Голодомор 1946–1947 років на Прикарпатті забрав тисячі життів як помста комуністів за спротив

Щорічно в четверту суботу листопада в Україні вшановують памʼять жертв Голодомору 1932-1933 і масових штучних голодів 1921-1923 і 1946-1947 років.

Хоча в основному штучні голоди були організовані на території сходу, півдня і центру України, втім ця трагедія не оминула також Івано-Франківську область. Загалом за оцінками дослідників, від голоду на Івано-Франківщині у 1946-1947 роках померли 19 811 людей.

Дослідник Ярема Петрів розповів історію штучного голоду, організованого радянською владою на Прикарпатті у 1946–1947 роках.

За його словами, цей злочин був спланованою помстою.

«У 1946-1947 роках репресивна влада, керована комуністичною партією, спланувала і реалізувала масове знищення жителів Прикарпаття шляхом створення штучного голоду. Це було покарання за національно-визвольний рух, спротив запровадженню колгоспної системи», — наголосив Петрів.

Дослідник підкреслює, що масштаби трагедії навмисно приховувалися.

«Жертвами голодомору стали тисячі наших земляків і правда про цю трагедію навмисно замовчувалася радянською владою», — додав він.

У 1997 році дослідження трагедії зрушило з місця, коли депутатам обласної ради стали відомі оригінали звітів ОУН. Зокрема, у звіті від 10 липня 1948 року під назвою «Список померлих голодною смертю в 1947 р.» за підписом «Сталевий» (надрайонний провідник СБ ОУН Тарас-Іван Буджак), було виписано 578 прізвищ із 58 сіл Городенківського та Снятинського районів.

«Кількість жертв вражала. Лише в селі Стецева зазначалося, що у липні 1947 померли від голоду 89 осіб», — зазначив Ярема Петрів.

Згодом сільські голови 42 сільських рад підтвердили 483 прізвища загиблих. Крім того, архівні документи підтвердили причетність низки компартійних функціонерів, більшість з яких були московитами, до організації голоду. Дослідник навів цитати з їхніх нарад, що підтверджують репресивну політику: Прокурор Саппа: «Ми повинні дати такі строки (здачі хліба) куркулю, щоб він не міг опам’ятатися, а не так як в 1945 році давали по півтора-два місяця». Секретар райкому Рябченко: «Військовим частинам надано право вести заготівлю картоплі... Вони беруть автоматчика і в окремих селах це здійснюють самовільно».

Попри неврожай 1946 року, партійні чиновники збільшували плани здачі хліба, що, за словами Петріва, призвело до масової смертності.

На основі зібраних документів та свідчень, депутати обласної ради у 1997 році звернулися до прокуратури з вимогою порушити кримінальну справу «по факту організації і проведення... штучного голоду у 1947 році, тобто здійснення організованою групою умисних вбивств».

Прокуратура порушила справу у лютому 1998 року, але її розслідування тривало 13 років і не дало результатів.

«Через два роки прокуратура повідомила, що кримінальна справа закрита... То що, документальний факт про голодну смерть 20 людей не було підставою для обласної прокуратури знайти винних у їх мученицькій смерті?» — риторично запитує дослідник, згадуючи дані з актів РАГС, що збереглися.

Справа була поновлена у 2004 році після скарги депутатів до Генпрокуратури, але 20 липня 2010 року її остаточно закрили «у зв’язку з відсутністю події злочину».

Ярема Петрів висловлює глибоке розчарування правовою оцінкою трагедії і закликає до відновлення справедливості.

«Виникає питання, чи маємо державу таку, про яку мріяли учасники визвольних змагань та ми з вами на початку 90-х років, коли і на місцевому рівні не можемо, чи не хочемо дати правову оцінку факту голодомору на Прикарпатті?» — ставить питання дослідник.

«Маю надію, що сьогодні новий прокурор зацікавиться документами кримінальної справи та виявить бажання довести справу до суду, адже злочини геноциду і злочини проти людства не мають терміну давності», — підсумував Ярема Петрів.

Він також нагадав, що у 2016 році була видана книга «Голод на Прикарпатті (1946-1947 рр.)», де сформовано перелік прізвищ 3 052 жертв. Загалом, чисельність населення області за сумнозвісний 1947 рік зменшилася на 32 287 осіб, з яких 19 811 людей загинули внаслідок голоду, тифу та вбивств, спричинених комуністичним режимом.

«Нам слід пам’ятати на що здатен московський окупант та вживати заходів, щоб ніколи його ноги не було на наших землях і молитися за тих, хто загинув від їх рук», — завершив Ярема Петрів.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!