Голова міської ради батьківського самоврядування Івано-Франківська Петро Хмельовський: «Школи перетворилися на «бабусин заповідник»

news-image: Голова міської ради батьківського самоврядування Івано-Франківська Петро Хмельовський: «Школи перетворилися на «бабусин заповідник»
Є проблеми, які не прийнято виносити зі шкіл – ні на батьківські збори, ні, тим більше, на загальне обговорення. І не так честь мундира директора чи вчителя в цьому випадку має значення, як небажання освітянської влади та чиновників від освіти змінювати систему.

Вона укладена так, що батьки систематично витрясають гаманці і фактично утримують навчальні заклади, а також забезпечують хліб із маслом для когорти вибраних учителів. І разом із тим у більшості випадків залишаються завгоспами в директорів. Чи такої школи для своїх дітей ми хотіли? Шукаємо відповідь разом із Петром Хмельовським, головою Міської ради батьківського самоврядування Івано-Франківська, головою Піклувальної ради ЗОШ №23. Шукаємо в інтересах дітей.

- Зараз шкільні нововведення - питання номер один для школяриків і їхніх батьків. От ввели з другого класу предмет «Сходинки до інформатики», а з п’ятого – власне інформатику. Але технічно новацію не підкріпили – комп’ютерів для занять немає. Натомість батькам п’ятикласників і другокласників пропонують скластися на комп’ютерні класи – по одному на паралель. Це означає - зібрати, як мінімум, 40 тисяч гривень. Виходить по 250-300 гривень на учня…

Ці новації – біда для шкіл. То й так була біда, бо були один-два комп’ютерні класи на школу. Зрозуміло, що перед введенням нових предметів держава повинна була закупити комп’ютери в школи – потрібно 5-6 комп’ютерних класів у кожну. Коли ж наші школи їх отримають – невідомо. І виходить, що ці заняття або профанація і їх треба відміняти, або треба купувати комп’ютери. Ми на батьківському комітеті у школі №23 обговорювали питання, що додатково треба здавати якісь кошти, щоби діти могли вчитися…

- У нашій школі вказівка придбати комп’ютерний клас надійшла від дирекції. І що тепер батькам робити?

Думаю, що держава наших дітей під цю навчальну програму комп’ютерами не забезпечить. Тому треба шукати або спонсорську допомогу, або інші варіанти.  У нашій школі до вирішення складних проблем підключаємо грантові програми, беремо участь в освітніх проектах, де передбачене співфінансування. Так вирішуємо багато проблем. Реалізували за спільного фінансування, коли батьківська громада виділяла гроші частково, вже сім проектів для школи. Стосовно комп’ютерних класів, то в кінці жовтня винесемо це питання на загальношкільну батьківську конференцію – там приймемо остаточне рішення.

Стосовно директорської вказівки, то дирекція має право ініціювати, пропонувати, звертатися з проханням, але не має права вимагати збору коштів. Бо законами, які регулюють освітню галузь в нашій країні, збирання коштів не передбачено.

- На якій підставі тоді щомісяця збирають кошти? З якого дива справляють внески при вступі в школу?

Є пакет документів Міносвіти, які запроваджують батьківське самоврядування і дають право батькам ставити питання про добровільну матеріальну допомогу школі. Тобто в школі може діяти батьківська благодійна організація – у формі Піклувальної ради. У Франківську такі організації є фактично в кожній школі – створювалися в процесі участі шкіл в Програмі ПРООН, коли йшлося про покращення матеріальної бази закладів.

- Узаконені платежі під грифом добровільних внесків?

Не зовсім. Батьківське самоврядування в школі має мати вагу, а для цього воно мусить бути підкріплене коштами. Інакше є формальним. Наприклад, у школі №23 найвищий орган батьківського самоврядування – загальні збори, проходять на початку кожного навчального року. Участь у них беруть голови та члени батьківських комітетів класів. Збори обирають президію та голову Піклувальної ради школи. Піклувальна рада має повноваження приймати рішення в час між зборами. Але що саме буде зроблено в школі, які ресурси для цього мають бути залучені, який батьківський внесок потрібний, визначають загальні збори.

- Іншими словами, на зборах визначають, скільки грошей треба здати на школу і на клас? 

Рішення про єдиний одноразовий фіксований добровільний внесок на загальношкільні потреби приймають збори – шляхом голосування. У нас в школі він складає 10-12 грн. на місяць. Але частина батьків, посилаючись на те, що ця пожертва добровільна, не платять. У нашій організації всі кошти зараховуються на рахунок і витрачаються тільки за рішенням президії Піклувальної ради – по перерахунку. Таким чином ми документально підтверджуємо кожен свій крок. Наголошую: одноосібно розпоряджатися благодійними батьківськими коштами не має права ні голова Піклувальної ради, ні голова батьківського комітету класу. Також практикуємо звільняти батьківські комітети класів від загальношкільного внеску, якщо батьки власними силами проводять капітальний ремонт.

