На Прикарпатті дітей годують невідомо чим, чиновники лише розводять руками

news-image: На Прикарпатті дітей годують невідомо чим, чиновники лише розводять руками
Держкомітет статистики минулого року визначив Прикарпаття у списку регіонів, де серед мешканців лідирують інфекційні хвороби. Чи покращиться статистика цього року, особливо серед дітей? Адже у школах області правоохоронці знаходять неякісні продукти. А поки наших дітей годують невідомо чим, чиновники лише розводять руками.

Звідки м’ясо?


Почнемо з сухих офіційних повідомлень і цифр.

На Прикарпатті є майже 300 тисяч неповнолітніх, і більшість з них відвідує навчальні заклади. Їхнім харчуванням у школах і дитячих садочках займаються чиновники на місцях. І, як кажуть у прес-службі обласної прокуратури, роблять це не завжди якісно.

У лютому цього року прокуратура Галицького району з’ясувала, що у деяких школах дітей годували м’ясом невідомого походження. Як каже прокурор району Ігор Стефанишин, у заклади освіти постачали м’ясо без необхідних сертифікатів якості. А отже зараз неможливо навіть встановити, якого воно було походження.

Чи варто згадувати про те, що невідоме м’ясо – надзвичайно небезпечний продукт? Адже у ньому може бути інфекційний збудник штибу кишкової палички чи сальмонели… Але ці порушення були не єдиними. З’ясувалося, що один кілограм того невідомого м’яса кош­тував бюджету аж 70 грн. Сьогодні навіть у супермаркеті можна купити дешевше. Відтак право­охоронці розпочали кримінальне провадження за фактом розтрати бюджетних коштів службовими особами Галицької РДА.

У травні цього року прокуратура внесла у Єдиний реєстр досудових розслідувань ще одну справу. Чиновникам інкримінують шахрайство. Правоохоронці з’ясували, що протягом кількох тижнів діти шкіл і садків Коломиї замість масла їли спред, який містить 70 % рослинних жирів. Загалом вони мали з’їсти 6000 кг тої продукції. У такий спосіб освітяни міської ради вирішили зекономити – планувалося, що протягом року коломийські діти споживатимуть спред за ціною 42 грн.

Посадовців, кажуть у прокуратурі, навіть не здивувала надто низька ціна, вони не подумали перевірити якість продукту.

«Спред не користується попитом у населення, – каже прокурор Коломийської міськрайонної прокуратури Олег Попик. – Тому в такий спосіб, на здоров’ї наших дітей, підприємці й заробляють».

У прес-службі обласного УМВС кажуть, що вже кілька разів відкривали кримінальне провад­ження проти Івано-Франківського міського управління освіти і науки. Йшла мова про привласнення виділених коштів на прид­бання м’яса та продуктів птиці шляхом закупівлі за цінами вищими за середні. Те саме стосується покупки яловичини першої категорії та печінки. Зараз по трьох справах триває досудове розслідування.
 

Підприємці бояться бюджету


У чому справа? Або деякі освітяни – природжені крадії, або вони, оскільки їх таки викривають, займаються не своєю справою. Може, міські та районні управління призначені для того, щоб навчати дітей, а не займатися тендерами на харчі для дітей? До того ж, так було не завжди.

За словами начальника Івано-Франківського міського управління торгівлі Олега Ганчака, до 2006 року працював зовсім інший механізм – у кожному місті та районі закупівлями централізовано займався єдиний тендерний комітет.

У 2006 році прийняли тимчасове положення, яке мало своє функціональне призначення – розподілити обов’язки між розпорядниками коштів. «Потім це тимчасове положення оскаржили у суді, – розповідає Ганчак, – вирішили, що воно не може регулювати механізмом використання державних коштів. Після цього прийняли постійне положення, а у 2010 році – закон, за яким і працюємо».

Отже, закупівлями нині зай­маються комітети конкурсних торгів, а до їх складу входять представники управлінь освіти і науки.

«Коли проводиться тендер закупівлі на харчування, – продов­жує Олег Ганчак, – то запрошуються фахівці із санстанції, щоб вони переглянули документи, подивилися, чи є відповідність. Переможець також обов’язково має бути погоджений із санепідслужбою».

За словами начальника управління торгівлі, нині провести тендер і закупити харчі стало значно складніше. Надто багато інформації треба розміщувати у віснику державних закупівель, а це в кілька разів збільшило роботу: раніше було п’ять документів, а зараз – 12-15.

«У вісник державних закупівель раніше ми направляли тільки оголошення про проведення тендеру і про результати, – продовжує Ганчак. – А нині треба розмістити електронний і паперовий формат: оголошення про проведення, повідомлення про результат, протокол розкриття, звіт про результат, акцепт цінової пропозиції, очікувана ціна, договірна і т. д.».
 

Батьки, не мовчіть!


Кожен підприємець, який хоче постачати харчі у школи чи садочки, може зайти на сайт та ознайомитися з пропозиціями. Тільки от, на жаль, визнає Олег Ганчак, підприємці щось не дуже з цим поспішають.

Його підтримує провідний бухгалтер централізованої бухгалтерії департаменту освіти, науки, сім’ї, молоді та спорту ОДА Андрій Гуменюк. Каже, представники фірм тяжко йдуть на підписання договорів. Причина – щоб вийти на тендерну закупівлю, треба зробити об’ємну роботу зі збору документації. Та ще й бюджет фінансує проблемно, тому далеко не всіх цікавлять ті тендери.

«Хоча, з іншого боку, я не можу зрозуміти представників приватних підприємців чи товариств – чому вони не виходять на торги? – міркує Гуменюк. – Продукти харчування – це товар, який швидко псується. Нема резону тримати його на складі і думати, яким чином його зберігати. Бо це ж не доставка заліза, яке може і місяць почекати, і довше».

Відтак іноді виникають питання: чи відбудуться торги? Не зав­жди є з кого вибирати. Особливо, якщо хочеш вибрати краще, а його просто нема.

«Критерії оцінки складаються здебільшого з двох чинників, – каже Андрій Гуменюк. – Перше – управління дивиться, з ким працював підприємець, куди постачав, і друге – ціна, для економії бюджету. Коли прийде приватний підприємець, який з’явився на ринку вчора, і подасть заявку разом із м’ясокомбінатом, чию продукцію ви їли з дитинства, то ви, звісно, оберете другого».

За словами Андрія Гуменюка, кілька місяців тому у департамент прийшов лист від голови ОДА Михайла Вишиванюка, а в ньому – пропозиції ввести батьків до тендерних комітетів. Вони відповіли, що батьки не можуть входити до складу комітету з конкурсних торгів, адже там мають бути лише представники організації, яка є розпорядником коштів.

«Ми дали роз’яснення, що батьки напередодні можуть давати голові конкурсних торгів свої пропозиції, – продовжує Гуменюк. – А під час закупівлі члени комітету на них зважають. Крім того, батьки можуть бути присутніми у момент, коли відкриваються пропозиції. Але впливати не можуть».

Такі ж листи департамент адресував у районні та міські управління освіти і науки. Рекомендували робити закупівлі якомога відкритішими та прислухатися до батьківських зауважень.

Отже, тепер слово за батьківською громадою. Бо, виглядає, що ніхто краще за них не зможе подбати, перевірити, застерегти. Зрештою, й нема нікого більш зацікавленого у тому, щоб дітей годували найкращим.

Репортер


Якщо Ви помітили помилку, виділіть її мишкою і натисніть ctrl+Enter
Опубліковано: 06.10.2013 12:50