Віктор Анушкевичус: Роботи дуже багато. А політика – заважає...

news-image: Віктор Анушкевичус: Роботи дуже багато. А політика – заважає...
Чи стане новий міськвиконком новою відправною точкою в роботі міського голови та міської ради? Яких домовленостей досягнуто? Чи претендуватиме Віктор Анушкевичус на голову обласної організації об’єднаного Руху? Що очікуватиме Івано-Франківськ в контексті майбутніх президентських та місцевих виборів? Про це й не тільки – в інтерв’ю міського голови Віктора Анушкевичуса «Західному кур’єру».

Домовленостей  «ти – мені, я – тобі» не було  

– Закінчилася епопея з формування нового виконавчого комітету. Що стало крапкою в переговорному процесі?

– Я з самого початку говорив, ще в грудні, коли відправляли старий виконком у відставку, що це не правильно. Якщо хотіли зробити певні зміни, то треба було іти шляхом внесення змін у склад виконавчого комітету. Але тут зіграла свою роль політика. Хоча вже потім,  коли розпочався переговорний процес, дехто з найбільш затятих зрозумів, що не все так просто. Є позиція міського голови і є чинне законодавство, яке чітко прописує повноваження міського голови і повноваження міської ради. Подання кількісного та персонального складу виконавчого комітету – це виключна компетенція міського голови.  Я готовий був до розвитку будь-яких подій. Але відповідальність перед членами моєї команди набагато важливіша крісла, в якому я сьогодні сиджу. Це не врахували деякі затяті борці. А коли вже зрозуміли, то почали шукати виходи, щоб хоч якось залагодити цю ситуацію. Я говорив і ще раз говорю: виконавчий комітет – не політичний клуб. Заступниками повинні працювати професійні люди, відповідальні. Хтось має під прапорами ходити, на мітингах виступати, а хтось має просто працювати, без жодної політики. Останньою крапкою, напевне, стала така моя позиція.

Якщо ми говоримо про нижню частину турнірної таблиці, тобто тих, хто працює у виконкомі на громадських засадах, то, згідний, там має бути представництво більш-менш пропорційне політичних партій. А якщо ми говоримо про тих, хто працює на посаді заступників, то тут мають працювати люди, які б робили реальну роботу. Бо в кінці кінців, коли завершиться каденція, люди будуть питати і мене, і міську раду: що ви зробили, крім того, що протистояли один одному по тій чи іншій кандидатурі? Не хочу, щоб дійшло питання до того, що ми щось не зробили, бо гралися в політику і тикали один на одного пальцем: депутати, що винен міський голова, а міський голова, що винні депутати. Радий,  що здоровий глузд переміг.

– Яких домовленостей, окрім затвердження нового виконкому, досягнуто?

– Я зі свого боку висловив ряд побажань, що стосуються співпраці двох гілок влади. Бо якщо не буде співпраці, а подальше протистояння, то це компромісне вирішення питання по виконкому знівелюється. Перше, що стосується проведення сесійних засідань. Поменше політики, поменше балаканини, щоб ми не витрачали час на дешевий піар. Бо інколи до півтора години лише порядок денний затверджуємо, потім запити депутатів і фактично рідко коли ми до обідньої перерви приступаємо до розгляду робочих питань. Так не має бути. Вважаю, якщо б не було того політиканства, то всі сесії можна  закінчувати не те що в один день, а ще до закінчення робочого часу. Мене нинішній стан речей не влаштовує, адже роботи дуже багато, а політика заважає працювати. Друге,  що стосується кадрових призначень. Якщо я несу відповідальність за все, що робиться в місті, а особливо за виконавчу гілку влади, то все-таки  це моя прерогатива призначати керівників. Бо пам’ятаєте рішення міськради, що керівники комунальних підриємств призначаються за погодженням з бюджетною та профільною комісіями міськради? Це не зовсім правильно. Так само як те, що комісія взяла на себе повноваження погодження титулів. Тут вже відбулося змішання представницьких і виконавчих функцій. В тому числі, що стосується дорожнього будівництва. На 80% депутати погодилися з моїм баченням пооб’єктного розподілу. Але є певні розбіжності. Я аргументував свою позицію. Що стосується прерогативи, то, для прикладу, спитайте мешканців мікрорайону Пасічна, що доцільніше ремонтувати: вулицю Сагайдачного, де фактично майже немає багатоповерхової забудови, чи вулицю Хіміків, чи Автоливмашівську, де їздять тролейбуси, де маса людей працює.

Є деякі розбіжності, але ми домовилися, щоб без фанатизму, без голосних заяв вирішувати питання. А таких конкретних домовленостей, якщо ви маєте на увазі «ти – мені, я – тобі», не було. За сім років на посаді таким чином я ніколи не торгувався.

