Василь Скрипничук: Новообрана обласна рада відрізнятиметься від попередньої засиллям людей з грошима
Голова обласної ради «свободівець» Василь Скрипничук в інтерв’ю для газети «Галичина» розкритикував новий закон про вибори, який, як він звернув увагу, не дав можливості багатьом людям мати своїх представників у місцевих радах України.
Зокрема, на Прикарпатті у 21 виборчому окрузі немає депутата. Та все ж він вважає проведення двотурових виборів у великих містах доцільним і справедливим, пише Галичина. Також Василь Скрипничук зробив прогноз щодо конфігурації політичних сил у новообраній обласній раді.
- Як керівник представницького органу влади Прикарпаття, оцініть результати місцевих виборів загалом в Україні і в нашій області зокрема. Чи виправдав себе на практиці новий закон про місцеві вибори?
— Якоїсь великої трагедії чи великих перемог тут немає. Якийсь такий абсолютно середній результат. Єдине, на що можна звернути увагу, — це недосконалість самого закону про вибори. Цей закон спричинився, наприклад, до такої ситуації, що в нашій області у 21 виборчому окрузі немає депутата, а в Львівській — у 22-х. із Рогатинського району в обласній раді немає жодного депутата. Хтось скаже, що це невелика проблема, бо, мовляв, депутат обласної ради повинен представляти всю область. Але це не правда. Депутат повинен передусім представляти тих виборців, які за нього голосували. До речі, я подивився, як за прийняття цього закону голосували народні депутати з нашої області. Довбенко, Князевич, Соловей, Бабій, Насалик, Дирів, Шевченко, Шкварилюк, Тимошенко, Дерев’янко, тобто всі до одного, проголосували за цей недолугий закон.
Новий виборчий закон не виправдав себе на практиці. Свідченням цього є те, що приблизно четверта частина виборців Прикарпаття не має свого депутата в обласній раді. Люди прийшли на виборчі дільниці, проголосували, визначилися з тим, кого б вони хотіли бачити в раді, а його немає серед депутатів. Бо закон дав можливість пройти іншим, які не були першими, але у своїй партії набрали більше у відсотковому відношенні.
А ще цікавим є те, що від 9-ти округів є по два депутати. Є і навіть по три депутати в обласній раді від одного виборчого округу. Це міста Болехів і Яремче. Уявіть собі це у фінансовому плані. Депутат має право надати допомогу для потреб людей, які до нього звертаються. Нині депутатський фонд становить 24 тис. грн., нова рада може затвердити і 50 тисяч. А в нас така велика кількість округів, де нікого нема, але два округи представляють у новій раді аж по три депутати.
Новий закон про вибори не дав можливості багатьом людям мати своїх представників у місцевих радах України. Він потребує істотних змін.
- Яким, на вашу думку, повинен бути новий закон про місцеві вибори?
— Я зробив підрахунки щодо партії «Свобода». Якби це був мажоритарний закон, то ми б перемогли з величезним відривом у майже всіх районах. У місті Івано-Франківську — 14 округів, у всіх перемогли «свободівці». З них нема жодного депутата в чотирьох округах. На виборах мають бути відкриті списки, але не такі, як нині. Якщо відкритий список, то навіщо та перша особа здалася?
Все ж, якщо порівнювати цьогорічні місцеві вибори з попередніми, що відбувалися у 2010 році за режиму Януковича, які відмінності можна виокремити?
— Загалом значних відмінностей немає, хіба що недосконалий виборчий закон. На сході України реанімувала себе Партія регіонів під іншими назвами — наприклад, «Опозиційний блок», «Наш край». Минулих виборів у нашу обласну раду пройшло 13 партій, тепер — 6.
Я зауважив, що на останніх місцевих виборах було значно менше біг-бордів, оскільки вони, схоже, обридли людям.
- Як оцінюєте впроваджені новим законом двотурові вибори мерів у великих містах?
— Звісно, що неправильно, коли людина, яка набрала 15 відсотків, а її опоненти ще менше, стає міським головою. Чільника міста, звичайно, мала б підтримати понад половина тих, які прийшли на вибори. Думаю, що проведення двотурових виборів у великих містах є доцільним, оскільки це більш справедливий підхід.
- У нашій області є чимало прикладів, коли один кандидат став переможцем, наприклад, до міської і районної чи районної і обласної рад. Дехто вважає, що такі кандидати свідомо обманювали своїх виборців, оскільки їм доведеться обирати якусь одну раду. Які ваші міркування з цього приводу?
