Енергетика під ударом. Відбудували — туди прилетіло. І так по колу


Помилкою є те, що Україна відновлювала один до одного все так само, як було до руйнації. Ми маємо зайнятися локалізацією — створити такі системи, які можуть працювати в разі виникнення проблем локально. Енергосистема тримається, і ще є трохи часу на її переформатування.

Texty поговорили з експертом з енергетики Віктором Відзіговським, який має багаторічний досвід роботи в енергетичній галузі. Він довгий час працював у Київенерго, займався обладнанням для підстанцій.

Трипільська ТЕЦ

— Давайте почнемо з останніх, на жаль, сумних подій. Які наслідки для енергетичного сектору України матимуть останні удари і руйнація на Трипільській ТЕС?

Для київського енерговузла якісь наслідки будуть, але для країни загалом небагато. Трипільська ТЕС працювала до війни одним-двома блоками, це лише кількасот мегаватів. Тобто один-два відсотки від загалу.

ТРИПІЛЬСЬКА ТЕС ДАВАЛА ОДИН-ДВА ВІДСОТКИ ВІД ЗАГАЛУ

Крім того, ми не знаємо, що там зруйновано й наскільки. Станція велика, і блоків там до десяти. Безумовно, всі вони в різному стані. Можливо, у процесі відновлення на території станції доцільно було б ставити потужні й сучасні когенераційні газові машини. Надіюся на розум і фаховість тих, хто приймає рішення.

 

Screenshot_16

Уражена ракетами Трипільська ТЕС.

— Чому атаки росіян відбуваються вже навесні, хоча всі очікували, що це буде зима?

З одного боку, безумовно, взимку нам було б важче. Але, можливо, вони розуміють, що до нас приїхала за цей час велика кількість генераторів, за деякими оцінками, сумарною потужністю до 2 гігаватів. Тому в принципі найкритичніші об’єкти нашої інфраструктури вже мали свою більш-менш незалежну резервну генерацію.

Взимку найбільша проблема — це тепло. А переважна частина теплових потужностей у нас на газу безпосередньо чи через комунальні котельні. Тож набагато гірше взимку не було б.

Зараз ці удари теж неприємні, бо маємо водопілля, а росіяни б’ють по гідроенергетиці. І замість того, щоб виробляти електрику, ми, принаймні на тій самій Дніпровській ГЕС, воду скидаємо. Замість електрики просто тече вода. А через місяць-два таких умов уже не буде, водопілля пройде повз нас.

— А які наслідки можуть мати для енергетичного комплексу оці удари по ГЕС, удари по ТЕС, короткостроково і довгостроково?

Ще до війни до половини потужностей не працювало. У нас формально встановлена потужність була 55 гігаватів, пікова потужність у деякі години взимку не перевищувала 26, а середня за рік становила менш як 20 гігаватів.

І лінії побудовані були таким чином, що з дуже великим резервом можна було передавати від генерації будь-якої миті, що важливо, не просто там у середньому по року, а щохвилини, щосекунди. Було кілька шляхів для енергії від генерації до споживача. І навіть якщо щось вийшло в ремонт, щось пошкоджено, наприклад п’яний тракторист збив опору, все одно енергосистема працювала. І вона працює зараз, коли війна й коли летять ракети. Це нас врятувало позаминулої зими. Але тепер система не така потужна і розгалужена, як була.

Коли Україна приєдналася до енергосистеми ЄС, ми як член енергоспільноти мали відповідати одній із вимог — бути в змозі компенсувати, утримати баланс у разі пошкодження найпотужнішої лінії чи енергоблока. Така була умова: у разі зупинки одного з енергоблоків енергосистема повинна сама далі працювати, без допомоги сусідів утримувати баланс.

ДОСВІД УКРАЇНСЬКИХ ДИСПЕТЧЕРІВ УНІКАЛЬНИЙ, ТАКОГО НЕМАЄ НІ В КОГО У СВІТІ

Але зараз у нас під час обстрілів вилітає не один блок, а по кілька одразу, цілі підстанції, і все одно ми утримуємо свій баланс. Досвід українських диспетчерів унікальний, такого немає ні в кого у світі. І ніхто не зробив би цього краще за нас.

Звісно, війна і руйнація енергосистеми багато що змінили. До останніх масштабних ударів ми вже працювали із зовсім невеликим запасом. Якщо подивитися, скільки ми експортували останнім часом, то максимальний експорт у нас був 550 мегаватів, а так 200–300. Це зовсім небагато. Наш максимум з імпорту в окремі години становив 1700 мегаватів.

