Ігор Чернецький: Працювати є для кого. Щодня збільшується кількість ветеранів війни

news-image: Ігор Чернецький: Працювати є для кого. Щодня збільшується кількість ветеранів війни
Реабілітаційний Центр «Бандерівський схрон» діє з 7 квітня 2016 року. Проте, відкриттю Схрону передували великий об’єм роботи, тривалі збори коштів, залучення волонтерів та будівельні роботи. Керівником та ініціатором Центру для учасників АТО та їхніх сімей став Ігор Чернецький.

Головна відмінність Схрону від інших закладів такого типу – це трудотерапія. Учасники АТО самотужки споруджують собі житло та технічні приміщення. За рік їм вдалося підвести комунікації до будинку, відновити покрівлю та облагородити територію Центру, а це близько 30-ти соток землі, пише ВЕЖА.

Центр функціонує за волонтерські кошти. Хоча люди все менше роблять внески, зазначає керівник Центру. Не чекаючи руки допомоги, атовці самі почали заробляти. Виготовляють каву та вугілля для багаття. Значних статків немає, але хлопцям вистачає бодай на цигарки, кажуть волонтери. Матеріали для будівництва постачають підприємці. Часто до Схрону навідуються волонтерки для приготування їжі, навівфабрикатів.

Повернутися з поля бою у мирне життя – це тривалий процес. В «Бандерівському Схроні» функціонує «Будинок ветерана», де на постійній основі перебуває від восьми осіб. Місць в «Бандерівського Схрону» не так вже й багато, навіть в холодну пору учасники АТО живуть в павільйоні. Побутові умови наближені до тих, що на війні. Вояки мріють добудувати Центр та нарешті переселитися у справжні кімнати. Але на це поки що немає коштів.

– Діяльність центру починалась з п’яти людей. З 24 грудня 2016-го року почалися заїзди (десятиденний реабілітаційний період для атовців, – автор), та почав функціонувати Будинок ветерана. Власне у Будинку проживають хлопці, котрим для того, щоб повернутися до мирного життя, десятиденного заїзду не вистачає.

Заїзди

Самі ж заїзди розраховані на 6-8 людей. День розписаний від 8 ранку до 9 вечора: підйом, ранкове коло за сніданком, спілкування із психологами, творчі справи (малювання та ліпнина), робота по господарству. О 14:00 – обід, за ним – відпочинок на годинку-дві, або ж масажні процедури. Ввечері хлопці збираються гуртом та діляться історіями, думками та своїм, особистим.

Першого дня відбувається знайомство, наступного – мандрівка до музею Гуцульщини та Покуття у Коломиї. Третій день – по сценарію домашнього, четвертий – поїздка до Старого Угринова, де хлопці відвідують музей Бандери. Далі Стародавній Галич, Гошівський монастир та скелі Довбуша. Тобто, виїзди з Центру відбуваються через день.

Здобутки

Ми заїхали в будинок, який був майже зруйнований. Нам вдалося зробити ремонт, прибудувати санвузли, в яких є три діючі туалети та дві душові кабінки. В самому будинку є всі зручності. Ми повністю замінили проводку, перекрили дах, також звели будову для творчої майстерні, зробили підвал. До того ж, почали займатися виробництвом власної продукції, а саме – виготовленням кави. А найважливіше те, що нам вдалося відновити більше 300 хлопців. З 354-ох атовців, котрі у нас були – маємо шість рецидивів.

Кошти

– Витрат насправді є багато. Пальне для автомобіля, продукти харчування та ще ряд значних затрат. Волонтерських коштів уже немає. Протягом останніх двох місяців, Центру фінансово допомогло близько п’яти, чи шести людей, що передали незначні суми коштів.

Із семи заїздів, що були, два з них за волонтерські кошти і п’ять – за власні. Також є бюджетні, тобто обласні кошти, які вже на папері юридично розприділені, але фізично ми їх ще не отримували. Сподіваємося отримати ці кошти, бо плануємо ще провести три-чотири заїзди та забрати всіх тих хлопців, котрі перебувають зараз на лікуванні. Кошти потрібні завжди. Добре, що є ще благодійники, які допомагають будівельними матеріалами. Саме завдяки такій допомозі ми отримали цемент, блоки, нам допомогли із перекриттям даху, допомагали із лісом. Та, щоправда, отримується все це завдяки тому, що ходиш і просиш.

Часто на прохання у допомозі, люди кажуть, щоб хлопці самостійно працювали і заробляли для себе. Але потрібно зважати на психологічний стан хлопців, який досить важкий, через що вони й не можуть працювати. Для цього потрібен час. Комусь вистачає для реабілітації місяця, а є такі, кому потрібен й весь рік. Саме з метою реабілітації ми і працюємо, щоб надалі наші захисники могли заробляти самостійно.

Плани

Це будівництво не завершиться, оскільки хлопцям, котрі до нас приїжджають потрібно бути задіяними у роботі. Задля доброго результату потрібно працювати щодня. Коли ми збудуємо майстерню, – готуватимемо столярські вироби. У планах є звести окрему їдальню (у Клубівцях) та декілька житлових приміщень. У селі  Грабівка має бути сімейний центр. Плануємо будівництво і в селі Уторопи. Зараз створюємо столярню майстерню, гончарню та мансарду для проживання ветеранів. У частині підвалу плануємо зробити соляну кімнату. Загалом, створювати центри, будинки ветеранів, та приміщення для творчих робіт є для кого, оскільки з кожним днем збільшується кількість учасників бойових дій, збільшується кількість ветеранів, які вже повертаються з війни.


Якщо Ви помітили помилку, виділіть її мишкою і натисніть ctrl+Enter
Опубліковано: 29.11.2017 06:02