– Але знаємо, що дуже часто рішення, прийняті політичними силами, на місцях погоджуються, а то й просто бувають спущеними зверху. Мабуть, ви вели переговори  і з вищим партійним керівництвом. А там ціна питання  суто економічна.

– Я не лукавлю. Немає таких домовленостей. Коли я вів переговори, зразу сказав: я не приїхав торгувати містом і фінансовими потоками. Це виключено. Якщо вас цікавить 2015 рік, імідж організації і особистий імідж деяких людей, то давайте над цим працювати. А для цього не потрібно ділити фінансові потоки, а працювати на імідж міста. Тоді і міський голова, і міські депутати матимуть лице.

– В попередньому виконкомі ви мали більшість. Хто матиме контрольний пакет тепер?

– На мою думку, виконком є більш-менш збалансований. Є представники всіх демократичних сил, які представлені в міській раді. Це «Свобода», «Фронт змін», БЮТ, «Наша Україна», УДАР. Мені дивно, чому БЮТ не голосував. Бо якось так вийшло, що не голосували БЮТ і Партія регіонів. Щодо регіоналів зрозуміло, адже жодного їхнього представника у виконкомі немає. Що стосується більшості, то по персональному складу абсолютно точно можу стверджувати, що і в цьому виконкомі матиму більшість. Але питання навіть не в тому, хто повинен мати більшість – міський голова чи якась окрема політична сила? У виконкомі повинна бути конструктивна більшість. Вважаю, що сьогодні у виконкомі така конструктивна більшість є. Відмічу, є в складі виконкому і представник народного депутата від м. Івано-Франківська Олександра Сича. Я підтримав, адже в плані комунікації це дозволить діяти більш ефективно. 

Я ніколи нікого «не нагинав»

– Якою вам бачиться друга половина вашої другої каденції в контексті майбутніх  президентських та місцевих виборів? Передбачаєте, що Івано-Франківськ як націоналістична область буде використана в певних політичних технологіях?

– Зараз дуже багато говорять про президентські вибори і опозиція, і влада. Я б не хотів багато говорити на тему президентських виборів. Скажу тільки одне: Івано-Франківськ завжди був, є, думаю, і залишиться п’ємонтом демократії. Саме виходячи з цих позицій, і буде наше місто брати участь у президентських виборах. Те, що хтось захоче використовувати – звичайно. Це факт. Так постійно відбувалося! Але Івано-Франківськ завжди голосував правильно. Не з точки зору, що комусь так треба «правильно», а з точки зору інтересів держави. Щодо другої половини каденції, то мені б хотілося попрацювати без політики.  

– Без політики, напевне, не вийде. Вже хоча б тому, що ви сам є політиком. Очолюєте обласну організацію УНП, вхожі в різні політичні кола на всеукраїнському рівні. Маєте дружні стосунки з губернатором Харківщини Михайлом Добкіним, не останнім чоловіком в таборі регіоналів. Мабуть, знаєте дещо більше…

– До речі, давно я вже не спілкувався з Михайлом Добкіним. Мабуть, вже десь років півтора ми не бачилися і не передзвонювалися. Але, справді, спілкуюся з багатьма політиками з різних таборів. Вважаю, що це правильно. Як міський голова я зобов’язаний це робити. Бо просто закритися в своїй шкарлупі – неправильно. 
Мені не подобається те, що зараз відбувається в державі. Україна має шалений потенціал, але він не використовується. Мені не подобаються деякі речі, які робить опозиція. Треба бути послідовними. Зокрема, якщо блокуєте трибуну на користь персонального голосування (і ця вимога правильна), то самі чиніть так, як цього вимагаєте від інших. А тут виходить: добилися персонального голосування, а потім самі ж голосують «за того хлопця». Мені не подобаються дискусії: хто головніший, хто потужніший, хто рейтинговіший. Не цим повинна займатися опозиція! У парламенті протистояння, бійки. Це не правильно. Що одні, що другі. Люди хочуть ефективної роботи президента, уряду. А не балаканини. Люди хочуть конструктивної роботи парламенту, а не бійки і сорому на цілу Європу. Ви подивіться, скільки днів з часу обрання вони працювали конструктивно. Це просто ганьба! Коли в опозиції іде дискусія, хто балотуватиметься на президентських виборах, і кожен – гетьман, то це до добра не приведе. В США дискусія ведеться між владою і опозицією в особі двох кандидатур. Крапка. Сьогодні правлять демократи. Завтра – вони щось не так зробили – до влади приходять республіканці. В них немає 170 політичних партій і кожна кричить про свою винятковість. Там сформовано дві потужні політичні сили. Ми бачимо, що зараз робиться в рядах української опозиції, в тому числі що стосується «тушкованості». Тому якщо не буде розуміння справжньої відповідальності перед людьми, то в 2015 році нас очікує сумна картина.

