Прикарпатська облрада і громада


Уже майже два тижні Прикарпаття живе без облдержадміністрації. Забарикадовані приміщення, замасковані люди, тривожні настрої й дещо розчарований народ. Адже очікуваної народної ради нема й, виглядає, не буде. З одного боку – навіщо депутатам ділитися владою? З іншого – винні не вони, а прокуратура, яка цілком прогнозовано опротестувала рішення сесії облради.

Наразі громаді обіцяють замість народної ради дозволити створити спілку, якій начебто у всьому сприятимуть. Але як показує практика, у наших політиків – що провладних, що опозиційних – слова з ділом сходяться нечасто.

Депутати, місце!

Однак минулий тиждень таки став показовим для декого з обласних обранців. І не тільки для них. Бо, як зізнаються у кулуарах їхні колеги, такі речі змушують робити висновки усіх, а отже й інші наступного разу тричі подумають перед тим, як щось сказати чи зробити.

А почалося все з того, що перший заступник голови облради Олександр Левицький під час зустрічі з громадськістю Майдану геть не тактовно висловився в бік одного з представників громади. Правду кажучи, Левицький ніколи не відрізнявся особливим тактом. Але цей випадок трапився на фоні революційного підйому, історію підхопили журналісти, в результаті народ обурився й захотів покарання зухвалого депутата.

Громадські діячі, письменники, художники написали листа з вимогою звільнити Левицького. Він вибачився через інтернет-ЗМІ. Далі це питання розглядали на обл­раді й він знову вибачався – на фракції, а потім і на сесії.

У кулуарах навіть почали збирати депутатські голоси, мовляв, хто ж готовий голосувати за відставку заступника голови обл­ради. І тут з’ясувалося, що є 58 голосів (50 % +1) за те, щоб його відставити під час таємного голосування, але винести це питання на голосування не вийде, бо немає 38 депутатів (третини), які готові зробити це відкрито… Комусь треба пояснювати, що це означає?

Крім Левицького, на цьому тижні під пильним оком громадськості був і його колега по фракції «Батьківщина», голова обласної «Просвіти» Степан Волковецький. Йому продовжили потурати тим, що він отримав у Партії регіонів 15 тис. грн. на музей Шевченка. Минулої суботи Волковецький навіть зібрав правління «Просвіти» й там вирішили, що краще повернути гроші, аби не дискредитувати організацію.

У неділю, 2 лютого, Волковецький вийшов на віче і закликав прикарпатських представників Партії регіонів вийти з партії, а якщо вони цього не зроблять протягом двох тижнів, то він поверне їм гроші. На момент верстки номера (вечір вівторка) жоден із тих страшно переляканих керівником «Просвіти» регіоналів з партії не пішов. Можливо, вони хочуть спершу дочекатись повернення коштів?

Голова без довіри

У понеділок, 3 лютого, сесія облради повернулася до недовіри голові ОДА Василю Чуднову. Повернулася, бо це вже була друга спроба. Минулого разу за таку пропозицію проголосували лише 54 депутати. Тепер обранці трохи таки радикалізувалися – під тиском, але про це пізніше.

Аби примусити президента принаймні розглянути відставку голови ОДА, слід проголосувати за недовіру двома третинами голосів облради. З одного боку, це виглядає ніби й нескладно, адже 87 із 114 депутатів заявили про те, що вони в опозиції. Але ж заяви – це одне, а реальне голосування – інше.

Спершу з зали вивели депутатів-регіоналів. Зрозуміло, що ті, хто підтримує нинішню злочинну (хто б сперечався?) владу, самі винні, але… Виглядало воно трохи моторошно. Депутат Віктор Неміш вказував на регіоналів, підходили хлопці в масках і тихо виводили їх із зали. Показова така операція, хоч і незаконна.

Таким же незаконно-показовим стало й таємне голосування. Депутати показували бюлетені, дехто з них навіть демонстрував свій папірець в об’єктиви телекамер.

Кабінкою для голосування скористалася тільки Зінаїда Болюк – депутат облради, яка займає посаду заступника голови ОДА.