Сусіди нам допомагають

26 березня цього року після одного з масштабних обстрілів ми купили за кордоном 18 гігаватів. Це ніби справді багато. Але якщо перерахувати в атомні блоки, то це дорівнює роботі одного атомного блока протягом 18 годин. Це немало, але все ж таки в нас не один атомний блок і годин у нас на добу 24. То була наша рекордна закупівля, після чого імпорт пішов на спад. Уже 30 березня він був 8, а це більш як удвічі менше.

А вже у вихідні, на католицький Великдень, були години вдень і вночі, коли ми продавали невелику кількість в інші країни. Тобто був великий імпорт, але були години, коли ми експортували. Нехай і мізерну кількість, але це дуже показово і важливо.

 Оця цифра 18 гігаватів — це приблизно стільки потужності ми втратили внаслідок обстрілів?

Не обов’язково. Можливо, потужність була, але в іншому місті, і її ніяк не можна було передати туди, де в нас є споживання. Бо ж, нагадаю, росіяни під час минулих атак били і по підстанціях. І це насправді дуже погіршило ситуацію.

Оскільки пошкоджено дуже багато підстанцій, у деяких регіонах, у деяких містах може виникнути ситуація, коли теоретично в країні енергія є і виробляти є чим, але передати цьому споживачеві неможливо, тому його обмежують. Споживачеві загалом все одно, чи це регіональний місцевий небаланс, чи небаланс усієї країни.

Але, на наше щастя, у нас не просто є одна лінія з ЄС, у нас є кілька ліній із кількома країнами: Польщею, Угорщиною, Словаччиною, Румунією, Молдовою. І це справді дуже рятувало. Це дуже велике досягнення, що зараз ми маємо комерційні й технічні зв’язки з усіма нашими сусідами.

І дуже добре, що ці лінії із сусідами приходять у різні точки нашої країни, нашої енергосистеми. Бо в нас свої проблеми у Львові й свої проблеми в Одесі, вони неоднакові, і ми не можемо просто так легко передати енергію з півночі на південь, зі сходу на захід і так далі. А от ці перетоки з нашими сусідами дуже добре нам допомагають.

Але тут є інша проблема — за якою ціною ми купуємо. Якщо ми купуємо, коли в них неділя чи свята, то це і дешево, і можливо. А якщо нам потрібно ввечері в робочий день, то тут можуть бути технічні обмеження. Вони ж свою енергосистему будували для себе і навіть за великі гроші не зможуть технічно велику потужність передати.

Енергосистеми країн, у яких ми купуємо, відносно малі, бо самі країни невеликі. Хіба що в Польщі енергосистема приблизно така сама, як у нас. А в Словаччині, Угорщині та навіть Румунії й тим паче Молдові енергопотужності зовсім малі. І якщо нам потрібно, наприклад, заживити Одеську область, може бути так, що в них технічно немає в конкретний момент такої потужності. Ми це також повинні враховувати.

Відновлення на роки

— Чому пошкодження української енергетики після першої хвилі атак позаминулої зими й досі не усунуто, а збудований захист, як бачимо, не дуже ефективний?

Загороджувальні споруди біля трансформаторів якусь користь мали, а от захисні споруди на звичайних підстанціях себе не виправдали. Принаймні я не чув, щоб це десь дуже добре спрацювало. Вони мали б користь, якби їх побудували до вторгнення або на його початку.

Тоді точність російських ракет була невисока, вони поціляли просто десь на територію підстанцій, і вже каміння чи уламки, які летіли, могли або пошкодити сам трансформатор, або розбити фарфорові компоненти й призвести до пожежі.

Зараз ракети стали точнішими. І уламки вже не тільки від ракети, а й від захисної споруди полетять і завдадуть тієї самої шкоди.

— Наскільки реально швидко відремонтувати вже свіжі пошкодження?

Якщо, наприклад, на підстанції є чим замінити зруйноване обладнання, то це можна зробити за добу чи за тиждень. Якщо йдеться про трансформатори і запасного немає, то, на жаль, швидко не відновиш.

Щодо якихось глобальних руйнувань, то зараз, я так розумію, всі роблять дуже просто: беруть балансову вартість і кажуть, що збудувати нову потужність коштуватиме ось стільки.

ГОЛОВНЕ ПИТАННЯ НАВІТЬ НЕ В ТОМУ, ХТО ДАСТЬ ГРОШІ, А В ТОМУ, ХТО ЦЕ ВСЕ ФІЗИЧНО ВІДБУДУЄ

Але ж питання навіть не в тому, хто дасть ці гроші, а в тому, хто це все фізично відбудує. Наш енергокомплекс створювався щонайменше останні 50 років. Ту саму Дніпровську ГЕС не лише Радянський Союз будував, а й США допомагали зводити.

