Чверть століття новітній українській державі. Відомі прикарпатці про здобутки та втрати

Сьогодні Україна святкує визначну дату - 25-ту річниця з Дня проголошення незалежності. За ці чверть століття українцям довелось пережити не один складний період та не одне випробування.

Революція на граніті, проголошення незалежності, буремні 90-ті, помаранчева революція, прихід до влади Януковича та партії регіонів. А далі найкривавіші події новітньої української історії - Революція гідності, що завершилась сотнею смертей, окупація Криму та війна на сході, що вже два роки забирає життя найкращих синів і дочок України. 

Що ж ми здобули за ці 25 років, а що втратили кореспондент Бліц-Інфо запитував у відомих прикарпатців. 

 Олександр Сич, голова обласної ради: 

За ці 25 років здобули фундаментальні основи української держави, бо час працював на нас. Ми хоч і з боями, дуже поволі, але позбувались тих уз, які зв’язували нашу країну із Росією. Ми вчились жити у державі. Це дуже важливо, бо в українському суспільстві є таке явище, яке я називаю «синдромом української держави». Адже протягом багатьох століть українці не мали держави і кожна окупаційна влада – чи російська, чи угорська, чи румунська, чи польська, чи німецька сприймалась як чужа. І от протягом 25 років українці не позбулись синдрому чужої влади. Ми вчимося жити в державі. Час працює на нас, у будь-якому сенсі. Ми вдосконалюємо свої державні системи, вдосконалюємо саме суспільство і звикаємо жити державним життя. Водночас, час ми також і втратили. Весь час ми блукали манівцями, весь час вищий державний провід очолювали не ті люди, які хотіли розбудовувати національну державу цивілізованого зразка. Це були посткомуністичні діячі, або відверто проросійські діячі, або Ющенко, який скоріше був ліберальним політиком, що орієнтувався на захід, не думаючи  як адаптувати це до наших реалій. Недаремно за цей час у нас відбулось три революції. І всі три були незавершені, бо кожна з них – це вияв незадоволення українців тим способом життя, яке в нас є. Це намагання все таки зреалізувати ті мрії, які на початку 90-х років були в умах українців. Очевидно, що такі революції назріватимуть у нас до того часу, аж поки ми не доб’ємося, щоб наша держава була сильна, внутрішньо-впорядкована і базована на засадах національної і соціальної справедливості.

Війна, яка сьогодні нас спіткала, з однієї сторони - це логічне явище, бо, як правило, кожна успішна національна революція супроводжуєшся військовою інтервенцією сусідньої держави, яка не хоче допустити зміни влади у цій державі. От Росія не хотіла відпускати нас від своїх лабет, Росія ходила навколо нас як кіт навколо сала всі ці роки незалежності, намагаючись політичним шляхом повернути нас у русло своєї імперської політики. Коли зрозуміли, що їм це не вдається пішли на нас війною . Звичайно, це мінус. Це смерті, падіння економіки, напруження в суспільстві і так далі. Але війна дає і свої плюси, тому що суспільство прозріває і розуміє, хто така Росія. І розуміє, що нам треба будувати власне національне життя, не озираючись на російські зразки.

 Михайло Мулик, голова станиці Галицького братства вояків УД УНА "Галичина":

Найбільшим здобутком є те, що молодь прозріла під час Майдану. Ми зрозуміли, що герої не ті, хто у вишитій сорочці і ті, що кричить "Слава Україні", а ті хто залишають сім'ю та дітей і йдуть на війну, щоб захистити нашу землю від проклятого ворога. У боротьбі за Незалежність загинуло близько 7 тисяч дивізійників, а зараз вже більше 10 тисяч хлопців поклали свої голови, щоб захистити нашу самостійність. Я думаю, що через 4-5 років, коли ми переможемо, Україна буде багатшою за інші країни Європи. 

 Руслан Марцінків, міський голова Івано-Франківська: 

Найбільшим здобутком є сама Незалежність. Трагічні події Майдану та АТО змінили наше бачення незалежності. Ми усвідомили, що вона не просто нам дана якимось підписом, пізнали її серцем. Особливо це стосується центральної і східної України.  А найбільшою втратою, на мою думку, є втрата Сходу у культурному і національному значенні. І сталося це, бо протягом 25 років ми не культивували українські цінності на сході Україні. Ми не вкладали в українську мову, культуру, церкву і як наслідок маємо втрату територій і війну. Це певний урок на майбутнє. 