– Нещодавно відбулося об’єднання двох уламків колись потужного Руху – НРУ і УНП. Але відбувається перереєстрація членів цих партій і виходить так, що є багато мертвих душ. Тобто перереєстровуватися немає кому…

– Я мав багато розмов з Юрієм Костенком на тему об’єднання. Без об’єднання ми все далі і далі будемо іти на маргінес. Я радий, що вистачило здорового глузду і прийнято рішення про об’єднання. Потрібно відновлювати традиції Руху. Те, що ви кажете про «мертві душі», те, що багато людей відійшло, – це перш за все наслідок розколу. Без об’єднання саме УНП і НРУ правоцентристської політичної сили в Україні не може бути. Подивіться на конфігурацію політичних сил в парламенті. Сьогодні національно-демократичні інтереси представляє радикальна ВО «Свобода». Що стосується УДАРу і «Батьківщини» – це як мінімум лібералізм. А ось правоцентристська поміркована політична сила в парламенті не представлена. І як тільки відбулося об’єднання двох рухів – це ой як не сподобалося як владі, так і декому з опозиціонерів.

– Працівники структурних підрозділів міськвиконкому ще не пишуть заяви на вступ до Руху?

– Розумію, на що ви натякаєте. Я ніколи нікого «не нагинав», тому що сам завжди боровся проти тих, хто намагався мене «нагнути». Особиста свобода – це табу для всіх. Так, в стінах виконкому є велика група людей, які є членами УНП. Вони пішли в Українську народну партію, повіривши мені, з огляду на мій авторитет і повагу до мене. Але щоб когось я кликав сюди і давав вказівку вступати в партію – нонсенс. Ви ж завтра перші будете про це знати і напишете в газеті. І правильно зробите. Такі речі неприпустимі.

– Будете претендувати на посаду голови об’єднаної партії?

– Моя позиція проста: якщо партія вирішить, щоб керівником обласної організації об’єднаного Руху був міський голова, як найвища посадова особа в обласному центрі, то я готовий працювати. До речі, я відмовився від участі в центральних керівних органах в Києві. Не захотів бути ні членом політради, ні членом центрального проводу, ні тим більше заступником з однієї простої причини. Не хочу нікого дурити – ні себе, ні однопартійців. В Києві повинні працювати ті, хто може приділити час. Я – міський голова, не можу постійно їхати на політичні зібрання в той час, коли в місті повно роботи. А от на місці – я готовий працювати. Більше того, щоб не було дискусії, я розмовляв з Ігорем Шумегою, головою НРУ в області, і запропонував йому таку модель: якщо голова від УНП, то перший заступник обов’язково від НРУ, якщо голова від НРУ, то перший заступник від УНП. Переконаний – перспектива за Рухом, багато хто піде в це об’єднання навіть з інших політичних сил. 

Список боржників обов’язково озвучу

– Нещодавно народний депутат Сергій Гриневецький висунув ідею створення Карпатського регіону (куди б увійшли Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька і Закарпатська області). З огляду на нинішні реалії, що очікуватиме Івано-Франківськ в разі позбавлення його статусу обласного центру?

– При сьогоднішній владі якихось особливих преференцій Івано-Франківськ в статусі обласного центру не має. Але позбавлення статусу обласного центру в моральному аспекті, звичайно, не добре. Бо все-таки це не просто обласний центр. Це столиця Прикарпаття! Пам’ятаєте 2005 рік? З боку Романа Безсмертного була ініціатива провести адмінреформу. Ця спроба провалилася. Тому що реалізація відбувалася неправильно. Не хотілося б, щоб зараз хтось виступав з необдуманими ініціативами, наступив на ті ж самі граблі, що й Безсмертний, і знов провалив адмінреформу. 
Адміністративна реформа Україні потрібна – це беззаперечний факт. Візьмімо Івано-Франківськ. Місто знаходиться в центрі Тисменицького району. Люди з Павлівки мають проїхати через цілий Івано-Франківськ, щоб попасти в Тисменицю. Нонсенс. Тобто має бути укрупнення. Зрозуміло, що сільські, селищні голови будуть проти укрупнення, бо кожен хоче бути удільним князем. Але потрібно думати, наскільки це  вигідно людям.

– Івано-Франківськ, з одного боку, живе в кредит, з іншого, ставить кошти на депозит. Поясніть цю ситуацію.

