Громада прикарпатського села погрожує перекрити дорогу через дії місцевої агрофірми


У селі Будилові на Снятинщині, що розкинулося на лівобережжі ріки Пруту поруч з райцентром, поселилися неспокій і збурення: громада упродовж тривалого часу не може вирівняти відносини з керівництвом місцевої агрофірми з вирощування великої рогатої худоби.

Понад 40 будилівців у розпачі підписалися під листом-зверненням до газети «Галичини» і просять допомоги. Люди у відчаї, зневірені і попереджають про можливе перекриття дороги, якщо їх не почують. А причина напруги банальна — силосна яма, яку без погодження з громадою  підприємці ТзОВ «Агропромислова фірма «Родник плюс» заклали у дворі ферми серед села і яка, якщо  будилівців не почує керівництво агрофірми, може поховати всі шляхи до добросусідства громади і бізнесу.

І смердить, і гуде...

У листі за підписами 41 жителя села йдеться про таке: «На весь район лише в нашому селі залишилася ферма великої рогатої худоби. Свого часу її збудували з порушеннями. Передня стіна основного корівника виступає за два метри від дороги і за 30 м — від людських хат. Люди писали скарги, але і людей, і перевіряльників запевняли, що будуються склади, а не корівник. Та насамкінець виріс чотирирядний корівник. Та люди змирилися зі смородом від гною, мустівки і гудінням моторів під час щоденного триразового доїння корів. Але керівник агрофірми О. П. Марунчак пішов далі. Минулого року він повиймав бетонні плити із силосної ями за селом і зробив силосну яму на подвір’ї ферми. А це — 50 м від житлових будинків, 60 м — від стадіону і 30 м — від приміщення, яке використовується як клуб. Збори не скликав, людям нічого не казав, а як хотів — так і зробив. А що люди не мають чим дихати, то йому байдуже. Ми зібрали підписи і звернулися до депутата районної ради Зазуляка В. В., який навіть запропонував керівникові агрофірми допомогу з технікою, щоб перевезти плити назад в поле. Але Марунчак відмовився. Якщо він не забере цей сморід нам з-під носа, то ми не дамо йому силосувати, а будемо перекривати дорогу. Як орендар наших паїв він для села нічого не зробивѕ»

Під час відвідин села і зустрічі з людьми поруч із силосними ямами ми не почули ні шуму, ні гудіння від корівника, та й вітер сморід від силосних ям розвіював не у бік людських обійсть.  Очевидно, там треба жити, щоб у повному обсязі «насолодитися» сусідством з сільгосппідприємством. Фермі, яку свого часу збудував колгосп ім. Леніна, незабаром буде вже 60 років. Тож справді тут спочатку був корівник, а відтак — людські обійстя на прилеглих вулицях повиростали. Проте громада якраз нарікає головно не на корівник, та й за паї орендар, кажуть, справно розраховується. Каменем спотикання стали силосні ями.

— Ще у грудні минулого року ми зібрали підписи і листом звернулися у сільську раду з проханням, — розповідає жителька села Лілія САВКА,— щоб підприємці дотримувалися санітарних умов. Але аж у квітні ми отримали відповідь, у якій ідеться, що ферма побудована 1959 року, а чому дозволили житлове будівництво поруч — то, мовляв, не справа керівництва агрофірми. і жодного слова — про силосні ями і санітарні норми. Згодом відбулася зустріч у сільській раді з головою Володимиром Піком і директором ТОВ «Агропромислова фірма «Родник плюс» Олексієм Марунчаком. Нам пообіцяли, що через два місяці силосні ями демонтують.

Небезпечний простогін

Три силосні ями і справді розташовані приблизно за 30 метрів від людських хат на прилеглих вулицях.  І це порушення санітарних норм. Більше того: ми не відчули візуально, що на фермі є разда, а у господарюванні — лад: територію навколо силосних ям навіть не обгороджено — простогін, від якого до біди недалеко. Жодного інформаційного чи застережного напису. Та й територія ферми, окрім корівника, як прохідний двір — всі ворота і ворітця нарозтвір. Охорона чужого ще побачить, та чи вгледить сільську малечу?

Ганна СЕМОТЮК, жителька  с. Будилова:

— Цілоденний сморід від силосних ям не дає нам продиху. Не можемо навіть повідчиняти вікна, щоб хату провітрити. Завелися щурі, мухи літають роями, а над силосними ямами воронячі зграї раздують. Тож переживаємо за дітей. А через кілька років вся ота мустівка із силосних ям і від перегною куди піде? Не в наші криниці? Бо ж рельєф у бік Пруту похилий. Проте коли ті силосні ями будували кілька років тому, то нас ніхто не спитав.

...За півсотні метрів від силосних ям, дві з яких на час нашого приїзду були акуратно очищені, а в одній — лише третина сінажу, видніється приміщення колишньої колгоспної їдальні. Мудре сусідство? 

Той будиночок, як розповіли будилівці, мав бути колись сільським клубом — перед виборами обіцяльників було багато. Голова сільської ради Володимир Пік підтвердив, що звернення громади було надіслано до сільської ради, а адміністрація відтак надіслала листа на розгляд керівництву ТзОВ «АПФ «Родник плюс»: «Людей відповідь, яка загалом базувалася на тому, що ферма була збудована раніше, ніж житлові будинки, не влаштувала. Бо силосна яма — то свіжа будова. Про неї у відповіді не було жодного слова. Під час тристоронньої зустрічі, яку я зорганізував у сільській раді, керівництво сільськогосподарського підприємства пообіцяло, що цього року в згадані ями силос закладати не будуть. Як далі буде — побачимо».

Зі свого боку, і ми маємо підстави засумніватися в обіцянках керівництва сільгосппідприємства. Бо одну обіцянку Олексій Марунчак — керівник ТзОВ «АПФ «Родник плюс» уже точно не виконав. Під час відвідин села при людях ми зателефонували Олексію Павловичу з проханням прокоментувати ситуацію «Галичині». Але зіславшись на гостей з Києва, керівник пообіцяв відрядити до нас  свого заступника з тваринництва. Але наші чекання біля ферми в Будилові були марними.  Чекаємо й досі — вже в Івано-Франківську.

Досліджуючи територію соціального неспокою, ми  переконалися, що  за Будиловом — у бік села Белелуї є силосна яма, розміщена за понад півкілометра від людських обійсть і віддавна слугувала місцем для  заготівлі такого виду кормів. Її й нині використовують за призначенням. А закладання силосної ями посеред села, на наш погляд, виявилося помилкою підприємців, бо стало, образно кажучи, копанням ями для поховання їхнього добросусідства з громадою.