  Тарас Шпук, голова ГС «Івано-Франківська обласна асоціація учасників та ветеранів АТО»: 

Найбільшим здобутком, на мою думку є те, що 25 років тому ми здобули державу. Ту державу, за яку боролися століттями наші діди і прадіди. Державу в якій народилося нове покоління українців, які зараз воюють на сході проти загарбників. Проте війни можна було б уникнути, якби ми за роки незалежності не втратили націю. Ми не розуміли, що століття під тиском москалів настільки змінили українців на сході і "совок" з їхніх голів сам по собі не вийде. І замість того, щоб поширювати українську мову, культуру і традиції на Донбасі, наші високопосадовці ділили владу між собою. Тим не менш сподіваюся, що війна на Донбасі допоможе народу отямитись від ілюзій, що хтось все зробить за нас, об'єднатись і вигнати окупантів з рідної землі. 

 Оксана Савчук, секретар Івано-Франківської міської ради:

Насправді ми здобули те, що дуже багато людей гордяться тим що вони українці і в них є синьо-жовтий прапор. Я помітила, що дуже багато людей в своїх домівках вивісили прапор. За останні 25 років, особливо наші батьки, втратили надію. Дуже сумно, адже моя бабуся мріяла, щоб моїй мамі жилося краще, моя мама відповідно мріє, щоб мені жилося краще, а я вже би хотіла щоб моя дитина в жила хорошій європейській країні. Якщо кожен з нас усвідомить, що чи частина держави і ніхто за нас нашу роботу не зробить і всі ми разом можемо зробити нашу державу сильною  - то тоді нас та наших дітей чекає гарне, світле майбутнє, а для цього нам треба об’єднатися та працювати разом.

  Дмитро Міхалець, начальник патрульної поліції Івано-Франківська:

За цей час ми втратили багатьох відданих, чесних молодих людей і взагалі громадян на Сході. Це жахливо, що ми допустили до такого. В той же час ми здобули волю, свободу, незалежну думку. Такі речі, яких до 1991 року не було. Я впевнений, що у майбутньому нас чекає тільки прогрес, тому що з такими людьми, які люблять свою державу інакше бути не може. Ми набудемо стабільності, впевненості і скоро будемо на рівні з розвинутими країнами світу.

  Василь Гладій, заступник голови Івано-Франківської облради:

Найважливішим досягненням є те, що за 25 років незалежності ми зрозуміли одну важливу річ, що за свою свободу потрібно боротися. Вірю, що у майбутньому це принесе свої позитивні результати. Найважливіше, що втратили - це час. Бо ми не змогли за 25 років сформувати українську націю в повному розумінні цього слова. Якби ми це зробили, то змогли б уникнути війни на Донбасі та окупації Криму.  Я вірю, що у майбутньому Україна буде успішною, розвинутою державою, яка буде розраховувати на власні сили. Але щоб бути сильними ми повинні мати сильну армію, економіку, освіту.

  Наталія Чаплинська, психолог, депутат обласної ради, співкоординаторка Центру допомоги учасникам АТО: 

Ми здобули все таки незалежну Україну, здобули те, що змінюється свідомість та психологія українців. Ми живемо в тяжкий час, адже втратили Крим, частину території. З точки психології можу сказати – не все так зле в нашому домі, адже у багатьох тих, хто скептично відносився до України та українства змінилася свідомість. Є люди, які перестали думати як раби, відчули себе вільними та перестали думати з категорії старшого брата. Я зустріла не одну людину саме з такими поглядами і це непевне найголовніше, адже ми стали зрілими, достойними громадянами своєї держави. Багато наших заробітчан зараз з гордістю говорять, що вони українці та ставлять за мету повернутися на батьківщину.

25 років – великий рубіж. Найцікавішим є те, що ми маємо нове покоління, яке виросло в незалежній Україні і вони навіть не знають, що таке Радянський союз. Це означає, що вони – вільна нація. З часом вільних стає все більше і ми стаємо сильнішими. Не все вимірюється грошима, а вимірюється духом нашого народу, української нації.