– От, наприклад, зараз, коли ми з вами розмовляємо, ми винні нашим підрядникам мільйони. В тому числі і нашим комунальним підприємствам. Але в нас сьогодні четвер, 13 червня, у казначействі лежать платіжні доручення по лінії УКБ і по лінії КП ДРЕУ на суму більше 2 млн. Казначейство не пропускає. От вам і борг. Такий борг виникає і під час закінчення фінансового року. Будь-яка фірма, яка працює динамічно, завжди закінчує рік, маючи як кредиторську, так і дебіторську заборгованість. Тобто хтось боргує їй, комусь боргує вона. Ми, з одного боку, завершили 2012 рік з кредиторською заборгованістю, але, з іншого боку, в нас були і вільні залишки коштів. Місто – це величезне багатофункціональне підприємство. Хочу, щоб зрозуміли одну просту річ.  Місто не може мати боргів як таких, тобто вийти за межі своїх фінансових ресурсів, бо це порушення Бюджетного кодексу. Ми не можемо тратити наперед, бо це забороняє Бюджетний кодекс. Маємо 700 млн., от на ці кошти маємо і прожити. Те, що ми профінансуємо на кінець року 690 млн., а 10 млн. залишиться дофінансувати, то я не вважаю боргом. Це просто поточна кредиторська заборгованість. Щодо кредитів – ми їх беремо для покриття касових розривів. Скажіть мені, будь ласка, а як я можу не взяти кредит, коли закінчився навчальний рік і вся освіта масово іде у відпустки? Невже люди мають іти у відпустки з порожніми кишенями? Я, відколи прийшов на посаду міського голови,  поламав таку традицію, коли люди отримували відпускні в серпні, напередодні нового навчального року. Хіба це було правильно? Вважаю: людина іде у відпустку – повинна отримати відпускні. Традицію, яку я започаткував, ніколи не зраджував. Так, беру кредит, великий кредит, цього року майже 30 млн. кредиту ми взяли для того, щоб люди отримали відпускні.  

– В чому бачите резерви для наповнення бюджету?

– Коли відбувався звіт про виконання бюджету за перший квартал, було чимало голослівних заяв. Добре говорити, а ти попробуй зроби. Тим більше в тих реаліях, в яких сьогодні живе Івано-Франківськ, в яких живе Україна. Не так просто керувати. Але сьогодні Івано-Франківськ демонструє дуже позитивну динаміку по всіх напрямках. І по медицині, і по освіті, і по культурі, і (хто б що не говорив) по комунальній галузі. Але разом з тим резерви завжди є. Я особисто проводжу засідання з питань легалізації заробітної плати. Коли дехто з бізнесменів кричить, мовляв, утискаються його права, а потім ти починаєш його перевіряти і виявляється, що в нього наймані працівники не оформлені на роботу. Я кажу: що ж ти робиш, друже? Ти хочеш зекономити сотню-другу гривень, але ти розумієш, як чиниш по відношенню до цієї людини, та вона не встигне оглянутися, як прийде старість, і не матиме пенсійного забезпечення, тому що працювала нелегально. Отже, тут є значний резерв для наповнення місцевого бюджету. Є резерв, що стосується плати за землю, резерви у будівельній галузі. В нас дуже багато «в тіні».

– У 2006 році ви були ініціатором створення Цільового фонду соціально-економічного розвитку міста. Як сьогодні функціонує цей фонд? Якось на сесії озвучувалася ідея оприлюднити список його боржників, однак цього так і не було зроблено...

– Я озвучу боржників. Зараз ми збираємо матеріали. Бо для того, щоб отримати земельку, щоб отримати право будувати, забудовники – дуже добрі, «білі і пухнасті» – бігом  укладають договір про пайову участь в цьому фонді. Але коли вони вже побудували, їм потрібно здавати об’єкт в експлуатацію, присвоїти поштову адресу, гроші не платять. Більше того, ще й подають позови до суду про визнання договору про пайову участь не дійсним. Це просто цинізм. Список боржників обов’язково озвучу, але не думаю, що це дуже вигідно депутатам, бо в списку тих боржників будуть представники всіх політичних партій. А що стосується самого фонду, то він був і до Анушкевичуса. Правда, функціонував номінально. Все було не прозоро. Якщо до 2006 року надходження до фонду складали 700-800 тис. грн. на рік (і це в пік будівельного буму), то в період з 2006 по 2012 рік ми отримували щороку в середньому 6 млн. У вісім разів збільшилися надходження. Загалом за ці роки ми отримали 38 млн. 300 тис. грн. Звичайно, можна було б отримати набагато більше, якби не от такі хитрощі деяких забудовників.

Інтерв’ю записав Руслан УГРИНЧУК, "Західний кур'єр"


Якщо Ви помітили помилку, виділіть її мишкою і натисніть ctrl+Enter
Опубліковано: 20.06.2013 12:57