У лісі на Прикарпатті відновлюють криївку УПА

Там були повтанці з с.Ясеня: Гелетій Леон Миколайович – «Тиса», Юрів Василь Леонович – «Грім», його сестра Юрів Параска, Богославець Гаврило Михайлович, Гаврилів Федір Михайлович; з с.Небилів Осадчук Ярослав «Хмара» (1923 р.н.) – охоронець референта пропаганди крайового проводу «Захід-Карпати» та інші, прізвища та псевдо яких невідомі, про це пише upa-pereginsk.if.ua.

Повстанці не думали, що хтось може їх зрадити. Та зрадник з с.Ясень показав місце, де знаходиться бункер. Раненько 5 листопада 1947 р. енкаведисти з усіх боків обступили те місце і стали кричати: «Бандити, здавайтеся».  Через запасний вихід з бункера Юрів Василь «Грім» вистрілив і вбив одного енкаведиста. У той час повстанці вибігли з бункера і один з них кинув гранату, від якої загинув і сам повстанець і  енкаведист. Осадчук Ярослав  «Хмара» побіг до річки Лімниці. Вже хотів її переходити, але на іншому боці побачив енкаведистів. Щоб не попасти ворогам живим у руки, він підірвав себе гранатою. Загинув біля теперішньої могили Січовим Стрільцям. Юрів Параска тікала  в напрямку с.Гриньків, та ворожа куля її наздогнала. Вона впала на городі між деревами за сто метів від місця загибелі Ярослава. Ярослав і Параска зустрічалися і хотіли одружитися.

Хоч як повстанці відбивалися, дев’ятеро з них було вбито в цьому нерівному бою. Зміг врятуватися лише  Гелетій Леон. Поранений, він ледве добрався до лісосіки і впав непритомний. Лісоруби перенесли його в надійне місце, прикрили смерековим гіллям, а ввечері допомогли перебратися на хутір Бабське до своїх родичів. Там йому перев’язали рану і через кілька днів він пішов у с. Завій і ще три роки воював проти загарбників. Гелетій Леон «Тиса» разом зі своїм товаришем загинули в 1950 р. в лісі коло с.Сливки.

Енкаведисти привезли вбитих повстанців до Перегінська. Серед них було вісім чоловіків і одна дівчина. Вбиті лежали на території коолишньої тюрми НКВС.

Для впізнання вбитих повстанців людей зганяли з багатьох сіл – Гринькова, Ясеня, Вільхівки, Перегінська. Вбиті повстанці лежали у Перегінську два дні. На третій день тіла вбитих були викрадені. Знайшлися сміливці, які підпоїли вартових і вночі, коли ті лягли відпочити, вивезли вбитих на двох возах. Щоб колеса по дорозі не стукотіли, їх обмотали ганчір’ям і повісмом. Вбитих повстанців привезли на горішній цвинтар у Перегінську і поховали в Братській могилі.

Записав Семко Володимир

Розказували Халус Дмитро (1936р.н.) , його дружина (1938 р.н.) з с.Гриньків.

В ЗВІТІ СТАНІСЛАВСЬКОГО ОБКОМУ ПАРТІЇ ЦК КП(б)У
ПРО ХІД БОРОТЬБИ З ФОРМУВАННЯМИ УПА І
ПІДПІЛЛЯМ ОУН НА ТЕРИТОРІЇ ОБЛАСТІ
ЗА ПЕРІОД 3 20 ЖОВТНЯ ПО 21 ЛИСТОПАДА 1947 р. 127

№ 00600 28 листопада 1947 р. цей бій подається так:

Сов[ершенно] секретно

Секретарю ЦК КП(б)У

товарищу КАГАНОВИЧУ Л. М.

4 ноября с. г. чекистско-войсковая группа под руководством ст[аршего] оперуполномоченного УМГБ лейтенанта Гулянова, действуя в горно-лесной местности, прилегающей к селу Гринькив Перегинского района, вьіявила бандитское убежище, где скрьівалось 9 бандитов. На предложение сдаться бандитьі оказали вооруженное сопротивление. В завязавшейся перестрелке бьіло истреблено 5 бандитов, остальньїе 4 бандита пьітались спастись бегством, но в ходе преследования также бьіли истребленьї.

В бункере из”ьято: автоматов – 4, винтовок – 1, пистолетов — 4, боепатронов – 300 штук и 3 полевьіе сумки с ОУНовскими документами

Проверкой установлено, что в числе убитьіх бандитов 4 человека являлись личной охраной референта пропагандьі краевого “провода” ОУН “Запад-Карпатьі” “Ефрема”, другие 4 бандита – бьівшие участники бандсотни “Юрко”, в настоящее время входили в состав охраньї референтурьі краевого “провода” ОУН.

Личность девятого бандита уточняется.