Політолог Олександр Палій: В Україні створено цілу індустрію задля одурення народу

news-image: Політолог Олександр Палій: В Україні створено цілу індустрію задля одурення народу
В ексклюзивному інтерв’ю для газети «Галичина» політолог Олександр Палій (м. Київ) наголосив, що коли Янукович через переслідування Ю. Тимошенко провалить глобальну доленосну для країни справу щодо євроінтеграції, для якої все готово, то виставить себе в безглуздому і безвідповідальному світлі, й висловив міркування, що торгівельна війна з Росією може завершитися для України прекрасним результатом.

- З огляду на останні політичні події, схоже, президентська виборча кампанія в Україні вже неофіційно стартувала. У чому нині, на вашу думку, її специфіка, чим вона характерна для влади та опозиції і які має в обох таборах відмінності й подібності?


— Специфіка виборчої кампанії в тому, що влада контролює всі основні ресурси країни. У той же час владі вдається, контролюючи все, уникати відповідальності за все в очах немалої частини виборців. Тим часом олігархи «вишикувані» і поки що не готові розкладати яйця в опозиційні кошики. А суспільство вже дійшло до тієї межі, що без грошей велика політика надзвичайно ускладнена. Через це, власне, у нас так мало нового і щирого в політиці. Думаю, одним із основних завдань після цієї влади буде вивести гроші з політики, здешевити виборчі кампанії, викинути їх із телебачення, вивести політичні впливи зі ЗМІ.

- Побутує думка, що новий політичний сезон ознаменувався брутальними атаками на опозицію, зокрема на її лідерів. Чи можуть чорні піар-технології серйозно позначитися на виборчому процесі, а відтак і на результатах виборів?

— Можуть. Результативність чорного піару, як правило, вища за звичайний позитивний піар. Простий приклад: значно легше відлякати споживача, скажімо, сардельок, розмовами про те, що їх виготовлено з пацючих хвостиків, ніж заробити авторитет роками праці. Хоча у суспільства вже виробився значний імунітет проти таких технологій. Занадто багато їх було в останні півтора десятиліття.

- Поява газет-фальшивок, зокрема й несправжньої «Української правди», яку масово розносять по оселях українців, засвідчує, що маховик маніпуляцій громадською думкою запущено. Як пересічним українцям вберегтися від валу неправдивої інформації і відокремити зерно від полови?

— Це дуже важливе питання. Як нас дурять?

Першим і основним способом керування суспільством є відволікання уваги людей від важливих проблем і рішень, прийнятих політичними та економічними правлячими колами, шляхом постійного насичення інформаційного простору незначущими повідомленнями. Українські телеканали розповідають то про народження пандочки в якомусь зоопарку, то про якісь жахи. Постійно відвертаючи увагу громадян від справжніх соціальних проблем та перемикаючи їх на теми, що не мають істотного значення, можна домагатися того, щоб думки людей постійно «крутились» навколо чогось дріб’язкового і в них не залишалося часу осмислити злиденність свого буття.

Також влада полюбляє штучно створювати проблеми, а потім їх розв’язувати.
Щоб домогтися впровадження непопулярного заходу, влада часто робить це поступово, день за днем. Як сказав шотландський філософ Давид Юм, свобода, як правило, втрачається поступово. Якби все це відбулось одночасно, то, напевно, призвело б до революції.

Часто політики говорять так, начебто звертаються до дітей. Це робиться задля того, щоб у відповіді громадян також не було критичних оцінок, що характерно для дітей.

Авторитарна влада намагається тримати людей у невігластві. Якість освіти, що надається нижчим суспільним класам, повинна бути якомога більш жалюгідною та посередньою. Чи ж не в цьому сенс абсурдних «реформ» Табачника? Коли українські телеканали демонструють танці та співи найнижчого культурного ратунку — це і є свідоме зниження владою через власників медіа-засобів інтелектуального рівня аудиторії. Брехня, що в суспільстві існує запит на низькопробний культурний продукт. Насправді сама влада через олігархів — власників телеканалів створює на нього попит. Нині під виглядом «мистецтва» подають відвертий непотріб, який важко розцінити інакше, як знущання над інтелектом громадян.

Влада в авторитарних державах спонукає громадян захоплюватися посередністю, впроваджує серед населення думку про те, що модно бути тупим і вульгарним. Тому що для неї страшна людина з ідеалами, спроможна діяти безкорисливо, об’єднуватися з іншими. Значно легше керувати людьми з примітивними егоїстичними мотиваціями: їм показуєш батіг і моркву — і далі все дуже передбачувано.

Напевно, кожен з нас чув: «народ сам винен», «такі вже ми, українці», «самі цього заслуговуємо». Насправді такі думки-«віруси» — це дуже небезпечна технологія. Завдання авторитарної влади — змусити людину повірити в те, що вона сама винна у власному нещасливому становищі, а лихо спіткає її через брак розумових можливостей, здібностей чи недостатньо докладені зусилля. Відтак замість того, щоб повстати проти економічної системи, людина починає займатися самознищенням, звинувачуючи в усьому саму себе, що спричиняє пригнічений стан, який призводить, зокрема, до бездіяльності. А без дії про жоден поступ і мови не може бути.

