Патріарх Святослав у стіп Богородиці Галичини

news-image: Патріарх Святослав у стіп Богородиці Галичини
Всеукраїнська патріарша проща до Галицької чудотворної ікони Матері Божої — покровительки Галичини пройшла 5–6 серпня в с. Крилосі (давній Галич). Очолили її глава УГКЦ блаженнійший Святослав Шевчук, митрополити Володимир Війтишин та Василь Семенюк, сім єпископів і 150 священиків.

Кількість прочан обчислювалась, за різними підрахунками, 40 — 50 тисячами, як і було останніми роками. Нагадаємо, що цьогорічна проща обійняла кілька ювілейних і знакових дат у житті католицької Церкви: 100-літній ювілей об’явлень Матері Божої у Фатімі (Португалія), 400-ліття постання чину Святого Василія Великого в Україні, 30-ліття виходу УГКЦ з підпілля, пиге газета Галичина.

Ще одним важливим моментом цієї прощі стали суботні відвідини главою УГКЦ його блаженством Святославом дитячих і молодіжних таборів: найстаршої пластунської оселі «Сокіл», архієпархіального табору в с. Підлютому, дитячого санаторію «Ясень» ім. митрополита Андрея Шептицького, про що розповімо іншим разом.

Найстійкіші прочани й суботні розважання

За традицією патріарша проща до Крилоса прочан Івано-Франківської архієпархії розпочалася ранішніми Літургіями в суботу в Івано-Франківську, Калуші та Бурштині, на яких священики благословили пішу ходу паломників. Зранку, по завершенні Літургії і отримавши благословення, процесійною ходою прочани вирушили в дорогу.

Ця проща мала одну особливість — нестерпну спеку, яка сягала критичних 35-370. Тож цьогорічних прочан можна сміливо назвати найстійкішими і найревнішими християнами всеукраїнської прощіѕ У по­обідню пору давній Галич вже зустрічав своїх духовних дітей. Кожний прочанин мав змогу зареєструвати паспорт паломника. Згодом відбулося представлення програми «Вірність. Жертва. Місія», яку приурочили 400-літтю василіянського чину Святого Йосафата. Під вечір священики сповідали. О 20-й год. розпочались молитовно-духовні розважання — молебень до Богородиці «Милосердя Двері». По ньому процесійною ходою паломники рушили до Княжої криниці, де відбулося освячення води. Усіх присутніх зворушило виконання пісні-гимну до Галицької чудотворної ікони Матері Божої. Це стало мовби прелюдією урочистого винесення Галицької чудотворної ікони Матері Божої. Саме цей видимий знак невидимої ласки Божої спонукає вірних возносити протягом прощі щирі благання і молитви, просячи у Пресвятої Богородиці опіки та заступництва. О 9-й годині вечора біля стін храму єпископ-помічник митрополита Володимира Війтишина владика Йосафат Мощич очолив велику вечірню з літією. Владиці Йосафату співслужили священики-викладачі духовної семінарії ім. сщмч. Йосафата та отці василіяни.

У часі вечірні відбувається кульмінація молитовного суботнього вечора в Крилосі — урочисто виносять до почитання чудотворну ікону Богородиці Галичини, до якої прикладаються паломники. «Це давнє місце є святим для українців. Через Галицьку чудотворну ікону Матері Божої відбулося багато зцілень, тому приходьмо сюди частіше, і не тільки під час прощі», — нагадує вірним єпископ-помічник владика Йосафат по завершенні спільної молитви. По розповіді про історію Галицької ікони й духовне її значення для народу священство відчитувало молитви на оздоровлення. Під опівніч духовенство відслужило акафіст до Богородиці. Опісля семінаристи Івано-Франківської духовної семінарії св. Йосафата провели нічні чування. А для молоді, для тих, хто не хотів знайти короткий перепочинок у сні, відбулася євангелізаційно-мистецька програма.

Загалом у вечірніх богослужіннях, розважаннях і чуваннях взяло участь більш як 7 тисяч прочан.

Архієрейська Літургія і вимір торжества

У зв’язку з нестерпною спекою урочисту Літургію перенесли на годину раніше запланованого. В молитві за Україну, проханнях за свої родини і сім’ї, щасливе подолання  перешкод, турбот і клопотів об’єднались десятки тисяч вірних УГКЦ зі всієї України. Помолитись разом з віруючим людом прийшли голова Івано-Франківської ОДА Олег Гончарук і його заступники, заступник голови обласної ради Сергій Басараб, міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків, голови районних рад та керівники РДА.

Главу УГКЦ перед храмом зустріли хлібом-сіллю і щирими привітаннями діти з побажанням, щоби «завжди у серці патріарха зберігалася пам’ять про чудотворну ікону Богородиці Галичини». Блаженнійший Святослав Шевчук подякував «за такий гарний привіт», поблагословив дітей-промовців та очолив відправу архі­єрейської Літургії. Прочани молились за мир та єдність українського народу, просили в Бога здоров’я для наших вояків на фронті російсько-української війни та для їхніх сімей. Згадали полеглих воїнів-героїв, тих, хто віддав за Україну своє життя.