- Навіщо ускладнювати самоврядування, обираючи президію Піклувальної ради?

Це потрібно, щоби всі рішення, які приймають в школі батьки, були узгоджені з керівництвом навчального закладу. До президії входять представники дирекції. І на всіх її засіданнях обов’язково присутній директор школи. Наприклад, ми ініціювали – робимо це щороку - перевірку харчування дітей у школі. Попередньо анкетуємо дітей і батьків, з’ясовуємо, чи смачно, чи якісно, чи калорійно. І зразу, якщо у нас виникають питання, звертаємося до завідувача їдальні.  Обговорюємо зауваження в присутності керівництва школи. Таким чином, дирекція враховує думку і позицію батьків, а батьки уникають конфліктів із дирекцією.

- Ви вже ініціювали перевірку харчування учнів?

Будь-хто з батьків може включитися у процес перевірки - для цього слід замовити обід у шкільній їдальні. Ми будемо перевіряти не тільки вихід, але й прихід продуктів. Дивитися, хто і що привозить, за якою ціною. Якщо сьогодні привезли якісне масло за доброю ціною, то це ще не означає, що воно завтра потрапить дітям на стіл. Ці фактори ми завжди беремо до уваги і не кажемо, хто саме буде перевіряти. І тому в нашій їдальні добре готують.

- А що, серед батьків є фахівці-дегустатори?

Ми наголошуємо, щоби батьки брали на пробу ті продукти, якість яких може бути сумнівною. Наприклад, відбивна – вона точно з м’яса. А от котлета – не завжди. Під питанням можуть бути й сирники та інші комбіновані страви. Кожна мама може майже безпомилково визначити, чи є у котлеті 100 грамів. А на смак - скільки там хліба, чи є соя, манка. Я, скажімо, визначаю кількість м’яса вже коли розрізаю котлету… Наголошую батькам: не чекайте, що будуть пробу знімати лише члени президії. У нас всіх діти в школі вчаться, і кожен має бути зацікавлений у тому, щоби вони їли якісну і смачну їжу.

- А якщо в школу постачають неякісні продукти?

Тоді в їдальні мають скласти акт і повернути такі продукти. Я вважаю так: той, хто на роботі, завжди домовиться із перевіряльником. Перевіряльник завжди домовиться із виробником. Але батько чи мама ніколи не будуть ні з ким домовлятися. Тому найкращий контролер у школі не міліція, не прокуратура, не санстанція, а батьки. Ми хочемо, щоби наші діти отримували якісне і калорійне харчування і були здоровими.

- Чим можна нагодувати школяра на ті п’ять гривень, які передбачила держава?

Чесно: це може бути зупка на воді, якісь оладки, чай. Державне харчування за таку вартість потребує перегляду і скасування. Багато дітей таку їжу просто не їдять. Можливо, було би краще, щоби частина батьків відмовилася від харчування за державний кошт. Ці гроші могли би допомогти краще годувати дітей соціальних категорій. Особливо це важливо для неелітних шкіл. 

- Елітні школи у Франківську: це які?

До цієї категорії, як правило, відносять гімназії і ліцеї. Ті навчальні заклади, відбір у які здійснюється на конкурсній основі. Тобто дитина повинна мати відповідну підготовку і батьки мають фінансово підтримати питання вступу. В елітні школи здебільшого потрапляють діти з тих родин, де батьки можуть забезпечити своїй дитині додаткове навчання з репетитором.

- Але ж є інші школи, які попросту «надувають» свій престиж і самі себе проголошують елітними. Знайомі батьки розповіли, що цього року в одну зі шкіл з поглибленим вивченням англійської мови за вступ платилося 500 доларів. Як ви ставитеся до неофіційного рейтингу шкіл у Франківську?

Як батько двох школярів, знаю, що такий рейтинг є. У нас місто маленьке, всі про всіх усе знають. Щоби позбутися такого явища, його треба викривати. А ще треба, щоби всі директори шкіл були на контракті, а не в кріслі до пенсійного віку.  

Сьогодні держава фінансує школі тільки зарплату працівників і комунальні послуги. Все інше оплачується з кишені батьків. Якщо ми теж фінансуємо школу, то маємо право впливати не тільки на матеріальну базу. Тобто в ситуації із продовженням контракту директора батьківський голос мав би також братися до уваги. За станом речей, батьки мали би впливати і на кадрову політику у сфері освіти...