Дністровську ГЕС почали будувати ще за СРСР, а добудували вже за незалежної України. Тому зараз казати “а давайте швидко побудуємо по-новому” — це одне. Але треба розуміти, де цей досвід, де ці механізми. І знову ж таки війна триває. Тому полагодити щось невелике — так. Але просто взяти й сказати “дайте нам скількись там мільярдів, бо нам треба відновлюватися” — це трохи дитяча розмова.

— Чи не буде зараз якогось розбалансування енергосистеми з виходом з експлуатації пошкодженої ударом Дніпровської ГЕС невідомо наскільки?

Звісно, Дніпровська ГЕС дуже важлива, але ж це не всі ГЕС. У Дніпровському каскаді й далі працюють Кременчуцька, Кам’янська, Канівська, Київська ГЕС. Вони, звісно, не такі великі, але працюють як один комплекс і досить потужні. І вода зараз є. Плюс на Дністрі ще є потужна ГЕС.

І головне, що диспетчери щомиті реагують адекватним чином, так що енергосистема зберігається. Навіть якщо хтось на якийсь час у якомусь місці відключений.

Інша справа, що стан речей все одно важкий, і війна не закінчилась, і що робитимуть далі росіяни, ми не знаємо. Поки що немає надії, що це все припиниться завтра чи післязавтра. І безглуздо говорити, що вони вдарили по нашій енергетиці тому, що ми вдарили по їхніх НПЗ чи щось подібне. Вони це роблять тому, що можуть це робити.

Локалізація і децентралізація

— Як убезпечитися від таких пошкоджень у майбутньому?

Я вважаю помилкою, що ці два роки ми відновлювали, лагодили один до одного все так само, як було до руйнації. Але знову ж таки, якщо зробити все так, як було, ще раз прилетить така сама ракета туди, куди прилітало минулого разу.

Ми маємо зайнятися локалізацією — створити такі системи, які можуть працювати в разі виникнення проблем локально. Насамперед йдеться про децентралізовану генерацію. Два роки всі чують про цю децентралізовану генерацію, але насправді її звели до розміщення сонячних панелей на дахах. І якось вона справді допомагає енергосистемі в певний час, але не є повністю локальною й генерує тільки тоді, коли працює загальна мережа.

Організація локальних мереж — це технічно не так просто. Там треба не так будувати багато мереж, як поставити десь підстанцію, десь вимикач, а десь і систему керування. Щоб у якийсь момент, коли потрібно, ця частина мережі могла від’єднатися й утримувати баланс між попитом, споживанням і генерацією. Та ще й порахувати треба, що, можливо, когось доведеться від’єднати на певний аварійний час, щоб утримати баланс.

Ну й, звісно, потрібно мати різну генерацію, не просто сонячні панелі, бо самі сонячні панелі весь час не працюватимуть, а сонячні панелі плюс дизельні генератори, або газові генератори, або, можливо, гідро, якщо в цій ланці є якась маленька гідрогенерація. Просто фізично багато малих генераторів.

І якщо вже мова зайшла за генератори, то я робив би ставку саме на газові генератори. Дизельний генератор теж непогано, просто в нього інший ресурс, і ціна дизеля на кіловат-годину значно вища. Плюс газовий можна використовувати весь час — коефіцієнт корисної дії по електриці в нього 40–50%, а решту можна забрати теплом з охолодження. Тобто фактично ККД у нього доходить до 90%.

Газові генератори можуть бути і великі, кілька мегаватів, а можуть бути один-два мегавати — розміром із контейнер. Його привезли, поставили, під’єднали до газу там, де є газ. І в нас був би не один атомний блок, а тисяча розосереджених станцій, по кожній із яких росіяни просто фізично не змогли б завдати удару.

І ще одне: такий контейнер справді можна заглибити в землю. Просто викопати капонір, опустити його туди й під’єднати. Тоді не потрібно зводити біля нього якісь паркани чи захисні стіни. І тоді справді є шанс, що, навіть коли прилетить дуже близько, він буде непошкоджений.

— Оця система з графіками відключень виправдовує себе?

Якщо знати заздалегідь, що нам о шостій вечора потрібно обмежити на 10% споживання в країні, то можна просто домовитися, сказати людям, що через дві години в нас будуть проблеми, будь ласка, вимкніть прилади. І цього буде достатньо. Так працюють навіть дуже багаті країни.

Наприклад, у Каліфорнії, де є свої проблеми з енергопостачанням, це роблять регулярно, щороку попереджають, розповідають, що в цю годину нам потрібно кілька зайвих гігаватів. Будь ласка, вимкніть прилади або використовуйте їх раніше чи пізніше. Думаю, якщо в нас громадяни свідомі, вони теж так робитимуть.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!