Зазначимо, що в часі прощі прочани численно приступали до святої сповіді та причастя.

Духовний вимір будь-якої прощі годі окреслити одним-двома реченнями. Втім, на прикладі всеукраїнської патріаршої прощі бачимо, що український люд поволі повертається до духовних джерел віри дідів-прадідів і починає глибше розуміти  велич історії минулих поколінь (Галицько-Волинське князівство, Королівство Галичини і Володимирії, українські королі, галицькі митрополити), що змушує ясніше й краще бачити орієнтири майбутнього українського народу.

У VI Всеукраїнській патріаршій прощі до Галицької чудотворної ікони Матері Божої, за словами її організаторів, взяло участь близько 50 тисяч вірних Прикарпаття й України.

 

Слово патріарха

По відчитуванні Євангелії блаженнійший Святослав у патріаршій проповіді до ієрархії й вірних УГКЦ і державної влади краю наголосив на кількох речах, які важливі для духовного життя християнина. 

Човен серед шторму на морі

«Пригадаймо собі човен, у якому серед ночі пливуть розбурханими хвилями моря перелякані апостоли. Човен, до якого ісус Христос наказав увійти Своїм учням на чолі з апостолом Петром, є в центрі небезпеки серед Галилейського моря. Слухаючи і проповідуючи Євангелію, з ранніх віків християнства Церква вбачала в тому образі Слово Боже про неї саму — Христову Церкву. Цей човен Христової Церкви ми можемо побачити і торкнутися його тут, у старовинному Галичі, коли станемо на ті підвалини давнього Успенського собору. Можемо лише собі віддалено уявити цей християнський човен наших предків, на який століттями напливали хвилі різних завойовників, щоби ними нищити, руйнувати, вбивати наш народ. Ми бачимо, що Успенський собор зруйнований, але Церква — стоїть як човен спасіння, бо Церквою, храмом Духа Святого є ми з вами, які віримо в Христа». 

Церква — та сама

«Та сама Церква, яка видала перших святих київського християнства Бориса і Гліба, пам’ять яких сьогодні ми вшануємо; та сама Церква, яка тут молилася віками й освячувалася благодаттю Духа Святого, сьогодні спогадує 30-ту річницю Заяви єпископів, священиків, монахів, монахинь і вірних про вихід з підпілля УГКЦ на початку серпня 1987 року. Та сама Церква, яка дала вселенській Церкві святого священномученика Йосафата Кунцевича, 150-ту річницю канонізації якого ми відзначаємо; та сама Церква, яка 400 років тому обновилася у реформі київського монашества, яке сьогодні є з нами під назвою отці василіяни; та сама Церква, яка цього року святкує 150 років з дня народження блаженного священномученика Григорія Хомишина, який був арештований у своїй палаті у Станиславові й віддав своє життя за Христа у Києві; та сама Церква сьогодні вдивляється в старовинну ікону Чудотворної Богородиці Галичини — нашої духовної Матері, яка 100 років тому у Фатімі промовила до маленьких пастушків про необхідність перемоги над злом своїм власним умертвленням, жертвами і молитвою. Молитвою за навернення Росії, щоби зло і помилки, які з неї виходять, не спричинили нової світової війни і катастрофи. Та сама Церква стоїть сьогодні тут — у ваших обличчях». 

Христос — керманич Церкви 

«Поруч із човном ми завжди бачимо Христа, який простягає свою руку до Петра. Ця всемогутня Божественна десниця виймає його з убивчих морських хвиль. Десниця Бога, Який завжди вірний і завжди близько. Бога, Який є Визволителем і Спасителем для людства. Цей човен-Церква зміг пережити усі бурі саме тому, що Бог вірний своїм заповітам. І Його рука ніколи не переставала бути рукою надії для нашого народу. Так само Бог шукає в людині і прагне нашої віри. Недаремно наказує Своїм учням Христос у часах сумнівів і тривог увійти в човен, бо їхній досвід був часом зростання у вірі — з довірою до Бога і в здатності триматись за Нього. А завершується ця історія власним досвідом пізнання Бога. Ця дозріла переконаність не є доброю думкою чи гарною утопією, але є твердою непохитною основою життя. Це стається тоді, коли, подібно до Петра, ми беремо Христа за руку і переборюємо власне невірство. Цей досвід дозрівання віри має пережити кожен з нас».

*  *  *

На завершення духовного торжества глава УГКЦ блаженнійший Святослав Шевчук уділив усім прочанам, хто приступив до сповіді й відбув покуту, повний відпуст. Владика Володимир Війтишин від імені священства та усієї Івано-Франківської архієпархії подякував патріархові Святославові за пастирський візит на Прикарпаття та ревну працю на славу Божу. А священство й вірні соборно «єдиними устами і єдиним серцем» виконали церковний гимн України — «Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни».


Якщо Ви помітили помилку, виділіть її мишкою і натисніть ctrl+Enter
Опубліковано: 10.08.2017 23:10