліхтарі.

Зараз усю площу займає базарчик, на якому торгують різними промисловими товарами. На площі є декілька напіврозвалених складських будівель і круглий павільйон старого ринку. Східний і частина південного фасу площі сформовані гарними кам’яницями. Північний фронт виходить на палац Потоцьких. Натомість південно-східний фронт виходить на внутрішні стіни давніх будинків та кількох новобудов і виглядає просто жахливо. Від планування самої площі не залишилось і сліду, все залито потрісканим асфальтом і обнесено парканом. Додайте до усього картаті палатки і купи сміття, і отримаєте знайому усім нам картину, від якої у багатьох іноземців стається культурний шок.

Для міста базар створює не тільки візуальні, але і цілком реальні проблеми. Він провокує стихійну торгівлю, яка, мов метастази, розлазиться по навколишніх вулицях. Прилеглі квартали занепадають, ввечері стають небезпечними і безлюдними. Також ринок є причиною значної маятникової міграції і, як наслідок, заторів в центрі міста. Умови праці продавців просто жахливі. А ще – повсюдний бруд, антисанітарія і візуальний шум, які просто заполонили увесь район базару.

 

Наш діамант весь в незрозумілому смердючому багні, але саме тому він досі зберігся. Ну майже.

 

 

В 2008 році ділянка землі під ринком перейшла у приватну власність. Більше гектара землі в самому центрі міста, в тому числі і Тринітарська площа, приватизовані і повністю у владі однієї людини. Зараз чинним генеральним планом на цій ділянці заплановано будівництво торгово-розважального центру.

Втім завтра плани у власника можуть змінитись, і там може бути збудовано з десяток багатоповерхівок. Адже якраз зараз розробляють новий генплан, і власник ділянки має першочергове право на внесення змін до нього. Ось кілька проектів забудови цієї ділянки, що засвітились у мережі.

 

Базарчик – це передусім бізнес. Він приносить гроші власнику, а також годує кілька сотень продавців і їх родини. І саме ця економічна діяльність підтримує зараз статус кво. З часом ринкова торгівля занепадає, і коли прибутки власника ринку впадуть до якогось граничного рівня, продавців розженуть і збудують щось більш прибуткове. Треба встигнути знайти рішення, яке може задовільнити усі зацікавлені сторони – власника ділянки, міську владу, підприємців і просто мешканців міста. Треба знайти правильну форму огранки нашого діаманту, щоб він якнайкраще показав свою красу.

Діамант.

Подивіться ще раз на модель площі. Так вона виглядає зараз, якщо забрати палатки.

Я позначив деякі будівлі червоним кольором, а деякі стіни – рожевим. Усі ці будівлі виглядають просто жахливо. Червоні будівлі - новобуди, їх можна зносити. Рожеві і білі - історичні, їх необхідно зберегти. Але рожеві стіни дають нам підказку до вирішення нашої задачі. Адже це все внутрішні стіни неіснуючих кварталів. То давайте збудуємо ці квартали!

Цей фронт площі є білою плямою на картині нашого міста, і ми можемо заповнити її найкращими будинками! Нам не треба руйнувати щось старе і цінне, щоб завершити ці квартали. Адже нам залишили чисту сторінку, на якій можна написати щось справді вартісне. Це наш шанс створити кілька неймовірних фасадів, які вийдуть на Тринітарську площу, стануть окрасою і гордістю нашого міста.

В цих будинках відкриються офіси, кафе і магазини, а в відреставрованому круглому павільйоні – сувенірні крамнички і кав’ярні. На звільненій від ринку площі можна влаштувати сучасну зелену зону і якісний громадський простір для всіх мешканців міста. Крім того, прохід від центру міста до продуктового ринку чи вокзалу стане значно приємнішим.

Це все разом дасть кілька сотень робочих місць, з чудовими умовами праці і високими зарплатами. Ці будівлі можуть належати власнику ділянки, що забезпечить йому не менший, а то і більший прибуток. На площі можуть проводитись різдвяні і сезонні ярмарки та фестивалі, на яких матимуть роботу теперішні продавці з ринку. Уся ця зона – гарні будівлі, сучасна площа, що переходить в палацовий комплекс, - завершить давню картину нашого міста. І ця зона буде такою ж живою, як стометрівка чи площа Ринок.

А ще вздовж Дністровської чи Базарної можна відкопати і музеїфікувати залишки напівбастіону і куртин, а можливо і відновити їх - на зразок Бастіону. Бо що ж то за європейське містечко без фортеці? Такі проекти останнім часом дуже популярні в Європі, а міжнародні організації, як GIZ чи ЮНЕСКО, щедро їх фінансують.

З непотребу наш камінь перетвориться на розкішну прикрасу. З проблеми площа перетвориться на джерело прибутків і позитивного іміджу для влади і міста. І ці зміни вплинуть на життя усіх франківців – адже у нас стане менше заторів і сміття, зате з’явиться чудовий простір для прогулянок, відпочинку і роботи.

 

 

Обробляти діаманти дуже складно. Будь-яка помилка може дуже дорого коштувати. Так і в нашому випадку. Дуже важливим є вигляд запропонованих будинків. Не менш складним і відповідальним є проект громадського простору і зеленої зони. Тому я пропоную оголосити серйозні конкурси і долучити кращих світових архітекторів і проектантів до цього процесу. Також необхідно придумати механізм контролю за будівництвом, адже замість чарівних будиночків можем отримати пінопластові дев’ятиповерхівки, зносити які вже ніхто не буде. І це все має супроводжуватись різними суміжними заходами – перенесення базару, ревізія і ремонт коммунікацій, археологічні дослідження, робота з громадськістю і бізнесом. Нас чекає багато роботи.

 

 

На даний момент подані пропозиції по зміні генплану, щоб унеможливити побудову торгового центру посеред площі і узаконити вищезгаданий варіант її розвитку.

А що далі?

 

Наше місто ще не знало такого масштабного проекту. Тому це завдання не тільки для влади, але і для всіх нас. Об’єднуйтесь, долучайтесь до обговорення, пропонуйте ідеї, впливайте на знайомих і якісно робіть усе від вас залежне. Не так часто дається можливість зробити щось справді цінне. Це наш шанс ввійти в історію. Наш шанс звільнити діамант з каменю, яким підпирають двері. А нагородою буде кава з круасаном чи бокал пива в затишному кафе з краєвидом на найкраще місто. Краєвидом, створеним Вашими руками.