Контрасти галицького молочарства

Торік в Україні пустили під ніж майже півмільйона голів великої рогатої худоби — від телят до корів, що призвело до зменшення загальної череди на 10 відсотків. Не обійшла ця руйнівна тенденція й прикарпатське тваринництво. Але все ж в нашій області той показник сягнув лише восьми відсотків, і спад поголів’я ВРХ зафіксовано тільки в особистих селянських господарствах, що почасти пов’язане з припиненням дії урядової програми компенсації господарям-одноосібникам витрат на вирощування молодняка ВРХ.

Імовірно, що такий висхідний рух спостерігатимемо на івано-Франківщині й протягом 2015-го. Принаймні у декількох агрофірмах задекларували наміри не просто ще трохи збільшити кількість утримуваної худоби, а придбати чи виростити разом до 600 голів самих лише корів, які, крім молока, даватимуть і приплід. Схоже, курс на розвиток у регіоні молочного скотарства, взятий в АПК області ще років п’ять тому, починає давати свої плоди. Тож не за горами той час, коли натуральне молоко таки витіснить зі споживчого ринку порошкове, яке там домінує чи не від початків незалежності України.
Про проблеми й перспективи молочного скотарства йшла мова під час рейду провідними тваринницькими комплексами краю, організованого профільним департаментом ОДА для керівників та спеціалістів районних агропромислових управлінь, аграрних служб та самих господарів, які ще не утримують ніякої свійської живності, але зацікавлені в тому, зокрема і в налагодженні в себе виробництва молока. Вдалося відвідати того дня чотири базово-показові господарства, які, опріч усього іншого, демонструють і різні грані такого розмаїтого виробництва, яким поступово стає галицьке молочне скотарство.  

Одними з перших прикладів, гідних наслідування, слугують підприємства «Рідна земля» й «Персей Агро», які обробляють понад шість тисяч гектарів у Галицькому й Рогатинському районах і які очолює голова обласної організації Асоціації фермерів та приватних землевласників Володимир Слободян. Спільно вони створюють тваринницький комплекс, де утримують 1,5 тисячі голів ВРХ, у тому числі й 630 корів, у структурі якого — власна переробка молока та своя торговельна мережа в Івано-Франківську, Калуші, Бурштині. 

Сам В. Слободян за 10 останніх років пройшов шлях від звичайного рільника до професора молокознавства, за словами екс-голови ОДА Михайла Вишиванюка. і недавно введений у дію неподалік від обласного центру міні-молокозавод, який переробляє всі 10 тонн того молока, що тут отримують, є нині його гордістю. Хоча це взірець компактного підприємства, розташованого на мінімальній орендній площі, тут готові «здужати» й 40 т сировини, які продукуватиме в перспективі місцева ферма згідно з планами її господаря, котрий уже цього року має намір розширити дійне стадо до тисячі корів.

Цікаво, що переробку молока тут забезпечують не традиційні енергоносії — газ чи електроенергія, як на інших таких підприємствах, а тверде паливо. «Ми першими в Україні взялися за використання дров у такім ділі, надалі перейдемо на спалювання торфових брикетів, а там — і самої соломи як найдешевшого на сьогодні виду палива. Тож погрози Путіна про відключення України від газової «труби» нам не страшні», — каже пан Володимир.

Аксіому ж В. Слободяна про те, що генетика корів має особливе значення для ефективного молочного виробництва, якою він поділився на прощання зі своїми гостями, учасникам рейду підтвердив ігор Підгайний, керівник племінного господарства ДП «Ямниця» на Тисмениччині. Тут утримують найкращих у всій Західній Україні корів, закуплених свого часу за кордоном. і надоюють від кожної понад 7,5 тисячі літрів молока на рік, утримуючи за цим показником першість в області впродовж кількох останніх років. Уже й не кажемо, що в «Ямниці» так само переробляють сировину й реалізовують молокопродукти через власні торговельні точки, бо її бренд, як і «Рідної землі», достатньо відомий. «Без племінної справи молочне скотарство неможливе», — наголошує і. Підгайний. Словом, добра корова відіграє таку саму роль у молочній галузі, як високосортове насіння в рільництві.

Втім, і в найкращих корів — «молоко на язиці», як кажуть у народі. Тобто якщо не дати худобі вдосталь поживи, якщо годувати абияк, а не відповідно збалансованими кормами з вітамінами й мікроелементами, то й корови з гарною генетикою не даватимуть того, чого від них можна й варто очікувати. Взірцем дотримання цього правила виглядає недавно відкрита у с. Студінці на Калущині молочна ферма відомої компанії «Даноша», про яку ми розповіли в «Галичині» за 28 лютого. Тут годують худобу не тричі на день, як на традиційних тваринницьких комплексах, а раз. Але викладають перед ними увесь належний на добу раціон, який корови споживають, коли завгодно, й їдять, скільки хочуть.