  Степан Волковецький, народний депутат України І та ІІ скликань, голова обласного об’єднання «Просвіта»:

Найперше - ми здобули свободу та незалежність. Здобули те, чого не було протягом багатьох століть і це було найбільшою проблемою усього народу – бездержавність. Якщо говорити про 25-річницю, яку ми відзначаємо завтра, то хочу підкреслити те, що починаючи з держави Данила Галицького, а це майже сім століть такого тривалого відрізку часу існування незалежної української держави ще не було. Це особлива та знаменна дата. Успіхами є прийняття Конституції. Хоча є проблема з її виконанням, це зміна ментальності українського народу і підходу. Водночас проблемою є те, що частина олігархічної влади керується клановими, олігархічними інтересами, та розглядають владу, як спосіб власного збагачення, а не служінню народу. 

 Сергій Сивачук, активіст, керівник обласного осередку цивільного полку «Азов»:

На зорі української незалежності у нас було більше шансів здобути більш глобальніші, більш основоположні речі, які б послужили розбудові української держави. Ще на початку 90-х років ми могли скористатися шансом, щоб Україна не стояла на порозі війни, яка триває вже два роки. Ці 25 років  – шанс втрачених можливостей. Безперечно можна сказати, що українська держава існує і слава Богу, але тоді були всі передумови для того, щоб сьогодні це буда одна з держав-лідерів не тільки в Європі, а й у світі. Одним з таких втрачених можливостей та шансів є відмова України від ядерного статусу. Немає зараз у нас якоїсь більш-менш потужної економіки, хоча промисловість наша незважаючи на 25 років стагнації досі володіє великим потенціалом.

Що чекає нас попереду прогнозувати складно, але хочеться вірити в те, що наші люди є працьовитими та далеко не дурними врешті-решт почнуть самі дбати про свою країну, а не перекладати це на політиків чи когось іншого. Кожний громадянин України має бути будівничим своєї країни, свого добробуту і незалежності. Слабкість України, яка є зараз, провокує на агресію з боку наших сусідів. Адже, одні сусіди нас бачать просто як жертву, інші бачать в Україні сировинну базу, поле для реалізації своїх бізнесових проектів і так далі. Хотілося б, щоб Україна належала українцям, які б дбали про неї і мислили стратегічно. 

 Наталя Перцович, волонтер, голова ГО "Майбутнє Прикарпаття":

Наша незалежність була досить умовною. Отримавши незалежність від Радянського Союзу через його розкол, наша держава не отримала повної незалежності від Москви. Москва двадцять з лишнім років намагалась диктувати нам свої умови, втручалась в наші економічні і політичні справи. Через своїх агентів нищила всі військові частини і об'єкти, адже готувався напад і ми мали бути неготові і небоєздатні. Інформаційна війна і професійна пропаганда нищили свідомість українців. Важко здобути волю від окупації мозку. Важко позбутись ворога на території України, якщо ворог сидить іноді всередині нас. Звичайно, не все так сумно, ми зараз перебуваємо в стані становлення повної Незалежності, проходимо етап формування нової Нації. Як не прикро, але цей процес фізично не може відбутись без жертв і крові. Та не всі розуміють багато речей - щоб закінчилась війна і ми стали незалежними, потрібно кожному пересічному віддати жертву у вигляді зміни самого себе. Я ніколи не любила пафосу урочистих вишиваних святкувань Дня незалежності. Не любила гучних, але нещирих виступів зі сцен. Бо люди, які там впродовж багатьох років там виступають, мали завжди багато можливостей і шансів переходити від слів до діла. І теперішній етап встановлення нашої Незалежності чітко показав сутність кожного. Звісно, треба святкувати, треба проводити парад, адже кожного року він буде іншим. Адже в параді цього року беруть участі ті, хто справді знає ціну Незалежності — ветерани АТО. І всьому світу треба демонструвати нашу нову Українську Армію, нашу міць і силу.

Що нас чекає? Зміцнення і оновлення. Я в нього вірю. Скільки разів хотіли знищити нашу мову? Але вона є. Скільки разів хотіли знищити нас? Але ми існуємо. З усіма своїми недоліками і правильними самобутніми рисами. Ми — Є. І буде інша дата святкування Незалежності, Перемоги. І буде інша нова вишивана і сильна Україна. Адже не все продається і купується. Я вірю в Перемогу добра над злом! І в Незалежність справжню!