— Це не зовсім так, оскільки якщо хтось вибере, наприклад, не обласну, а міську чи районну раду, то замість нього пройде наступний за рейтингом кандидат. Хоча, звичайно, оцінка такої ситуації неоднозначна. Але ж і закон про місцеві вибори не досконалий.
- Яка ваша оцінка новообраної обласної ради? Чим вона відрізнятиметься від попередньої?
— Новообрана обласна рада відрізнятиметься від попередньої засиллям бізнесменів і людей з грошима. Я проаналізував попередній список депутатів обласної ради. Кажу «попередній» тому, бо ще хтось може піти в міську або в районну раду, люди визначаються. Але найперше враження про склад обласної ради — це засилля багатих людей.
- Чи буде нова рада ефективною у своїй роботі?
— Це залежатиме від конфігурації політичних сил. У минулому скликанні ми не мали коаліції. Це було ситуативне голосування на основі попередніх домовленостей. Я аналізував, що тепер може бути максимум п’ять конфігурацій цих коаліцій. Для більшості потрібно 43 депутати, тобто у коаліції може бути від 43 осіб і більше. Це залежатиме від того, хто з ким і проти кого буде дружити у цьому плані. Будь-яка політична сила може не піти в цю коаліцію. Це означатиме, що всі інші оголошують про створення коаліції, беруть на себе відповідальність, а ті, хто в опозиції, почнуть розказувати, що все робиться неправильно, як це завжди було й, очевидно, буде і тепер. Я не беру жодної участі в будь-яких переговорах з цього приводу. Є для цього лідери обласних організацій політичних сил і перші особи в партійних списках.
- З огляду на те, що жодна партія не отримала монополії на владу в нашій обласній раді, яким бачите можливий формат коаліції? Чи буде вона за своїм складом подібною до парламентської більшості?
— Я не бачу тут взагалі коаліції як такої, тому що до ради ввійшли дуже різні політичні сили і різні люди. Наприклад, «Свобода» не може бути в коаліції з Блоком Петра Порошенка «Солідарність», доки «свободівці» сидять у тюрмі. Є спільна заява «Батьківщини» і «Свободи» про співпрацю у місцевих радах. Але в обласну раду пройшло 18 «батьківщинівців» і 16 «свободівців». Це разом 34 голоси. Ще треба одну або дві структури долучити і можна говорити про те, що це може бути коаліція. Нині переговори ведуть на різних рівнях починаючи від Києва і закінчуючи івано-Франківськом. Найближчими днями все стане відомо.
У нашій області відбулися перші місцеві вибори в трьох об’єднаних територіальних громадах — Печеніжинській, Верхнянській і Старобогородчанській. Як ви вважаєте, чи поліпшиться істотно життя їхніх громад з огляду на новий формат?
— Спочатку про децентралізацію. В Україні поняття «децентралізація» вперше згадано в Конституції Української Народної Республіки від 29 квітня 1918 року. В ній зазначалося, що «не порушуючи єдиної своєї влади, УНР надає своїм землям, волостям і громадам права широкого самоврядування, дотримуючись принципу децентралізації».
Українські можновладці останнім часом полюбляють балакати про «децентралізаційну реформу» або «реформу з децентралізації». Вживання цих штучних термінів є категорично неправильним і цілковито неприйнятним не тільки для більш-менш грамотного фахівця у галузі права чи державного управління, а й для кожної освіченої особи взагалі. Це пояснюється тим, що децентралізація — це процес перерозподілу або диспергування функцій, повноважень, людей або речей від центрального управління.
Отже, процес децентралізації може бути тільки складовою частиною реформи, одним із її заходів. Адже реформа (лат. reform — «перетворюю», «змінюю») — це комплекс заходів, яким запроваджуються такі нові умови діяльності в сфері суспільних відносин, які не змінюють основ (перш за все економічних) системи суспільних відносин, але приводять до викорінення негативних суспільних явищ, які за попередніх умов народилися й розквітли. Новий стан вводиться законодавчим шляхом. Процес реформування суспільства або окремої його сфери здійснює влада за умови неможливості при наявному стані суспільства мати позитивний розвиток країни або сфери суспільної діяльності.
Децентралізація влади охоплює як політичну, так і адміністративну сторони. Децентралізація може бути територіальною — переміщення влади від центрального міста на інші території, і може бути функціональною — шляхом передання повноважень на прийняття рішень з головного органу будь-якої галузі уряду до чиновників нижчих рівнів. Цей процес було названо «новим державним управлінням», який був описаний як децентралізація, предметне управління, конкуренція урядової і місцевої координації. Це система управління, за якої частина функцій центральної влади переходить до місцевих органів самоуправління; це скасування або послаблення централізації.