Це, до речі, перший і єдиний корівник у районі. і ним дуже гордиться голова районної ради Василь Дзундза, котрий доклав чимало зусиль до відкриття ферми і мріє про масове відтворення основного стада в районі, господарства якого утримували свого часу 12 тисяч самих лише корів. Оскільки приміщення у Студінці розраховане на 220 голів, то невдовзі до тутешньої сотні «новоселів», завезених у листопаді 2014-го, більшість із яких уже отелилася, додасться ще стільки ж потенційних молодих матерів. А там, як каже генеральний директор ТзОВ «Даноша» Крістіан Якобсен, побачимо. За його словами, данський власник компанії має велике бажання налагодити і в Україні таке саме масштабне молочне виробництво, яке вже діє в Польщі на базі «Poldanor S.A.», тамтешнього сестринського підприємства «Даноші», та все залежить од ситуації в нашій державі. 

Правда, надоєне тут молоко здають на переробку на єдиний у районі молокозавод у селі Негівцях. Тобто якщо «Ямниця» й «Рідна земля» у цьому плані самодостатні, демонструють замкнуті цикли молочно-товарного виробництва, то ферма «Даноші», безумовно, європейського взірця за технологіями годування, прибирання, утримання телят, чистотою й порядком у приміщенні та високими — до 40 літрів на добу надоями від корови, працює в річищі ще традиційної колгоспної системи: як і більшість господарств області з тваринницькою спеціалізацією, збуває сировину, а не продукти переробки. 

Ще одну «молочну» грань представляє родинна ферма Руслани й Романа Щупаків у селі Хотіні на тій же Калущині. Починало подружжя два роки тому з двох корів, а тепер утримує близько трьох десятків. Згідно з відповідною програмою з  обласного бюджету родині допомогли у придбанні холодильного устаткування, тож господарі здають отримане молоко на переробку в охолодженому стані, тобто вищої якості, за що отримують більше коштів, ніж якби відправляли сировину відразу від корів, як прості селяни-одноосібники.  

— Таких домашніх ферм, на яких утримують від п’яти й більше корів, у нас  налічується понад 70, — стверджує директор департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації Марія САВКА, — і чимало з них скористалися бюджетною підтримкою тваринницької галузі, що діє на рівні регіону, на придбання чи то холодильника, чи доїльної установки. Погодьтеся, то істотне сприяння цим родинам. Та варто нагадати, що, крім суто обласної програми, діє й урядова, згідно з якою держава відшкодовує 50 відсотків затрат на будівництво чи реконструкцію тваринницьких приміщень. і якщо донедавна під її дію потрапляли тільки великі сільгосппідприємства, то з 13 січня 2015-го відповідно до внесених Президентом і ухвалених парламентом змін до чинного законодавства цією пільгою можуть скористатися всі без винятку господарі, котрі взялися за розвиток молочного чи м’ясного скотарства, в тому числі й власники сімейних ферм, незалежно від того, який корівник чи телятник збираються відкрити, — на 20 голів чи на 200.

Власне, з розвитком домашніх молочних міні-комплексів, а також із розгортанням у районах мережі молочних кооперативів і пов’язуємо «легалізацію» в перспективі на споживчих ринках молочної продукції індивідуального сектора, в якому утримують 93 відсотки поголів’я ВРХ. Не секрет же, що з року в рік очікуємо введення в дію заборони на заготівлю  молока від населення, оскільки така практика суперечить європейським стандартам якості продукції, пристосуватися до яких прагне Україна. Тож сертифіковані родинні ферми, молочні кооперативи стануть у цьому разі тими юридичними особами, які допоможуть нашим селянам виходити зі своєю продукцією на міжнародні ринки. 

Крім державного сприяння, маємо можливість залучити для цього й допомогу з-за кордону. Зокрема, вже вдалося налагодити контакти з одним із канадських фондів, який працює на Львівщині, а також з урядом провінції Альберта з тим, аби частину коштів з проектів, які канадці там здійснюють, освоїти на Прикарпатті. Скажімо, маємо вже домовленість про їхнє сприяння нам у створенні молочних кооперативів у прилеглих до сусідньої області Долинському, Рогатинському й Рожнятівському районах та про відкриття на кооперативних засадах регіонального молокозаводу, який би переробляв молочну сировину, звезену як із названих територій, так і з відповідних районів Львівщини. Вже й не кажу, що такі заходи дозволять насамперед стабілізувати чисельність поголів’я ВРХ у селянських господарствах, а то й посприяють його зростанню.

Галичина