Річкова переправа сполучила село Підмихайля і місто Калуш
Нещодавно відбулися урочистості з нагоди завершення будівництва найбільшого на Прикарпатті пішохідного моста через річку Лімницю, який з’єднав місто Калуш і село Підмихайля. Символічну стрічку за дорученням заступника голови івано-Франківської ОДА перетнув голова громадської ради села Підмихайля, ініціатор будівництва почесний ветеран України Степан Якимович.
— За всіх часів, навіть окупаційних, на місці, де звели міст, завжди була переправа, — розповідає Степан Іванович. — А якщо вода забирала міст, то людей перевозили вдень і вночі «чайкою» — шестиметровим човном, який вміщав до 30 осіб. Курсування «чайки» залежало від бурхливості течії Лімниці. і свого часу я, 15-річний, попри всю небезпеку також був якийсь час нічним перевізником. На міст дуже чекали не лише громади міста Калуша, зокрема мікрорайону «Хотінь», і села Підмихайля, а й інших сіл правого берега Лімниці.
Колись мости часто були аварійними, люди переправлялися вбрід і навіть гинули. А ще дорога через міст — у рази коротша, ніж через села Вістову чи Добрівляни. Тож новозбудований міст шириною два метри і з двохсотметровим прогоном — найбільша пішохідна переправа на Прикарпатті.
Міст будували недовго, але оббивали чиновницькі пороги роками. і треба було діяти наполегливо, невідкладно і самотужки, тому що Підмихайлівська сільська рада на той час була саморозпущена. Щонайперше допомогли ЗМІ й численні звернення громади села Підмихайля до різних інстанцій. Міст кошторисною вартістю понад 5 мільйонів СП «ТзОВ «Будучність» під керівництвом Романа Павліва звело за неповний рік. Всі роботи виконали високоякісно.
Я б назвав новозбудований міст «мостом єднання», тому що він поєднав не лише береги Лімниці, а й парафіяльні громади УАПЦ і УГКЦ. До того ж освятили міст священики різних конфесій. А символічне «весілля», на якому молода була з Підмихайля, а молодий — з «Хотіня», — добрий знак на прийдешні роки. А ключик від колодки, на яку замкнули свою вірність єднання, «молодята» кинули у води Лімниці. Щоб менше було спокус.
