à la guerre comme à la guerre
Галичина в жалобі. На Прикарпатті попрощалися з п'ятьма військовиками МВС (підрозділ «Беркут»), які минулого тижня загинули під Слов'янськом. 31 травня, у Львові ховали їхнього командира — генерал-майора Сергія Кульчицького. Вояки, нагадаємо, летіли в гелікоптері, що його 29 травня збили терористи в районі гори Карачун під Слов'янськом.
А тим часом галицька громада постала перед дилемою: наше життя триває і як повестися так, аби не образити почуття родин загиблих, з якими ми глибоко солідаризуємося у скорботі. Ясна річ, що відверто розважальні заходи в містах та святкування скасовують, однак дискусія про те, бути чи не бути кільком певним запланованим раніше концетрам, триває.
Івано-Франківщина в скорботі
Від минулого тижня, коли Україна довідалися про чергові трагічні смерті на сході, в Івано-Франківську запанувала атмосфера жалоби – втрати війни, яка ще донедавна була там, за тисячу кілометрів, пройшли на цю землю.
Серед полеглих – старший лейтенант міліції Василь Семанюк, старший прапорщик міліції Володимир Шарабуряк, прапорщик міліції Володимир Лисенчук, старший лейтенант міліції, заступник командира взводу Петро Безпалько та старший сержант Віктор Яков'як. Тіло шостого, старшини Петра Остап'юка, досі не можуть вивести із зони бойових дій.
До Івано-Франківська тіла п'ятьох доправили у неділю. Після двох вибухів, у повітрі і на землі, їх важко було ідентифікувати.
Перед приміщенням управління МВС України в області відбулась громадська панахида на вшанування пам'яті загиблих військовиків.
Попрощатися з героями прийшло кілька тисяч краян, весь особовий склад прикарпатської міліції, керівництво міста та області. Годі було приховати сльози, коли нещасні матері, дружини та діти першими зустріли ескорт з полеглими...
Побратими загиблих на сході, а це 16 бійців на чолі з командиром, наполягли, щоб їхніх друзів ховали з шевронами «Беркуту». У хвилини, коли в Івано-Франківську віддавали честь прощальними залпами, вони теж відгукнулися почесною автоматною чергою у Слов'янську.
Трьох хлопців поховали нині у Меморіальному сквері в Івано-Франківську, двох — на Коломийщині.
Тим часом франківчани обговорюють те, що ще у лютому ці хлопці проходили через коридор ганьби біля місцевого УМВС на вимогу громади, яка в такий спосіб вчинила обструкцію «Беркуту». Міліцейське керівництво тоді запевняло, що прикарпатський «Беркут» не виводили на передову через «неблагонадійність». У соцмережах засуджують Народну Самооборону та Правий сектор, які, мовляв, тоді повідбирали амуніцію і бронежилети у спецпризначенців, зробивши їх беззахисними перед справжніми ворогами. Кажуть, місцеві радикали користаються трофеєм, прогулюючись мирним Івано-Франківськом.
Дехто сумнівається, чи справедливо ховати екс-беркутівців у Меморіальному сквері поряд з героєм Небесної сотні Романом Гуриком. Але більшість все ж схиляється до думки, що усіх тепер порівняла війна. Спільні втрати об'єднують тих, які ще вчора стояли по різні боки барикад. «Через кров ми очищуємося, знаходимо примирення, відкриваємо суть справжньої державності та незалежності», — підбадьорюють громаду священики.
Попри сльози і скорботу серед громади переважає думка, що військові мають далі боронити українську землю. Якщо ще зовсім нещодавно люди дратувалися, що схід такий несвідомий, і вважали, що треба їх «відпустити», то зараз, розуміючи небезпеку для всієї України, прикарпатці готові ставати до військових лав. Що ж до спецпризначенців МВС, то у них з'явилася додаткова мотивація — помститися за бойових побратимів.
«На війні страшно, і це нормально. Людина звикає до всього. Зараз є мотивація помститися ворогам. Добровольців після цієї трагедії стало більше. Втрати теж неминучі», — кажуть у міліції.
Львів дискутує
Питання доцільності та й, зрештою, моральності проведення публічних концертів і святкувань гостро у Львові постало ще на початку травня, перед відзначенням 758-ї річниці міста. Буквально за день перед запланованими гучними заходами, 1 травня, відомі львів'яни, зокрема митці та журналісти, звернулись до міського голови Львова Андрія Садового з наполегливим проханням скасувати або суттєво скоригувати в напрямку стриманості святкування Дня міста Львова у звєязку з воєнними подіями на сході України. Особливе обурення громадськості викликали концерти та запланований масштабний парад, на який дітям пропонували прийти з військовими машинками, мовляв така техніка — тільки для забавок, але не для війни.
«Вважаємо недоречними веселощі та розваги у час, коли над нашими земляками нависла загроза окупації. Святкування може засвідчити нашу байдужість до їхнього відчаю та тривоги. А такі заходи, як костюмовані паради, концерти, перформанси із залученням дітей, які тягнуть на шнурівках іграшкову військову техніку, ми розцінюємо як неповагу до співгромадян», — йшлося тоді у зверненні громади.