Збільшення державних витрат, низькі економічні показники і зростання впливу ідей вільного ринку переконали уряди децентралізувати свою діяльність, щоб укласти угоди з приватними фірмами, що працюють на ринку, і повністю приватизувати виконання деяких послуг.
Таким чином, видається доволі сумнівним вживання словосполучень «децентралізаційна реформа» або «реформа з децентралізації». Звідси можна зробити висновок про відносну політичну і правову грамотність наших можновладців і тих, хто їм прислуговує. Найбільше би тут пасували слова з Біблії: «Отче, прости їм, бо не відають, що творять». (Євангеліє від Луки, 23, 34).
А тепер, повертаючись до вашого запитання, хочу сказати, що уже після виборів від одного з голів об’єднаних громад я отримав листа про те, що йому потрібно 120 тис. грн. для того, щоб він закінчив політичний сезон. З цього факту можна зробити невтішний висновок, що щось пішло не так. Отож ми маємо об’єднану громаду, яку очолює голова, і депутатів, котрі пропорційно представляють населені пункти, що до неї належать. Але виборів старост не проведено. Що робити з сільським головою, якого вже не обрано, хто його розрахує? Голова об’єднаної громади? На якій підставі? Що він напише в трудовій книжці? Хто буде розраховувати секретарів, землевпорядників, чи куди вони перейдуть? Старост нема, сільських голів нема, секретарів нема. Треба було про все це подумати заздалегідь. На законодавчому рівні чимало питань щодо об’єднання громад не врегульовано, тому виникатимуть проблеми.
- Деякі експерти називають низьку явку виборців однією з несподіванок цьогорічної виборчої кампанії. Чому, на вашу думку, приблизно 15 млн. громадян, які мають право голосу, не прийшли на виборчі дільниці?
— Тут є декілька причин. Перша полягає в тому, що ми передусім чомусь дуже любимо обирати найвище керівництво, тобто Верховну Раду. Чимало людей вважає, що місцеві ради майже нічого не можуть зробити, хоча це неправда. Люди розчаровані, що немає видимих змін. Також об’єднання громад не сприяло тому, щоб люди прийшли на вибори. Бо там об’єднали, там забули об’єднати. Скажімо, щодо Бурштинської ОТГ не завершено об’єднавчих процесів, бо парламент ще не спромігся схвалити зміни меж районів, чого вимагає закон. Все це можна було зробити, належно прописати в законі. Це друга причина. А третя полягає в тому, що люди не довіряють місцевій представницькій владі, бо не бачать наразі реальних результатів її роботи, хоча вони в окремих радах є, зокрема це стосується обласної ради.
До речі, я проаналізував, хто кандидував під час останніх виборів у ради Прикарпаття. Тих, які найбільше критикували владу за останні два роки від початку Майдану, майже не було у виборчих списках. А якщо й були, то залишилися далеко за межами рад. Чому? Тому що їх ніхто не знає. Одне — прийти до нас і на сесії щось говорити біля мікрофона. Але цього замало. Треба йти до людей. На жаль, молоді громадські і політичні сили цього не зрозуміли. Це ще одна причина.
І ще — відсутність у багатьох претендентів на мандати фінансового ресурсу — як партійного, так і особистого — для того, щоб профінансувати свою виборчу кампанію. Ця виборча кампанія була набагато біднішою, ніж у 2010 році. Люди були непоінформовані щодо кандидатів у своїх округах.
Також новий виборчий закон дуже заплутаний і незрозумілий — перший кандидат, кандидат на окрузі і ще купа списків. Це дезорієнтувало виборців. Наприклад, хтось хотів голосувати за першого кандидата, а кандидат до міської, районної чи обласної ради по конкретному округу був неприйнятним, або навпаки.
- Як ви оцінюєте вибори міського голови Івано-Франківська?
— Позитивно. Те, що мало статися, сталося. Івано-Франківськ передусім — це прогресивне українське місто. Тут живуть порядні люди, патріоти свого міста і своєї держави. Відрадно, що іванофранківці обирають націоналістів.
- Подейкують, що з огляду на реалізацію реформи місцевого самоврядування наступні місцеві вибори відбудуться через два роки після внесення змін до Конституції. Чи доцільно це?
— Якщо буде прийнято зміни до Конституції і процес децентралізації справді розпочне діяти, тобто будуть ліквідовані державні адміністрації, створені виконавчі структури у всіх без винятку радах області, то вибори доцільні. Якщо цього року буде схвалено зміни до Конституції, то вже наступного триватиме підготовка до передачі влади на місця.