- Але ж це невигідно як директорам шкіл, так і чиновникам від освіти. Знаємо, наприклад, що сьогодні директори монопольно володіють правом прийому вчителів на роботу. А вже з ними про особливі випадки домовляється управління освіти…

Про це знають усі. Зате ніхто не розуміє, на яких підставах учителів беруть на роботу. Але ж це має бути гласно і відкрито. Наприклад, на сайті управління освіти мали би «світитися» штатні розписи кожної зі шкіл, вакансії. А у нас директор ділить ставку на половини чи на чверті, бо впихають тих, кого треба або з кого можна щось взяти. Про це вчителі говорять. Виходить, що вчителі передпенсійного чи й пенсійного віку мають ставку чи й півтора, а молоді вчителі – по чверті, по кілька уроків чи посаду вихователя. І ось тут треба говорити про загальне старіння школи. За статистикою, середній вік вчителя – 45 років. Статистика - то ще та наука: якщо одному вчителю 60, а другому 30 років, то який буде середній вік? Проблема в тому, що немає притоку молодих кадрів у школу.

- Таку ситуацію реально змінити на місцевому рівні?

У школу має прийти молоде покоління вчителів. Обов’язково має прийти чоловік. З точки зору користі для дітей, українська школа має триматися на відданому своїй справі вчителю. Особливо молодий вчитель потрібен хлопчикам. У нас школа перетворилася на, вибачте за відвертість, «бабусин заповідник». А нам потрібні мужні молоді вчителі, які можуть виховувати на особистому прикладі, за якими діти будуть тягнутися.

- Для таких у школі немає заохочень. Та й узагалі фах вчителя не є престижним.

Ця проблема «росте» ще з університетів. У вузах на педагогічні спеціальності не відбирають найкращих, талановитих, креативних випускників шкіл. А це має бути саме такий кастинг. Плюс рівень знань та інтелекту і 150% впевненість, що він хоче і буде працювати в школі. В школу мають іти не за знайомством, а за талантом. Поки ми не запровадимо відкритий конкурс прийняття на роботу в школи, ми нічого не змінимо. Саме на місцевому рівні.

- А як позбутися ситуації, коли вчителі спонукають батьків замовляти їх послуги в якості репетиторів? Відомо, що є школи, де вчителі проводять заняття після уроків – за плату…

Проблема є - в якихось школах вона виявляється більшою мірою, в якихось - меншою. Про неї всі знають, але позбутися її сьогодні неможливо. По-перше, через низьку зарплату вчителів. По-друге, через відсутність гласності. Батьки повинні піднімати ці питання, щоби вчителі не заганяли дитину спеціально на репетиторство, занижуючи їй оцінку на уроці. Але, на превеликий жаль, найбільшими корупціонерами в освіті є саме батьки. Вони несуть, пропонують, провокують. Поки батьки не зрозуміють, що таким чином знищують освіту і псують своїх дітей, нічого не зміниться.

- Батьківське самоврядування мало би впливати на таку «роботу» частини батьків із учителями?

Якщо батьки справді організовані в батьківські ради і комітети, то повинні ці речі проговорювати. З власного досвіду знаю, коли ми в школі почали обговорювати репетиторство, то таких випадків одразу стало значно менше. Вчителі – люди, вони не хочуть, щоби їх «носили в зубах». Тому не можна мовчати, треба ці теми піднімати перед дирекцією і перед управлінням освіти. Тільки батьки можуть поставити на місце вчителів і «дати по руках» комусь з-поміж себе.

- Тобто батькам час реально брати владу в школах у свої руки?

Правильно так: це спільне питання батьків і дирекції школи. Треба сідати і відверто говорити про гострі проблеми. Ми так і  робимо, і бачимо, що це змінює ситуацію. І так би мало бути в кожній школі – нічого не треба «загортати в папірчики» хоча б тому, що це впливає на наших дітей.

- Чому батьківське самоврядування міста не ініціює сайт, на якому можна було би створити офіційний рейтинг шкіл, де можна було б залишити відгук про вчителів і різні шкільні випадки, звідки можна було б дізнаватися про можливості і вирішення проблем?

Передовсім на сайті управління освіти має бути опублікований рейтинг шкіл, якісний і кількісний склад педагогічних колективів, список директорів і їхній рейтинг, відкриті вакансії в школах, умови і організація харчування, опис матеріально-технічної бази навчальних закладів. Усе це має бути відкрито громаді, яка утримує міські навчальні заклади і платить зарплату управлінню освіти.

Ми, в свою чергу, будемо ініціювати створення сайту загальноміського батьківського самоврядування, відкритого для спілкування батьків. Щоби кожен міг звернутися з проблемою або поставити запитання і отримати відповідь. Будемо робити це на загальноміському батьківському форумі, що пройде в кінці жовтня – на початку листопада. Хотілося би, щоби до цих процесів долучилися міський голова та депутати міськради. Бо тільки громада може щось рухати і змінювати. Голос кожного з батьків у цьому сенсі є вирішальним. Тому що ми всі – батьки, безпосередні учасники освітнього процесу. Варто усвідомити свою силу і свої можливості і використовувати їх.

Розмовляла Наталія КУШНІРЕНКО, "Галицький кореспондент"


Якщо Ви помітили помилку, виділіть її мишкою і натисніть ctrl+Enter
Опубліковано: 09.10.2013 14:02