В місті почалась широка дискусія, чи варто скасовувати святкування і якщо так, то які саме заходи. Крапки над «і» розставила трагедія 2 травня в Одесі, де під час сутичок загинуло більше 40 осіб. Після цього, очевидно, про веселощі вже не йшлося, тож усі святкування скасували.
Не чекати на розвиток подій, а скасувати захід наперед вирішили організатори фестивалю «Підкамінь», що мав відбутись у липні цього року.
Не менші дискусії точились і перед концертом Океану Ельзи, який відбувся вчора, 31 травня, у Львові в межах туру «20 років разом». І якщо попередні масштабні концерти скасовували, то тут організатори таки вирішили його провести. Трохи заспокоїло емоції звернення лідера гурту Святослава Вакарчука, який зробив акцент не на святкуванні, а на необхідності бути разом у цей складний час.
«Сьогодні стрічка ФБ переповнена дискусіями про моральність проведення концертів у ці дні. Я також довго над цим розмірковувала, і з професійної точки зору теж, — написала у своєму ФБ Лідія Мельник, професор кафедри композиції Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка. — Думаю, найбільша проблема нині в тому, що мистецтво почали сприймати суто як розвагу — і тоді так, заклики повідміняти всі концерти виглядають ніби логічно. Але ж насправді розважальність — це лише одна із функцій мистецтва, в тім музичного. А є ще пізнавальна, комунікативна, катарсису тощо. Чомусь на фронтах усіх воєн завжди виступали музиканти. Чомусь навіть у окупованих містах не зупинялося культурне життя. Невже там не вміли носити жалоби? Колись я зустріла на концерті у філармонії одну дуже шановану мною знайому. Я знала, що буквально напередодні вона пережила важку втрату і, чесно кажучи, спершу трохи здивувалася. Тільки згодом завдяки цьому випадку я зрозуміла, що жалоба — почуття глибоко інтимне і кожен переживатиме його так, як вважає за потрібне. Як завгодно, тільки не силоміць».
Мистецтво на війні
Разом з дискусіями про етичність проведення концертів дедалі більшого масштабу набуває у Львові паралельна ініціатива бойкоту про- та російських виконавців і фестивалів. Почалось це ще від 3 грудня, коли свій концерт у Львові через несприйняття публіки змушений був скасувати співак Володимир Гришко, який публічно підтримував тодішнього президента Віктора Януковича.
Услід за ним, через небезпеку бути закиданою гнилими помідорами та щоб не потрапити під гнів людей, свій виступ поспішно скасувала Ані Лорак. Співачка перенесла концерти, які мали відбутись у західних областях України у травні–червні на осінь цього року. Сталось це після того, як у соцмережах розгорнули кампанію протесту проти піару співачки на пам'яті Небесної сотні. Таку реакцію викликав вихід у світ кліпу на пісню «Мальви», де використано кадри з лютневого Майдану. При тому, що під час подій самого Майдану Ані Лорак висловлювалась різко проти протестів, а наприкінці травня, коли Україна фактично перебуває у стані неоголошеної війни з Росією, співачка отримала у Москві нагороду RU TV.
Однак, мабуть, найбільший мистецький бойкот у Львова ще попереду. ФБ-спільнота «Економічний бойкот регіоналів», яка вже провела вдалі бойкоти бізнесу регіоналів та російських товарів, тепер взялась за один з наймасштабніших львівських фестивалів — «Альфа джаз», який цього року має відбутись у місті 12–15 червня. За чотири дні на трьох сценах Львова має виступити більше 100 артистів з 13 країн, серед них найкращі світові джазові виконавці. Обурення активістів спричинило те, що спонсором є відомий банк з російським капіталом «Альфа-банк», бойкотувати який у Львові закликають від початку весни.
«Кажуть, у Львові буде добрий джазовий фест. Кажуть, що спонсором там буде російська компанія. Кажуть, що вона активно себе піаритиме і закликатиме львів'ян нести їй свої гроші (а заодно і російському бюджету). А дехто каже, що у нас, якби, війна, що з цього бюджету і фінансується... Ще кажуть, що останні тижні чи не кожен день в землю опускають труни з українськими чоловіками. Чи не щодня діти втрачають батьків, матері синів, а ще вчора щасливі дружини сьогодні одягають удівський вінець. … Про який бойовий і моральний дух може бути мова, коли наші солдати почують, що за їх спинами ті, кого вони захищають і за кого віддають своє життя, танцюють на їх трунах за гроші їхніх вбивць... під джаз...», — написала у спільноті «Економічний бойкот регіоналів» одна з її учасниць.
Зі слів Олега Радика, одного з керівників економічного бойкоту, зривати фестиваль активісти не мають наміру, але хочуть, аби їх почули. Тому вони запропонували учасникам і відвідувачам шоу здати кров на потреби тих, хто нині захищає східні області України, однак жодної реакції так і не отримали. Тож тепер активісти налаштовані вимагати перерахунку усіх зібраних на фестивалі грошей на АТО. Якщо організатори заходу зігнорують і це звернення, активісти залишили за собою право масштабного бойкоту.
«Маємо інсайдерську інформацію, що банк нібито не проти піти на такий крок. Але побачимо. Якщо нам не вдасться знайти компромісу, будемо влаштовувати акції протесту», — сказав у коментарі «Збруч» Олег Радик.