В Україні створено цілу індустрію задля одурення народу з численними ЗМі та експертами на замовлення. Чимало «експертів» ставляться до своїх слів не як до місії нести правду громадянам, а як до продажу оселедців — мовляв, коли добре платять, брехати не гріх.

Валові брехні не тільки можна, а й треба опиратися. Головне — пам’ятати про власні інтереси, всіх і кожного зосібна. Коли люди купують гречку, абсолютна більшість із них вибирає її дуже раціонально — щоб була смачна, добре розварювалася тощо. Натомість, вибираючи депутатів, люди можуть багато разів голосувати на зло собі. Тому для 99% виборців стоїть завдання колосальної для них самих і їхньої долі важливості — усвідомити власні інтереси.

- Як повідомляють ЗМІ, до єдиної державної електронної бази з питань освіти, яку досі пов’язували з абітурієнтами, студентами та викладачами ВНЗ, тепер розпочинають вводити інформацію про школярів, дошкільнят і їхніх батьків. А інформацію про батьків-журналістів і місце їх роботи начебто школи мають повідомляти чиновникам у режимі «терміново і важливо». Чим, на вашу думку, зумовлене таке загальнодержавне збирання міністерством Табачника «компромату» на батьків учнів та дошкільнят? і чи можна це також пов’язати із найближчими виборами в країні?

— У Табачника багато таких ідей. Раніше він пропонував вставити чіпи в студентські проїзні квитки, щоб шпигувати за студентами, створити підрозділ МВС, який контролював би висловлювання в інтернеті, тощо. Думаю, Табачник зайнятий тим, що збирає всю можливу інформацію про українське суспільство, обсягом якої він доведе свою потрібність іноземній державі і, може, навіть отримає орден. Думаю, для Януковича настав час скинути цю гирю з ніг. Але Табачник такий хитрий і улесливий, так добре знає, що кому доносити до вух, що Янукович усе ніяк не зважиться. Не думаю, що Янукович боїться бунту проросійських політиків, до якого у разі відставки міг би бути причетний Табачник. Бо на самого Табачника, ймовірно, компромату більше, ніж він назбирає на сотні тисяч людей.

- Нарешті Віктор Янукович сказав на ялтинському саміті те, що від нього прагнули почути упродовж кількох років: Президент оголосив, що угода про асоціацію з Європейським союзом є безальтернативним сценарієм для України. Наскільки реальні нині шанси у нашої країни на асоціацію і чи буде звільнено Юлію Тимошенко?

— Якщо Янукович через Тимошенко провалить глобальну доленосну для країни справу, для якої все готово, він виставить себе в безглуздому і безвідповідальному світлі. Тому я сподіваюся, що в нього вистачить здорового глузду не псувати ситуацію ані собі, ані країні. З точки зору здорового глузду нині Тимошенко значно менш небезпечна для влади, ніж влада це собі намалювала. Але це з точки здорового глузду.

- Як ви вважаєте, чим для України може завершитися торгівельна війна з Росією?

— Прекрасним результатом — виходом на нові ринки і підвищенням конкурентоспроможності продукції. Якщо за перше півріччя до Росії пішло 24,6% нашого експорту, то нині, думаю, — менше 20%. Ще трішки, й Україні буде абсолютно «до лампочки», що там каже санітарний лікар Оніщенко і які в нього санітарні норми. Великий бізнес помалу розуміє, що краще нині найняти хороших менеджерів на нових ринках, ніж деградувати в бізнесі, і купити собі ще яхту чи віллу в Ніці. Взагалі, думаю, нам треба буде запровадити «драконівські» податки на безглузде надспоживання. Хай бізнесмени вкладають в українське виробництво, а не у французький, німецький і т. д. бізнес із виробництва товарів розкошів.

- Із врахуванням того, що не все так гладко як в опозиційному, так і у владному таборах, якими є ваші політологічні прогнози щодо того, в якому форматі підійдуть до президентських виборів-2015 опозиція і влада?

— Вибори можуть пройти і як велика бійка, без жодних перебільшень, і як більш-менш цивілізоване змагання. До останнього часу я більше схилявся до першого варіанта. Зрештою, багато буде залежати від результатів політики на європейському напрямі. Якщо Янукович таки підпише угоду та пожене українофобів зі своєї фракції, опозиції треба буде піднапружитися, щоб довести, що вона краща.

"Галичина"


Якщо Ви помітили помилку, виділіть її мишкою і натисніть ctrl+Enter
Опубліковано: 05.10.2013 12:00

demchenko.petr@list.ru
15.10.2013 07:38
Очень правильная и своевременная статья.Побольше бы таких статей...