Ті, що підтримали недовіру, ховалися. Так, утаїли бюлетень Оксана Табачук, Василь Петрів, Сергій Плотніков, Михайло Мердух. Ще кілька депутатів поставили по дві відмітки, навмисно зіпсувавши бюлетені. За інформацією «Репортера» то були Володимир Попович, Михайло Нег­рич і Василь Брус.

Але це не допомогло. Облрада 77 голосами проголосувала за недовіру Василю Чуднову. Зал зааплодував. На барикадах заговорили про те, що своє завдання вони вже виконали і з ОДА, певно, слід забиратися. Потрохи почали розтягувати барикади, вивозити бочки. Запліткували навіть про те, що область чекає на «третє пришестя» екс-голови ОДА Михайла Вишиванюка(От, виявляється, за що боролися!) …

Перемогою пахло недовго. Вже назавтра прокуратура оскаржила рішення облради. Причина – порушення процедури. Мовляв, недовіру можна висловлювати тільки після звіту голови ОДА, а його не було.

Люди за бортом

Не значно покращилася ситуація за минулий тиждень і у спів­праці обласної влади з громадськістю. З одного боку, голова облради Василь Скрипничук обіцяв всіляку підтримку, а з іншого – відклав тую співпрацю на невизначений термін.

Минулими вихідними Скрипничук разом із представниками від громади Майдану визначали, якою ж має бути громадська рада. Вирішили, що це буде спілка, до якої увійдуть представники найактивніших громадських організацій та активісти Майдану.

«Спілка матиме преференційний статус у стосунках з облрадою, яка буде повністю сприяти нашій діяльності, – сподівається координатор ГО «Зарваницька ініціатива» Василь Кедик. – Це надасть можливість організаціям-членам спілки ефективніше працювати з облрадою, а також убезпечить від спілок-клонів».

Як зауважує лідер студентського Євромайдану Наталія Сербин, вони планують створити люстраційну комісію – своєрідний фільтр із незалежних людей, які б не входили в саму спілку.

«Вони представлятимуть інтереси організації, – пояснює Сербин, – і зай­матимуться збором інформації про людей – кандидатів у спілку. На основі цих досліджень будуть вирішувати, брати людину чи ні».

Як визначила громадськість Майдану на зборах, членами майбутньою спілки не можуть бути: депутати (будь-яких рад), чиновники (усі, крім активних учасників Майдану), нинішні партійці та колишні члени КПРС і Партії регіонів, члени консультативно-дорадчих органів при місцевих держ­адміністраціях, члени молодіжних крил провладних політичних партій, громадські активісти, які активно співпрацювали із Партією регіонів чи її керівництвом.

Молоді реформатори переконані, що майбутній член, перш ніж вступити у спілку, має пройти всебічну перевірку. Якщо з’ясується, що людина коли-небудь працювала на цю владу, то люстраційна комісія винесе негативне рішення.

Оскільки громадськості не доз­волили увійти в народну раду, то, вважає Наталія Сербин, спілка – це єдиний правильний і головне – легітимний вихід із ситуації.

«Треба створювати орган, який був би законним і максимально користатися елементами впливу, які нам дає законодавство, – говорить Сербин і додає. – Люди, які зробили революцію, мають голод в об’єднанні. А якщо спілка матиме максимально тісні відносини з радою, то, ймовірно, зможе мати й інструменти впливу на роботу облради».

«Побачимо, – підсумовує Василь Кедик, – чи схочуть депутати працювати з нами. Бо є питання надання приміщення для засідань, обов’язкового розгляду висновків і пропозицій, які надаватиме громадська рада, тощо. А от змусити обранців голосувати за наші пропозиції ми не зможемо. Бо це громадський інститут, а отже – питання волі депутатів».

Так молодь і Василь Скрипничук поговорили минулої неділі та й розійшлися. Він обіцяв винести їхнє питання на сесію, але чомусь цього не зробив. Пообіцяв на сесії, що зробить це, коли вони напишуть статут. Люди відчули себе обманутими. А от що буде далі – можна лише здогадуватися.

Репортер